Від редакції: Українська англомовна газета “Kyiv Post” щотижня публікує аналіз стану українських реформ у ключових галузях. Цей текст – переклад такого аналізу за тиждень з 3 по 10 листопада.

Огляд

 Небагато важливих реформ українська влада встигне запровадити цього року. Одна з довгоочікуваних реформ, втілення якої відкладається, – впровадження антикорупційного суду.

Через місяць після того, як Венеціанська комісія, дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права, у своїх висновках на початку жовтня порадила українському президентові Петрові Порошенку подати до Парламенту власний законопроект про антикорупційні суди в Україні, Порошенко попросив Верховну Раду створити робочу групу та розробити відповідний законопроект.

Опозиція, яка раніше пообіцяла відкликати свій проект закону про створення антикорупційного суду для подачі такого документа президентом, зараз звинувачує Порошенка у затягуванні часу.

Питання створення ринку землі в Україні також поставлено на паузу, і вже навіть західні “донори” України усвідомили, що прогресу у цьому питанні можна очікувати не раніше початку наступного року.

Жодних зрушень найближчим часом не варто очікувати і стосовно зняття депутатської недоторканості, адже 19 жовтня депутати відправили два альтернативних законопроекти на розгляд до Конституційного Суду, якому наразі бракує членів і який не може ухвалювати рішення.

Проте є й хороші новини – 7 листопада депутати ухвалили у першому читанні законопроект, який має змінити українську виборчу систему. Це питання було однією з вимог протестувальників, які мітингують під будівлею Верховної Ради з 17 жовтня.

Виборча реформа

Згідно з Конституцією, парламентські вибори в Україні мають відбуватись у останню неділю останнього місяця п’ятого року з моменту останніх виборів – отже наступні заплановані на 27 жовтня 2019, тобто через два роки.

До президентських виборів, 31 березня 2019, залишилось 17 місяців.

Відповідно, питання зміни виборчої системи є актуальним як ніколи. Чинне виборче законодавство, ухвалене у 2011 році, передбачає змішану виборчу систему.

Така система передбачає, що половину депутатів, тобто 225, обирають на мажоритарних округах, тоді як решту розподіляють між членами партій, які подолали 5%-й прохідний бар’єр.

Вибори у мажоритарних округах критикують за велику ймовірність у них корупційної складової. Наприклад, великі політичні партії звинувачують у тому, що маловідомі кандидати платять їм за підтримку на окрузі, або, навпаки, за те, щоб ті не ставили на цьому окрузі свого кандидата.

Громадськість, як і деякі прореформістські депутати, виступає за скасування мажоритарки ще з часів Євромайдану.

Парламент зробив крок назустріч цим вимогам 7 листопада, ухваливши у першому читанні законопроект, який передбачає запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими партійними списками. Якщо законопроект пройде і друге читання, українська виборча система, стане найпрогресивнішою за всю історію незалежності.

Що зміниться

Згідно з новим законопроектом, партія отримуватиме мандати пропорційно до частки отриманих голосів, але це ще не все. Відкритість партійних списків означатиме, що порядок кандидатів у депутати у списках партій визначатиме не голова партії, а виборці – чим більше голосів отримав кандидат, тим вище він піднімається у списку, і, відповідно, тим більше шансів у нього пройти у парламент.

За новою системою, Україну поділять на 27 округів. У кожному партія представить список, в якому буде від 5 до 12 кандидатів. Виборці спочатку обиратимуть партію, за яку віддають голос, а потім – конкретного кандидата з місцевого списку. Проте, обирати кандидата необов’язково, цю графу можна буде залишити порожньою.

Центральна Виборча Комісія вирахує кількість голосів, необхідних для отримання одного мандату, так звану “виборчу квоту”. Кількість голосів, отриманих партією на кожному з 27 округів, потім поділять на цю квоту, щоб визначити, скільки кандидатів пройшли у кожному регіоні. Ці мандати отримають кандидати, які набрали найбільше голосів у другій частині бюлетеня.

Що зараз не так

Чинна виборча система має три основні проблеми.

По-перше, її результат непропорційний. Наприклад, на дострокових виборах 2014 року найбільшу частку голосів у пропорційній частині голосування отримав Народний Фронт (22,12%). На другому місці опинився пропрезидентський блок Петра Порошенка (21,82%). Проте, коли до результатів додали місця, отримані на мажоритарних округах, виявилось, що Народний Фронт отримав 82 мандати, тоді як БПП – 123.

По-друге, вибори на мажоритарних округах часто супроводжуються численними порушеннями. Кандидати в округах часто є місцевими політиками та бізнесменами, пов’язаними з політиками та бізнесменами регіонального або національного рівня. У них часто є ресурси вести нечесну гру, купувати голоси виборців завдяки подарункам або хабарам, або навіть тиснути на місцеві виборчі комісії, які змушені підтасовувати результат на користь одного чи іншого кандидата. Виходить, майже половина депутатів у парламенті так чи інакше пов’язані з впливовими політиками, бізнесменами чи олігархами.

По-третє, система закритих списків також має корупційну складову. Чим вище кандидат у списку партії, тим більше у нього шансів пройти до парламенту, а порядок розміщення у списку визначають очільники партій. Як пише Андрій Мелешевич у англомовному електронному журналі Kyiv-Mohyla Law and Politics Journal у статті “Вартість парламентської політики в Україні”, багатим бізнесменам, які хочуть отримати місце у партійному списку (із потенційною недоторканністю, яка захищає від судового переслідування або рейдерства), ймовірно доведеться “пожертвувати” 3-5 мільйонів доларів на партійні потреби. У деяких випадках, ціна може сягати 20 мільйонів доларів, зазначає Мелешевич.

Система, запропонована новим законопроектом, вирішить усі три проблеми, адже буде пропорційною, прибере мажоритарку та відкриє партійні списки.

Інші проблеми

Експерт “Atlantic Council” американський політтехнолог Браян Меффорд вважає, що Україна також має внести зміни до кримінального, процесуального та адміністративного кодексів, посиливши відповідальність за фальсифікації під час виборів.

“Хоча б одна успішна судова справа щодо одного випадку фальсифікації на виборах матиме охолоджувальний ефект на всіх, хто розглядає можливість таких протизаконних дій”, написав він у колонці 4 жовтня. Досі навіть серйозні порушення залишались непокараними в Україні.

Окрім цього, українська влада повинна оновити склад ЦВК, органу який проводить президентські, парламентські та місцеві вибори, адже всього 2 з 15 її членів мають дійсні повноваження. Якщо нові члени не будуть призначені, законність майбутніх виборів може бути сумнівна, вважає Меффорд. Кандидатів у члени ЦВК пропонує президент, після чого парламент призначає їх на 7 років.

 

Цей матеріал підготовлено за проектом “Reform Watch”, що впроваджується Media Development Foundation (MDF) у співпраці з “Kyiv Post” та фінансується Національним фондом на підтримку демократії (NED)