На початку серпня 1910 року в Коломиї говорили про «кару Божу», яка звалилася на їхнє місто – так само, як і тепер після кожної стихії чи пошесті на кшталт коронавірусу.

Однак 110 років тому бачити у нещастях в Коломиї караючу руку Провидіння у забобонних людей було значно більше підстав, ніж тепер. Тоді відбувалися справді містичні події. Під час урагану, який з коренями виривав старі дерева, на старому єврейському кладовищі вихор вивернув і підняв у повітря надгробок, після чого кістяк небіжчика повис на корінні поваленого дерева. А після цього раптово загорілася єврейська дільниця на одній з найдавніших вулиць у місті…  

«Про перші дні серпня мешканці міста Коломиї згадуватимуть ще довго і з великим смутком. Упродовж кількох днів трапилися в місті дві великі руйнівні катастрофи, які завдали величезної шкоди на значних обширах, руйнуючи майно убогих здебільшого людей», – писала про ті події краківська газета Nowości Illustrowane, публікуючи фото наслідків пожежі.

Першого удару по місту над Прутом нанесла шалена буря, яка розпочалася близько 8.30 вечора у четвер, 4 серпня.  Як писала газета Kuryer Lwowski, після спекотного дня раптом здійнявся потужний вітер, який приніс до міста зливу із градом. Упродовж якихось 25 хвилин було затоплено більшість вулиць, вода стояла на рівні 15-30 сантиметрів. Вихор зірвав декілька дахів, зокрема, з казарми драгунів та будівлі повітової ради на вулиці Франца Йосифа (тепер – бульвар Лесі Українки, – авт.), рештки покрівель розліталися далеко від будинків, ураганом було поламано багато дерев, обірвано телеграфні дроти. «У міському парку серед розбитих дерев лежало безліч птахів, убитих і розтрощених, створюючи сумне видовище пташиного побоїща», – зауважили тогочасні газетярі.

Не встигли мешканці Коломиї оговтатися від руйнувань, спричинених ураганом, як на них звалилася нова біда. Із нез’ясованих причин виникла пожежа в районі вулиці Шпитальної, де була єврейська дільниця міста. Від вогню, осередок якого одразу не могли визначити, постраждало шістдесят будинків – переважно низьких халуп із прибудовами, зазвичай густонаселених міською біднотою.

Як видно на опублікованих фото, після руйнівної пожежі на вулиці залишились тільки обгорілі кістяки кам’яниць, без вікон та покрівель. Пожежа обійшлася, на щастя, без людських жертв. Поки слідство встановлювало причини загорання, містом поширювалися страхітливі чутки, які пов’язували пожежу в єврейському кварталі з містичною подією, яка сталася під час урагану на старому єврейському цвинтарі.

«На старому, вже закритому єврейському кладовищі вихор звалив старе дерево з такою величезною силою, що при руйнуванні знищив дві могили, з однієї з яких вихопив труп людини разом з надгробним каменем, піднявши його на висоту 4 метри. Наступного ранку гробар побачив порожню яму замість могили, на корінні впалого велетня висів скелет, а на гілках – лежав надгробний камінь», – описувала моторошну катастрофу на цвинтарі газета Kuryer Lwowski.

Згодом було з’ясовано, що померлого, якого підняв із могили ураган, поховали вісімдесят років тому (тобто у 1830-х роках, – авт.) без труни. Його імені історія не зберегла. Відомо, що його останки знімали з дерева у присутності членів Релігійної ради, яка надала дозвіл, щоб повторно помістити небіжчика в нове місце вічного спочинку, подалі від дерев.

«Катастрофа викликала велику сенсацію в місті, глибоко зворушивши забобонних людей. Коли майже весь єврейський район згорів через два дні, поховавши під попелом майно найбіднішого класу населення, багато хто пов’язував це нещастя саме з тією пригодою», –  повідомляла газета Kuryer Lwowski.

Тепер у Коломиї знайти це унікальне місце, де через вибрики стихії чоловіка довелося поховати двічі, уже неможливо. Ще в радянські часи старе єврейське кладовище перетворили на парк, надгробки з нього часто використовувались для мощення площ та вулиць. Відповідно до рішення Коломийської міської ради від 1995 року тут існує меморіальний сквер, який впродовж останніх п’яти років, відколи юдейські поховання обгородили металевою огорожею та закрили для проходу брамою, став осередком скандалів та конфліктів.

Відколи довкола цвинтаря з’явився паркан, тут почалися акти вандалізму: хтось порозбивав надгробні плити, було вчинено підпал каплиці, а на самій каплиці намальовано свастику. Окрім того, малочисельна єврейська громада через суд вимагає від місцевої влади демонтувати встановлений у 2017 році на його території хрест – буцімто на місці розстрілів українських повстанців та інших жертв НКВС.

Кажуть, що мешканці Коломиї з певним острахом ставляться до відновлення у місті давнього сакрального для євреїв місця. І бояться вони цього разу не літаючих під час урагану гробів та кістяків на деревах, а натовпів паломників, для яких деякі могили юдейських проповідників стають місцем для велелюдних та галасливих зібрань, про дискомфорт від яких добре знають, скажімо, мешканці Умані.

НОРВАКС