З приходом гітлерівців у 1941 р. на теренах Прикарпаття з’явилася специфічна категорія людей – фольксдойчі. Нацисти зараховували до цієї категорії осіб, які мали німецьке етнічне походження. Цим самим вони сподівалися на окупованих територіях отримати опертя і людський елемент для подальшої колонізації земель.

Звичайно, фольксдойчами часто ставали ті, які хотіли скористатися з тодішньої політичної ситуації. Серед кримінальних справ, що зберігаються в архіві Івано-Франківського УСБУ, є справа фольксдойча Леопольда Людвіговича Рунге, 1897 р.н., уродженця м. Львова.

У 1942 р. Л.Рунге, за національністю поляк, за фахом лікар-стоматолог, приймає німецьке підданство, а в 1943 р. в Надвірній стає керівником санітарної групи СА (штурмових загонів)[*]. У цьому містечку до складу СА входило аж 80 осіб, і Рунге серед них був на доброму рахунку: жив у дружбі з лянд-комісаром і начальником кримінальної міліції, випивав і роз’їжджав на автомашині, користувався всіма благами як фольксдойч, тобто отримував з окремого закритого магазину продукти харчування. Крім того, лікар-стоматолог брав активну участь у військовій підготовці, облавах на євреїв, присвоював собі їх речі.

Але перше, що зробив новопризначений штурмовик, – це знищив конкурентів у сфері стоматології, які були євреями за національністю. Все їх стоматологічне обладнання було звезене в клініку Рунге, а сам він поселився в будинку найбагатшого єврея-стоматолога.

«Радощі життя» Рунге закінчилися після поразки Німеччини у війні. В 1944 р. він втікає на територію Польщі в м. Томашів, звідти був етапований на Урал, далі мав знову бути відправлений у Польщу. 27 січня 1947 р. фольксдойч був знятий з поїзда в Бресті і заарештований, бо перебував у всесоюзному розшуку.

5 квітня 1947 р. військовий трибунал засудив Л.Рунге до ув’язнення строком на 10 років з пораженням у правах на 5 років. Важко поставити під сумнів вирок суду, але хотілося б, щоб і всіляких Гіві та Моторол нинішні правоохоронні органи так само успішно виловлювали і карали, незалежно від місця їх перебування і здатності переховуватися.

[*] Штурмові загони Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини спочатку виконували шпигунсько-пропагандистські функції, а пізніше – поліцейсько-каральні завдання. В 1943 р. їх численність становила від 1-1,5 до 2 млн. осіб, верховним керівником військ СА був рейхсканцлер Герман Герінг.

 

Сергій АДАМОВИЧ, Роман КОБИЛЬНИК

 

* «Галицький кореспондент» спільно з ГО «Поступовий гурт франківців» продовжує проект «Нереабілітована пам’ять», у якому на основі архівних документів розповідає історії прикарпатців, які, виборюючи незалежність України, стали жертвами радянського терору і мають право на належну шану від держави.