Відомий український підприємець, засновник корпорації “Індустріальний союз Донбасу”, народний депутат України Сергій Тарута цьогоріч заснував політичну партію “Основа” і тепер популяризує її в регіонах. Минулої п’ятниці він побував в Івано-Франківську, де спілкувався з працівниками і керівництвом підприємств, студентами, бізнес-спільнотою та громадськістю міста. В інтерв’ю “Галицькому кореспонденту” Тарута розповів, для чого створена “Основа” та які принципові відмінності відрізняють її від вже існуючих партій, а також поділився баченням того, як припинити війну на його рідному Донбасі. 

– Сергію Олексійовичу, ви приїхали у справах партії?

Є дві цілі приїзду. Перша – презентація Доктрини збалансованого розвитку “Україна 2030”. А друга – в рамках політичної сили поспілкуватися з людьми щодо того, як змінити країну.

Доктрина збалансованого розвитку – це стратегія розвитку країни до 2030 року, мета якої – зробити Україну однією з найпотужніших у світі, щоб вона входила в тридцятку економік світу. Цей документ ми почали розробляти ще півтора року тому. Мені вдалося об’єднати всі інституції бізнесу і підприємництва: УСПП, ФРУ, ТПП, різні асоціації, ГП “Нова країна”, інститут Панченка, інститут Максюти, інститут Власюка… Ми домовилися, що об’єднуємося навколо єдиного бачення розвитку країни, і зробили цей проект. Потім його обговорювали в Бундестазі, я робив його презентацію в парламентах Британії і Франції.

Повернувшись і врахувавши всі пропозиції, я зрозумів, що одного бізнесу недостатньо – потрібно ще й приєднання науки. Домовився, щоб ми об’єднали п’ять університетів (імені Шевченка, Могилянку, КНЕУ імені Гетьмана, політехнічний і аграрний), зробили таку команду, яка доопрацювала Доктрину з урахування всіх найкращих стратегій, які є в розвинутих країнах. Тоді ми остаточно створили вже цю науково обґрунтовану концепцію, якою хочемо бачити Україну. З ростом ВВП від 10 до 15 відсотків. Однією з країн, що найбільш динамічно розвиваються у світі. Це наша ціль, це мрія!

– А що робити з цією стратегією далі – пропонувати уряду?

А далі ми пропонували уряду. Та якщо б уряд щось хотів, він би сам розробляв. Тому що стратегії, як правило, розробляються урядами. Але ж нема, з однієї сторони, стратегічного бачення, а з іншої – бажання. Тому що на базі стратегії треба робити програму дій з чіткими й послідовними кроками, термінами і відповідальними. А це означає, що будуть контролювати те, що мусиш робити кожен день. А так нам обіцяють щось, говорять гасла про краще життя, але ж ніхто не каже, як і коли він це буде робити. І тому ми не маємо відчуття майбутнього, і люди виїжджають з країни. А це ж головний ресурс, це головне багатство. Тому далі скорочуються, руйнуються підприємства і ми перетворюємося на таку аграрну, сировинну країну, дуже бідну. А навколо наші сусіди живуть набагато краще.

Сьогодні ми зустрічалися з бізнесменами, були на підприємствах, на телебаченні, щоб довести, що країна перебуває в дуже складному становищі і її треба рятувати. І врятує нас тільки стрімкий економічний ріст.

– Партія твориться для втілення цієї стратегії чи з ширшою метою?

Потрібна не тільки економічна зміна країни, а й політична… Ми на сьогодні ставимо ціль змінити систему, і тут (показує книжку з Доктриною – авт.) сказано відносно нового суспільного договору і нової Конституції. Ми розробили документ, і щоби він не був просто папірцем, треба його втілювати.

Ми відправили його всім нашим можновладцям: і прем’єру, і президенту, і міністрам, і політикам. Але ж ніхто не хоче нічого змінювати. Для них головне – прийти до влади і далі наживатися на владі, як правило. У 99 відсотках ситуація така.

