Майже шість років родина чекала повернення додому із зони АТО 35-літнього Михайла Турчина, який ще у 2014 році перестав виходити на зв’язок. Про зникнення сина матері довелося написати заяву до поліції. Потім були експертизи, за результатами яких ідентифікували тіло бійця. Минулого тижня він таки повернувся додому, щоправда – у труні. Десантники не помирають Коли почалася Докладніше >>
Той «зелений коридор» став для нього «чорним». Смертельний шлях під Іловайськом украв життя сміливця, але здійснив його заповітну мрію. Історія цього загиблого прикарпатського вояка яскраво ілюструє огидну істину: на війні одні гинуть, а інші на цьому нахабно заробляють. Докладніше >>
Батько загиблого прикарпатського вояка розповідає про черстві душі та людей-нелюдів, які часом можуть заляпати своєю байдужістю славу справжніх героїв. Докладніше >>
Днями поблизу сіл Пороги, Яблунька та Манява Богородчанського району відбулося святкове відкриття та освячення пам’ятника борцям за волю України. Захід приурочений відзначенню 75-ї річниці проголошення у м. Львові Акту відновлення Української держави. Пам’ятний знак виготовлений приватним підприємцем Василем Штайнбахом (м. Городенка) і встановлений за сприяння ДП «Солотвинське лісове господарство». За загиблими героями УПА відправили поминальну Докладніше >>
Короткометражна стрічка, під назвою “За порогом війни”, знята франківцями за участі акторів драматичного театру імені Івана Франка. Автор ідеї та сценарію Юрій Паливода, розповів, що захотілось зняти саме так театрально, в мінімалістичному стилі, аби зосередити увагу на самому важливому. “Задум виник ще близько двох місяців назад, але вдалось зняти тільки зараз. Хотілось такого мінімалізму, щоб зосередити увагу Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює