Старі хроніки: Як на станції Саджавка працював вокзал-туалет

Наприкінці ХІХ століття  австрійська влада активно розбудовувала на Прикарпатті залізниці місцевого значення, колії повинні були замінити биті шляхи як для пасажирських, так і для вантажних перевезень. Щоправда, інфраструктура залізничних станцій подекуди була дуже слабенькою.

У червні 1910 року краківський тижневик Nowości Illustrowane оприлюднив вражаючий фотофакт зі станції Саджавка (тепер – село в Надвірнянському районі), що розташована на залізничній гілці «Коломия – Делятин», яку лише десять років, як ввели в експлуатацію.

“Це жарт чи правда? Але ж правда, найочевидніша правда, яка можлива тільки в Галичині, під турботливою опікою краю з боку уряду”, – іронізували тодішні газетярі, очевидно, маючи на увазі щедрі, як і тепер, обіцянки влади виділяти кошти на будівництво залізниць.

Ще у 1869 році в Австро-Угорщині було прийнято закон, який звільняв всі залізничні підприємства від оподаткування. До того ж Галичина стала першим коронним краєм імперії, який вирішив із місцевого бюджету підтримувати будівництво місцевих залізниць: у травні 1893 року галицький крайовий сейм затвердив щорічну дотацію на будівництво залізниць в розмірі 600 тисяч корон (приблизно 60 мільйонів гривень за нинішніми мірками – авт.).

Як розподілялися ці кошти і в який спосіб підприємці перемагали у тогочасних тендерах на будівництво колій, тепер достеменно невідомо, хоча можна припустити, що за останніх сто років мало що змінилося. В архівних матеріалах збереглася інформація, що витрати на 28,9-кілометровий відтинок «Коломия – Делятин» склали 1,7 мільйона корон (приблизно 170 мільйонів гривень). Ймовірно, в цю суму було закладено і спорудження інфраструктурних об’єктів, один із яких на станції Саджавка буквально вражав подорожніх.

“Розташований цей унікальний об’єкт на лінії «Коломия – Делятин», на станції Саджавка. На цій станції, окрім місця для справляння природних потреб і стовпа з її назвою, більше нічого немає. Кожен потяг, який прибуває сюди, зупиняється біля туалету, як біля залізничного двірця, і всі пасажири, які подорожують тією лінією, змушені оглядати цю аномалію ХХ століття”, – описувала незвичайний вокзал-туалет краківська газета.

Галицькі журналісти нарікали на те, що цією дорогою часто мандрують різні фабриканти із Угорщини, які зацікавлені в налагоджені бізнесу на Галичині через оголошений  у той час бойкот пруських (німецьких) товарів. Мовляв, така головна споруда на залізничній станції  створює не найкраще враження про економіку та культуру краю.

“Зрозуміло, що у приїжджих це видовище викликає веселість і дотепи на тему галицько-австрійської господарки, однак для нас це річ прикра і сумна”, – зауважив автор допису до опублікованого фото, на якому гурт дітей та молоді обступив єдине приміщення на станції Саджавка, на якому німецькою мовою зроблено надпис “Abort” у значенні туалет.  

Газетярі зауважили, що за той час, відколи існує ця залізнична лінія, можна би було вже поставити хоча б скромний навіс, під яким пасажири у випадку негоди могли би сховатися.

“За нечувано високу плату, яку бере за поїздки залізниця, можна було б краще постаратися для подорожніх. Справою скандального пристанку в Саджавці повинні зайнятися депутати парламенту”, – обурювався тижневик Nowości Illustrowane.    

Треба сказати, що на цій залізничній гілці не вдавалося знайти кошти і на потрібніші та нагальніші ремонтні роботи. Ще у 1903 році, коли минуло лише пару років від часу її введення в експлуатацію, ця колія буквально посипалася.

“На новозбудованій місцевій залізничній лінії «Коломия – Делятин – Стефанівка» потрібно замінити 30 об’єктів, а саме мостиків та фундаментів, майже половину усіх на цій лінії, тому що камінь, який використовувався для них, зараз просто кришиться на пісок. Негайної заміни  потребує 9 об’єктів”, – повідомляла тоді газета Kuryer Lwowski.

Як зауважили тогочасні газетярі, будівництво цієї лінії здійснювали підприємці Шимберський та Брейтер. Приймальна комісія визнала їх роботу доброю, а річна гарантія на безкоштовний ремонт уже минула. Тому весь тягар витрат на реконструкцію було покладено на державний бюджет, кошти з якого, як і тепер, потрапляли за призначенням з великими бюрократичними труднощами та, судячи з незадовільної якості робіт, після чималих відкатів чиновникам.

НОРВАКС

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!