І ми розуміємо: якщо ніхто не хоче цього робити, це треба робити нам самим. Перед кожним з нас – питання: як бути, коли бачиш, що Україна руйнується, що тут небезпечно жити і дуже багато бідних людей. Є тільки два шляхи: або виїхати, що багато хто й робить, або, навпаки, починати боротися за зміну системи. Ми поки що поставили для себе завдання не виїжджати з України, а боротися.

– В Україні – вже понад 300 партій. Чим ваша буде принципово відрізнятися від інших?

Але 300 з них – сплячі. Беруть участь у виборчому процесі всього 43 партії. А в загальнонаціональному масштабі – тільки десять партій, які реально конкурують. Всі інші – це не партії, це тільки документи.

Ми маємо дуже великі амбіції – прийти на фініш першими. Ми розуміємо, що це складне завдання і для цього потрібно багато часу і грошей. У нас нема ні часу, ні багато грошей, але у нас є те, чого не було в інших. Є репутація, досвід, ті справи, які ми зробили. Є вчинки, які показують, що ми менше базікали, а більше працювали й чогось досягали. І це нас відрізняє від інших.

Більше того, у нас є стратегія, яку ми беремо за основу. У нас є необхідні ресурси для того, щоб займатися політичною діяльністю. І ми – ідеологічна партія, порівняно з іншими.

– Яку ідеологію сповідуєте?

Ідеологія близька до республіканської, де держава мусить концентрувати свою діяльність довкола людини. Основа – це людина, основа – це родина, в якій живе людина, і основа – це держава, що забезпечує можливість людині себе реалізовувати. Роль держави – забезпечити безпеку зовнішню ­(те, що вона сьогодні не може) і внутрішню, представляти і лобіювати інтереси економіки України за кордоном, створити умови для наповнення її грішми, займатися розвитком людського капіталу. Це якісна освіта, наука, культура, духовність. Оце якраз те, що треба взяти за основу.

Ми хочемо втілити нову модель управління країною. Пропонуємо до 60-70 відсотків скоротити число чиновників у Києві і на місцях за рахунок переходу на цифрову економіку, електронне урядування. Сьогодні це в світі робиться. Чиновник не потрібен у багатьох функціях, які можна автоматизувати і зробити так, щоб забрати корупційну складову, щоб людина і чиновник між собою не спілкувалися.

У нас є чітка стратегія і програма дій, яких нема ні в одної політичної сили. У них є набір лозунгів, але не сказано, як вони ці лозунги будуть втілювати в життя. Це називається популізм. А ми відрізняємося від усіх тим, що ніколи не були популістами, а займалися реальними справами і не хотіли займатися політикою. Але зараз настав час, коли ти або займайся політикою, або виїжджай з цієї країни.

– Але виборці швидше “клюють” на популістські гасла. На який електорат будете опиратися?

Ми відповідаємо очікуванням всіх категорій суспільства. Але не всі розуміють нашу стратегію, деякі купуються на радикальні речі, що лише розколюють… Ми ж хочемо об’єднувати країну. Безумовно, що ми спираємося на малий, середній і великий бізнес, на середній клас. Ми хочемо створити 50 відсотків середнього класу. Щоб кожен, хто має освіту, мав можливість в Україні реалізувати свій потенціал і бути не тільки за освітою у групі середнього класу, а й за доходами.

Ми також спираємося на людей праці, які працювали, хочуть далі працювати і достойно жити. І коли ми кажемо, що у нас є чіткий план, як зробити так, щоб зарплата була 30 тисяч гривень, а пенсія – 10-12 тисяч, то я думаю, що це кожного стосується.

Дійсно, є технології, де люди купуються більше на якісь популістські речі. Але, напевно, багато хто відчуває, що ми зараз перебуваємо вже на межі розвалу країни, і перш, ніж прийняти рішення, за кого голосувати, треба добре подумати: а ця людина, за яку я хочу голосувати, вона чогось у своєму житті досягала чи ні? Думаю, наступні вибори будуть проходити з відчуттям, що це останній шанс для України.

