Відповідно до матеріалів органів досудового розслідування, місцева мешканка знаходилась в одному з магазинів Калуша, де мала намір працевлаштуватись продавцем. Перебуваючи за прилавком, скористалась тим, що за її діями ніхто не спостерігає та таємно викрала гроші і втекла з магазину. Надалі жінка переховувалась від поліції та поїхала в Одеську область, де скоїла аналогічний злочин.
У судовому засіданні прокурор подання підтримав, а обвинувачена просила не обирати їй запобіжний захід, пов’язаний із триманням під вартою.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховував тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється місцева мешканка. В судовому засіданні підтвердили наявність ризиків: можливість підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, будучи раніше неодноразово судимою після звільнення з місць позбавлення волі жінка знову вчинила злочин у тій же сфері, що вказує на відсутність у неї критичної оцінки своїх дій та її небажання вести законослухняний спосіб життя й дотримуватися загальноприйнятих правил поведінки.
При таких обставинах слідчий суддя застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, із можливістю внести заставу у розмірі 18 918,00 грн.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює