У калуському селі Грабівка люди збунтувалися проти багатодітної сім’ї російського біженця, бійця «Правого сектора» Олега Бутусіна. Розлючені селяни хочуть, аби ті поїхали геть або ж жили за місцевими порядками. Через це у селі навіть влаштували збори. Окрім місцевих, приїхала ще сотня атовців, кілька десятків поліціантів, журналісти і навіть представники місцевої влади.

Ялинки чи гілки?

«Галицький кореспондент» недавно уже писав про Грабівку. Олег Бутусін тоді розповідав журналістці не лише про незаконну вирубку лісу там, але й про невирішене питання зі сміттям у селі, яке багато місцевих жителів викидають просто у річку або на її береги чи виносять до лісу.

Цього разу пів села збунтувалося проти сім’ї Бутусіних. А все через побутовий конфлікт, який переріс у масштабний скандал на цілий район. 20 грудня дружина Олега Тетяна забрала сина з дитсадка і йшла додому. Раптом повз жінку проїхала автівка, наладована пишними верхівками ялинок. Тетяна була обурена, оскільки вони з чоловіком постійно борються проти місцевих ділків, які промишляють вирубкою лісу.

Машина заїхала у двір сусідів – сімейства Рибіїв, які просто біля хати мають свою невеличку пилораму. На подвір’ї були господиня Оксана Рибій і її син Мар’ян. Тетяна запитала, де вони взяли ялинки. На що отримала бурхливу реакцію: господиня почала лаятися і виштовхувати допитливу сусідку подалі, а потім сказала синові спустити з ланцюга вівчарку. На щастя, пес не покусав ні Тетяну, ні її дитину. Відповіді про походження привезених п’яти ялинок Бутусіна так і не отримала, але цю конфліктну ситуацію зняла на відео.

Коли прийшла додому, розповіла про все старшому синові Роману, оскільки Олега на той час не було в селі. 22-річний хлопчина розгнівався і пішов до сусідів вступитися за маму. Зрештою словесна перепалка закінчилася бійкою. І Роман Бутусін, і Мар’ян Рибій потрапили до лікарні зі струсами мозку, а Оксана Рибій отримала травму під оком і пошкоджені пальці, зараз теж перебуває в лікарні.

Роман стверджує, що спершу бійка виникла між ним і Мар’яном, а потім прийшла підмога, і на Бутусіна накинулося багато людей, серед яких була і Оксана Рибій. Гуртом лупцювали його, куди бачили. Попри це, хлопець запевняє, що не чіпав Оксани Рибій і тим паче не бив її.

У сімейства Рибіїв трохи інша версія розвитку цих подій. Мар’ян стверджує, що він привіз не ялинки, а ялинові гілки – аби зробити букетики і продати в Калуші. Хлопець каже, що Тетяна Бутусіна увірвалася до них на подвір’я і почала сваритися та погрожувати. А коли прибіг Роман, то саме він вдарив Оксану Рибій так, що аж довелося потім зашивати рану під оком. До того ж, Мар’ян запевняє, що на подвір’ї, окрім шкільного кочегара, були тільки свої, ніхто чужий не приходив на підмогу.

Обидві сторони написали заяви в поліцію. Як пояснив начальник Калуського відділу поліції Василь Маківничук, наразі триває слідство, призначена низка експертиз, потім кримінальні провадження скерують до суду.

Він їм такий не потрібен

У сім’ї Бутусіних 12 дітей. У 2014-му вони переїхали з Росії в Україну. З далекого Владивостока втекли в Західну Україну через політичні репресії. Олег неодноразово в Росії звинувачував Путіна в занепаді країни та політиці геноциду. Після того, як Бутусін воював як доброволець на боці України, ФСБ Росії відкрила проти нього кримінальну справу за тероризм. Чоловік рік служив у «Правому секторі».

Спершу мешкали в Галицькому районі, але через погані екологічні умови вирішили переїхати. Олег мав багато друзів з Калуша, вони допомогли йому знайти хатину в Грабівці. Сім’я живе тут уже три роки. Олег працює лісником, на роботі ним задоволені. Коло хати має велику господарку.

На початках багатодітну сім’ю добре прийняли в селі. Але згодом місцевим не сподобалося, що свійські тварини Бутусіних не загороджені і ходять по городах і лісі, потім люди сварилися, що новоспечені сусіди відвели потічок в інший бік, коли робили дорогу до свого подвір’я. Багато селян обурювалися, коли Олег робив зауваження, що не можна зрізати здорові дерева у лісі, вивозити сміття у ліс чи викидати біля річки. 

«Немісцеві, тим паче росіяни, старовіри і на додачу Олег ще й лісник, якому не байдуже… – міркує близький товариш Бутусіних Віталій Котляров. – Очевидно, що в Грабівці він їм такий не потрібен. Бо незручний, бо правильний надто. За цим побутовим конфліктом із побиттям криється значно глибша проблема».   

«Геть москалів!»

Голова Спілки учасників АТО Калущини Олександр Соколовський розповідає, що через кілька днів після інциденту Олег Бутусін і глава сімейства Рибіїв Андрій зустрілися в кабінеті голови Калуської районної ради Віктора Гільтайчука. Намагалися помиритися, але так звана ініціативна група від Грабівки просто не дала цього зробити. Люди почали вигукувати: «Геть москалів!» і вимагати, аби Бутусіних виселили з Грабівки. Щоб вирішити конфлікт, домовилися провести збір села у місцевому народному домі у неділю, 29 грудня.

