Українська кіноспільнота розкритикувала показ у Венеції пропагандистського фільму.
У четвер, 5 вересня, на Міжнародному Венеційському кінофестивалі показали документальну стрічку російсько-канадської режисерки, колишньої працівниці каналу Russia Today Анастасії Трофімової “Росіяни на війні” (Russians at War).
Як повідомляє Reuters, Трофімова розповіла, що провела сім місяців разом з російським батальйоном на Сході України й створила фільм, щоб “кинути виклик стереотипам”, пише Суспільне.
У зону бойових дій режисерка прибула незаконно.
“У Росії це герої, які ніколи не вмирають. На Заході це переважно воєнні злочинці. Для мене найбільшим шоком було побачити, наскільки вони звичайні. Абсолютно звичайні хлопці з сім’ями, з почуттям гумору, з власним розумінням того, що відбувається на цій війні”, — сказала вона журналістам.
Трофімова визнає, що більшість російських солдатів йдуть воювати, щоб заробити грошей й дедалі більше розчаровуються і що висвітлення війни в державних медіа є “брехнею”. Дехто воює з почуття солідарності з товаришами, і їхня позиція стає жорсткішою зі зростанням кількості загиблих.
“Люди можуть не розуміти причин (війни), але вони починають воювати, тому що втратили когось. І це може бути питанням помсти”, – сказала режисерка.
Reuters зазначає, що фільм показує лише короткі проблиски реальних боїв і взагалі не дає розуміння про руйнування, які Росія спричиняє в Україні. А один із солдатів відкидає як неможливі звинувачення в тому, що росіяни скоїли воєнні злочини.
Трофімова також заявила, що не побачила ознак воєнних злочинів за час, проведений на фронті.
“Я вважаю, що в західних медіа російські солдати асоціюються з цим, бо немає інших історій. Це – інша історія. Це – моя спроба зазирнути за туман війни й побачити людей людьми”, — сказала вона.
Чи “етично” гуманізувати російських солдатів
Як пише Deadline, на пресконференції у Венеції Трофімову запитали про те, чи “етично” гуманізувати російських солдатів на тлі воєнних злочинів російської армії в Україні.
“На мою думку, це трохи дивне запитання: можна чи не можна гуманізувати когось. То що, є списки людей, яких можна гуманізувати, і тих, кого не можна? Авжеж, ми маємо гуманізувати всіх. Це величезна трагедія передусім для нашого регіону, а також для всього світу. Якщо ми не бачитимемо в одне одному людей… ці чорно-білі стереотипи про одне одного лише продовжуватимуть війну. Це лише спричинить зростання ненависті… На жаль, це шлях, який обрали політики, але я не вважаю, що цим шляхом мусять іти звичайні люди”, – відповіла режисерка.
Як відреагувала українська кіноспільнота
Українська режисерка Ольга Журба, чию документальну стрічку “Пісні землі, що повільно горить” також презентували у Венеції, розкритикувала рішення фестивалю показати російський фільм, зазначивши, що зараз зарано для співчутливих зображень загарбників.
“На мою думку, російським режисерам варто… показувати справжнє обличчя злочинців у цій війні”, – каже Ольга Журба.
Проте Трофімова відкинула цей аргумент, заявивши, що надважливо не розпалювати ненависть, а шукати спільну мову.
“З початку війни 24 лютого 2022 року між Росією й Заходом було зруйновано багато мостів. Я хотіла б, щоб цей фільм став, можливо, не мостом, але хоча б мотузкою, яку я можу перекинути на той бік і допомогти нам побачити одне одного”, — сказала вона.
Фільм представляє дуже спотворену картину реальності
Українська продюсерка, програмерка Міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA Дар’я Бассель заявила, що “Росіяни на війні” є прикладом російської пропаганди.
“Цей фільм може ввести вас в оману, вважаючи, що це антивоєнний фільм, який ставить під сумнів нинішній режим в Росії. Проте те, свідком чого я стала, є яскравим прикладом чистої російської пропаганди”, — написала вона у Facebook.
Бассель пояснила, що Трофімова починає з висловлення свого здивування російським вторгненням в Україну у 2022 році.
“У фільмі вона завжди використовує термін “вторгнення”, а ніколи “повномасштабне вторгнення”. Вона не згадує, що Росія вторглася в Україну та анексувала Крим у 2014 році. Цих двох подій, здається, не існує у світі цього фільму. Кінорежисерка також заявляє, що її країна не брала участь у війнах багато років і що про війни вона читала лише в книжках. Таким чином, війна у 2022 році стала для неї повним шоком”, — написала продюсерка.
Вона розповіла, що фільм Трофімової починається з розмови з українцем, який зараз воює за росіян та живе в РФ, куди переїхав після того, як “українці розбомбили” схід власної країни. Ще один герой фільму заявив, що українці — нацисти.
“Ці розповіді ми вже чули раніше; вони широко і активно пропагуються російськими ЗМІ (і, очевидно, досі). Один з таких рогів пропаганди — телеканал Russia Today, для якого режисер Russians at War раніше зняла кілька документальних фільмів”, — написала Бассель.
Вона зазначила, що герої фільму заявляють, що хочуть завершення війни та воюють за гроші. У фінальній частині фільму більшість окупантів гине під Бахмутом, а їхні родичі відвідують могили.
“Зрештою, режисерка робить висновок, що це бідні, звичайні російські люди, якими маніпулюють у війну через більші політичні ігри. Мені здався цей погляд цікавим, тому що режисер, як Путін та його режим, грає з цими людьми цікаву гру. Вони відмовляють їм у простій здатності володіти гідністю, думати і вирішувати самостійно. Для неї ці люди – лише безправні об’єкти. Якби ті, хто бере участь у війні, що триває вже понад 10 років, не були безсилими, це означало б, що вони, в більшості своїй, насправді підтримують цю війну, чи не так?”, — написала продюсерка.
Може виникнути жалість до окупантів
Бассель зазначила, що після перегляду стрічки, може виникнути жалість до окупантів, проте варто пам’ятати, що більшість з них за власним бажанням пішли вбивати мирне населення України та стали частиною вторгнення на територію незалежної держави.
“Цей фільм представляє дуже спотворену картину реальності, поширюючи брехливі розповіді (називаючи російське вторгнення та анексію Криму громадянською війною; заяви про те, що російська армія не вчиняє жодних воєнних злочинів; представляючи солдатів армії РФ як жертви)”, — додала вона.
На показ фільму про російських окупантів на кінофестивалі також відреагувала українська режисерка Ірина Цілик.
Вона зазначила, що Анастасія Трофімова раніше працювала на російському державному каналі RT (раніше Russia Today) і використовує у фільмі знайомі їй інструменти пропаганди..
“Цей фільм — чистий зразок російської пропаганди. Режисерка раніше працювала на Russia Today і щедро використовує знайомі їй інструменти. Це не дивує, дивує інше. Цей фільм мав прем’єру в Венеції, потім, наскільки я знаю, їде в Торонто. І ось тут уже наздоганяє чорне відчуття столітньої втоми від такого цинізму і нерозбірливості топових кінофестивалів”, — написала Цілик.
Читайте також: У Києві пройде 13-й KISFF: буде найбільша кількість європейських короткометражних фільмів за час існування фестивалю