На Прикарпатті 695 шкіл, і близько сотні з них не мають теплого туалету. Переважно комфортні санвузли відсутні в сільських навчальних закладах. Учні змушені ходити у вбиральню на вулицю.

Для вирішення проблеми Міністерство освіти та науки розпочало програму “Гідність дитини” з облаштування туалетів у приміщенні шкіл. Згідно з проєктом, Мінрегіон та місцева влада до кінця 2019 року повинні створити комфортні умови для школярів.

Як втілюватимуть цю програму на Прикарпатті, з’ясовував «Галицький кореспондент».

24 мільйони на 80 шкіл

З державного бюджету на школи Івано-Франківської області було виділено 24 мільйони гривень, щоб облаштувати санвузли.

За словами заступника директора департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської області Андрія Сташківа, близько ста шкіл на Прикарпатті не мають внутрішніх туалетів.

Виділені кошти будуть направлені у 80 шкіл. Ремонтні роботи у 76 з них буде проводити управління капітального будівництва ОДА, а у чотирьох інших – або відділи освіти районів ОТГ, або органи управління школи.

У 18 школах області навчаються менше 20 дітей. На такі навчальні заклади, за словами Сташківа, кошти виділятися не будуть. Є чітка заборона, тому там за наявність санвузла відповідатимуть місцеві органи влади. Міністерство встановило саме таке обмеження, бо переконане – ці школи є малоперспективними. Однак існує ще обласна програма, за якою можуть виділити кошти без таких обмежень.

«ХХІ століття, а діти, на жаль, ходять у туалет на вулиці. З 76 шкіл 49 потребують капітального ремонту. Там туалети не функціонують взагалі. Ще 27 шкіл потребують реконструкції приміщення: це або добудова, або переобладнання іншого приміщення», – говорить Андрій Сташків.

Вартість добудови одного нового санвузла без комунікації – від 600 тисяч гривень. Вода, електрика, вентиляція буде оплачуватися окремо. 47 санвузлів у приміщенні школи, які потребують капремонту, будуть облаштовані до кінця 2019 року. Роботи в інших розпочнуться цього року, але будуть завершені наступного.

Заступник керівника департаменту освіти зазначає, що коштів об’єктивно не вистачає на всі заклади. Після реалізації цьогорічної програми все одно залишаться школи, у яких будуть надвірні санвузли.

Чиновник наголошує, що гроші з батьків збирати заборонено. Каже, що можуть бути добровільні внески, однак тільки не у вигляді обов’язкового збору.

На сьогодні кошти розподілені, а УКБ уклало договори на проведення відповідних робіт. Виготовляють проєктно-кошторисну документацію.

«Кожне будівництво супроводжується технічним наглядом. Відповідальні працівники зобов’язані перевіряти, чи виконуються роботи згідно з проєктно-кошторисною документацією», – зазначає Сташків.

Рекомендовано до виконання

Міністерство регіонального розвитку розробило рекомендації, за якими усі заклади освіти повинні бути забезпечені внутрішніми туалетами з підведенням до рукомийників холодної та гарячої води. Перевагу надають централізованим каналізаційним мережам. Для шкіл у місцевості, де така відсутня, передбачають теплі туалети, прохід до яких з будівлі школи здійснюється через подвійний тамбур.

Підлога в туалетних кімнатах повинна вистилатися керамічною або шліфованою плиткою. Використовувати цементні, мармурові або інші подібні матеріали – заборонено.

Кількість санітарних приладів розрахована так: один унітаз на 30 дівчаток, а для хлопчиків – унітаз і пісуар на 40 осіб. Щодо рукомийників – один на 60 учнів. Крім того, повинен бути облаштований санвузол для викладачів: по одному унітазу та рукомийнику окремо для чоловіків і жінок.

У туалетних кімнатах для дівчаток одна кабіна повинна бути з дверима і замком, інші – з дверима висотою один метр на відстані від підлоги 20 сантиметрів. Розмір відділення 80 сантиметрів на метр квадратний. Крім того, туалети для 1-4 класів повинні бути обладнані дитячими унітазами. У загальних туалетах для учнів, які розміщуються на кожному поверсі закладу освіти, повинна бути універсальна кабіна загального користування для осіб з інвалідністю.

