Старий Станиславів: Вулиця Камінського вдруге

Навесні 1938 року ми перебралися з вулиці Сапєжинської (тепер Незалежності – ред.) на Камінського (тепер Івана Франка – ред.). До новозбудованої кам’яниці під номером 12а, відразу біля жіночої гімназії і монастиря урсулянок, навпроти приватної клініки доктора Ґутта, тобто у цілком пристойному місці… На цій вулиці розташовувалась комендатура 11-ї Дивізії, яка становила гарнізон нашого воєводства, а я був зачарований польським військом. Докладніше >>

Стара Тисмениця: історія однієї родини

Пропонуємо вашій увазі спогади Тадеуша Ольшанського, які вперше публікуються українською (із книги “Креси кресів. Станиславів”, 2008). До Тисмениці було рукою подати, неповних 10 км гарною битою дорогою з розлогими деревами обабіч. Сьогодні Тисмениця – це майже передмістя Станиславова, але до війни вона була малесеньким охайним містечком здебільшого одноповерхових будинків і садиб. Докладніше >>

Чорний Ліс

Продовжуємо публікувати вперше перекладені українською спогади польського публіциста й журналіста Тадеуша Ольшанського про його рідний Станиславів (із книги “Креси Кресів”, 2008). У 1933 р. один із пацієнтів мого батька, Альфред Сусман, вмовив його купити земельну ділянку в місцевості Майдан. Майдан знаходився на північний захід від Станиславова, де починалися темні ліси. Докладніше >>

Врятовані від Голокосту

Пропонуємо вашій увазі спогади Тадеуша Ольшанського про старий Станиславів, які вперше публікуються українською (із книги “Станиславів однак живе”, 2010). «Шалом, пане Тадеушу! Мене звати Беба Камін. Уже 43 роки я проживаю в Ізраїлі. Мої батьки і брати – усі народжені в Станиславові, окрім мене. Я народилася в Узбекистані. Але прадідусь і прабабуся, навіть їхні батьки – усі зі Станиславова! Тепер зрозуміло, що для мене означає Станиславів! На жаль, уже нікого з нами немає…» Докладніше >>

Вулиця Пелеша

Вулиця Пелеша (нині Гнатюка – ред.) є, але її нема. Як і Станиславова. Є, бо збереглися всі будиночки і кам’янички з довоєнних років, увесь старий Станиславів, от тільки в значно гіршому стані. Ліворуч, якщо іти від вулиці Камінського (нині Франка – ред.), вздовж хідника тягнувся ряд одноповерхових будиночків, дбайливо побілених, з фіраночками й заслінками на вікнах, щоб ніхто не заглядав. За кожним із цих будиночків був садочок із грядками квітів, кущами аґрусу і порічок. Докладніше >>