– Та, в принципі, у нас кожні вибори, як останній шанс…

Ні, такого часу ще не було. Ніколи не було. З точки зору руйнування України, з точки зору відтоку наших людей. Тільки в Польщі їх – два мільйони!

– Усе через низькі зарплати, неможливість прожити на них?

І не тільки. А й через відсутність тут майбутнього, відсутність безпеки. Люди шукають, де краще… І тому ми хочемо зробити умови в Україні кращими, ніж у наших сусідів.

– Уявімо собі, що пройшли вибори, ваша партія перемогла (сама чи в коаліції з кимось). Які найперші кроки зробите, щоб змінити ситуацію, щоб люди не виїжджали, щоб були нормальні робота й зарплата, впевненість у завтрашньому дні?

У нас є тактичні кроки, першочергові. Треба запустити економіку. Це нові робочі місця, підняття зарплати, рейтинг країни. Тому слід вивести 50 відсотків економіки з тіні і подолати корупцію – це дві дуже важливі речі. За рахунок чого?.. За рахунок того, що ми повністю знищуємо всі монополії (і державні, і приватні), бо вони не дають розвиватися бізнесу, і робимо незалежні інститути, які забезпечують привабливий інвестиційний клімат. Нам потрібна довіра, а для довіри це головне, що спочатку треба зробити.

Ми змінюємо нашу фіскальну систему, робимо її ліберальною. Забираємо регуляторні норми, які зараз заважають – вони не потрібні практично всі. Ми робимо цифрову систему управління. Також змінюємо політику Національного банку – нам треба наповнювати економіку грішми. Починаємо фінансування для малого і середнього бізнесу та створюємо умови, щоб вони могли розвиватися.

Ну, і без реформи юстиції, без довіри до судової системи ніяких інвесторів не буде.

– Щоб країна була привабливою для інвесторів, напевно, ще треба, щоб у ній не було війни. Як її закінчити?

Війна заважає інвесторам там, за містом Дніпро. А тут її ніхто не боїться. Якби тут був привабливий інвестиційний клімат, тут було би багато грошей. Всі західні інституції, які враховують ризики, – і американські спецслужби, і кредитні установи та компанії, які страхують бізнес – кажуть, що в Україні до міста Дніпра можна інвестувати. Але інвестиції не робляться не через війну, а через абсолютно неефективну корупційну систему.

А щодо Донбасу у нас є чіткий план, який називається “Три основи”. Це – легітимність, безпека і довіра. Це покроковий план, який я презентував на Мюнхенській конференції з безпеки, виходячи з розуміння, що це геополітична боротьба між Заходом і Росією. Там розписано, як треба зробити, як по кожному питанню дати відповідь. І далі – пропозиція змінити переговорний майданчик з Мінська на Відень, переформатувати його, ввести туди нових людей, які розуміють, що відбувається. І ще – домовитися, щоб був спецпредставник по Україні, який би вирішував це питання на постійній основі, і в Німеччині, і у Франції. А потім змусити президента, щоб був такий представник і з України. І щоб вони працювали кожен день, а не так, що збираються два-три рази на місяць…

У нас є тільки один шлях до миру – через дипломатію. Іншого шляху немає. А всі заклики “Давайте, ми війною…” – це теж популізм і неправда. Нема у нас військового вирішення, тому що сили нашого противника дуже великі. І це треба враховувати. Більше того, сьогодні не дуже хочуть хлопці йти і там гинути, тому що бачать, що наверху займаються грабунками й крадіжками, в т. ч. і на війні заробляють… І хлопці більше виїжджають в інші країни, їх ловлять, але вони не хочуть туди йти, тому що бачать, що це країну не рятує.

І тому нема силового сценарію, є тільки дипломатичний. А це означає, що кожен день мінімум 10-12 годин треба спілкуватися щодо вирішення цієї проблеми.

Розмовляв Тарас ТКАЧУК