Туалетні приміщення слід прибирати після кожної перерви і щоденно в кінці робочого дня з використанням дезінфікуючих речовин. Надвірні туалети необхідно прибирати перед великою перервою, після неї та після закінчення занять у школі.

Так мало, що ніби й нема

Школі у селі Пороги Богородчанського району виповнилося 45 років. Тут здобувають середню освіту 536 дітей. Також відвідує заклад 54 дошкільнят. Викладацький склад становить близько 70 осіб. Учні навчаються з 1 по 11 клас. Загалом – 27 класів.

Теплий туалет у цій школі є, однак він – закритий.

Андрій Сташків каже, що вбиральня у школі – у переобладнаному приміщенні. Там всього кілька кабінок, яких на понад півтисячі дітей явно не вистачає.

«Так їх там мало, що можна вважати, немає. Така кількість дітей точно не зможе його відвідати під час перерви. Тому там будуть ще добудовувати санвузол», – каже заступник директора департаменту.

Директор школи Ярослав Цьомко каже, що туалет на ремонті. Учні тимчасово ходять у зовнішню вбиральню.

Надвірний туалет розташований на вулиці позаду школи. Це невелике приміщення з кількома відділеннями метр на метр. Усередині тільки побілені вапном стіни та дірка у підлозі – власне сам «унітаз». У комірці для паперу його не виявилося. Розвернутися у ньому важко. У жіночому туалеті ані гачка, ані полички для верхнього одягу чи сумки немає. Тому особисті речі краще залишити зовні. Судячи з вигляду вбиральні, можна зробити висновок, що прибирають тут нечасто. Туалет зачиняється на гачки, які розташовані по обидві сторони пошарпаних дерев’яних дверей. Однак, якщо вірити директору, це тимчасово.

Теплий туалет у школі – теж не з найкращих. Вимоги Мінрегіону явно не виконані. Є три кабінки для дівчат і стільки ж для хлопців. По два рукомийники у кожному санвузлі.

Вчителька цієї школи, яка забажала залишитися інкогніто, каже, що туалети не дуже комфортні, трохи завузькі. “Але такій школі, як у нас, то добре, що й такі є, немає приміщення, щоб зробити кращі”, – зауважила вона.

Та ж вчителька розповіла, що на туалети гроші збирали з батьків: активно працював батьківський комітет. Ще трохи коштів дали сільська рада і район. Директор школи натомість це заперечує – каже, батьки могли здавати гроші на туалети, але тільки за власним бажанням.

«Робили ми їх своїми силами. Зараз виділили ще одне приміщення для санвузла. Триває ремонт, тож діти ходять на вулицю. Вода перекрита, бо зняли батареї. До кінця тижня, поки учні на канікулах, його мають завершити. Туалет на вулиці також підтримуємо в належному стані», – каже Ярослав Цьомко.

Тутешня школярка, учениця 8-го класу, розповіла, що туалети в школі часто бувають закриті.  Причина – відсутність води.

“Взимку нас пускають всередину. Часом й у теплу пору, якщо є вода. А води часто немає, бо у криницях пересохла”, – розповідає подробиці школярка.

Про відсутність води розповів і персонал школи. Кажуть, “засуха, бо ліс вирубали”. Цей факт не заперечує й директор школи. Хоча переконує, що коли води у селі нема, школу намагається нею забезпечити. Однак як саме – не пояснив.

Заступник директора департаменту зазначає, якщо є внутрішній туалет, але з певних причин він не працює, керівництво школи зобов’язане усунути проблему.

“Директор повинен забезпечити водопостачання, поставити додаткову криницю чи зробити свердловину. Для цього створені всі умови, виділені державні кошти. Тому це на відповідальності директора, коли при наявності теплого туалету діти ходять на вулицю”, – стверджує Андрій Сташків.

Ірина КУЙБІДА