Спершу по селі висіли оголошення, де йшлося, що відбудуться збори стосовно виселення сім’ї Бутусіних. Однак, як тільки Олександр Соколовський звернувся до представників влади, що виселяти когось – протизаконно і за це передбачена кримінальна стаття, оголошення в селі змінилися. Тепер людей запрошували до клубу, аби вирішити конфліктну ситуацію між Бутусіними і громадою.

У соцмережі точилися гострі дискусії між тими, хто підтримує різні сторони конфлікту: «Побив жінку на власному подвір’ї…», «Бутусін у селі хоче бути божком і думає, що йому все можна…», «Факт є фактом: Бутусін – перший лісник, який бореться з незаконною вирубкою лісу, і це далеко не найбільша його заслуга…»

«Ми хіба якісь дикуни?»

29 грудня біля народного дому Грабівки юрмилося більше сотні людей, ще стільки ж було всередині. Поруч із дорогою вишикувалися автівки і автобуси, якими приїхали здебільшого атовці – аби підтримати Олега Бутусіна. Також були поліцейські машини. «Стільки люду наш клуб уже давно не бачив», – хихотіли між собою місцеві дівчата.

Збори призначені на 12.00, залишається ще хвилин 15, однак більшість місць у залі вже зайняті. Журналістка розговорилася зі старшою жінкою, яка сидить у перших рядах. «Чому село проти Бутусіна?» – «Бо перш, ніж його впускати до нас у Грабівку, треба було його перевірити». – «А що з ним не так?» – «А ви почитайте, подивіться… Я чую, що люди кажуть». – «А що люди кажуть?» – «Кажуть, що він не є ніякий політичний біженець, а бандит, який втік від правосуддя». – «А в Грабівці він робив щось погане?» – «Ей… То нема що балакати…» Розмову підхоплює інша жінка: «Розумієте, причина не в ньому, а в його дружині, нехай її вспокоїть. Вона скаче до жінок битися». – «Його дружина стверджує, що бачила, як везли незаконно зрубані ялинки…» – «Слухайте, ялинки везуть, везли і будуть везти…»  

З тих, хто виступали на сцені, Олега підтримали здебільшого побратими і декотрі селяни. Бутусін каже, що решта його хороших друзів і знайомих із села просто не наважилися прийти, мовляв, їм же треба якось потім жити у Грабівці. Більшість присутніх селян звинувачували Бутусіних у свавіллі, казали, що вважають Олега небезпечним для села, мовляв, він погрожував, що обкладе своє обійстя розтяжками – аби ніхто чужий не сунувся. Говорили, що Бутусін не виконує совісно свою роботу лісника, що не пильнує своїх овець, а ті топчуть чужі поля, що не може вспокоїти свою емоційну дружину і агресивного сина, котрий робить самосуд на чужому подвір’ї… З часом збори перетворилися на справжній балаган.

«Ми не вимагаємо, аби вони виселялися з села. Ми хіба якісь дикуни? – кричали люди. – Але якщо лишаються в Грабівці, то нехай живуть за місцевими порядками!»

«Я знаю, що перед Богом моя совість чиста, – говорив під час зборів Олег Бутусін. – Якщо я і моя сім’я такі неугодні громаді села і нас із дітьми хочуть вигнати на мороз, нехай місцеві викуповують мою хату, і ми переїдемо». 

Голова Новицької ОТГ Михайло Срібняк наголосив, що Бутусін мав би прислухатися до людей і першим йти на контакт із місцевим населенням.

Атовці між собою перемовлялися, мовляв, пан Срібняк тривалий час налаштовував громаду проти Олега Бутусіна, а ця ситуація стала каталізатором до дій: «У кожному селі б’ються, потім п’ють 100 грам і миряться, а тут чомусь вийшло все по-іншому. Якби влада в особі Срібняка бажала уникнути конфлікту, його би не було. Якби в село нарешті провели газопровід, могло би бути все простіше». 

Під час зборів, користуючись нагодою, Олександр Соколовський зачитав список грабівських призовників, які ухиляються від військової строкової служби. Таких виявилося аж 11 чоловік.

Жодного рішення на зборах села так і не ухвалили. Учасники розійшлися після пропозиції Віктора Гільтайчука пробачити одне одному і все-таки довірити вирішення конфліктної ситуації правоохоронцям.

Пацан як пацан

Грабівські юнаки кажуть, що не можуть охарактеризувати найстаршого сина Бутусіна – Романа, бо ні він, ні його молодший брат із місцевими не спілкуються, тримаються осторонь.

Сусід Василь Петрів розповідає, що синам Бутусіна просто ніколи гуляти з місцевими хлопцями, обоє весь час зайняті сімейним господарством, допомагають батькам, горілку не п’ють: «Пацан як пацан. Я би не сказав, що він якийсь агресивний. Завжди допомагав, коли я просив. Постійно привітний».

Позаторік Романа комісували з львівської Академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Хлопець заробив там дві виразки шлунка – дуже погано харчували. Через стан здоров’я його відрахували з третього курсу, хоча юнак вчився на відмінно, має купу грамот і відзнак.

Після повернення з академії Роман певний час працював у Чехії. Хлопчина був дуже розчарований, він горів військовою справою, не раз уже їздив із батьком на передову доставляти бійцям допомогу. Наразі юнак ще в лікарні.

«Я відкритий до діалогу, – каже Олег Бутусін. – Все одно ми живемо в одному селі – мусимо якось миритись».

Наталя МОСТОВА