18 травня Верховна Рада розгляне питання про відставку одразу трьох міністрів уряду Володимира Зеленського. Так, я не помилився, адже і всю повноту впливу на дії Кабінету Міністрів, і відповідальність за них несе на собі Володимир Зеленський, попри те, що це не передбачено законодавством України.

Готовність попрощатися з Ігорем Петрашком (міністр економіки та торгівлі), Владиславом Криклієм (міністр інфраструктури) та Максимом Степановим (міністр охорони здоров’я) виявилася достатньо несподівано. Можна припустити, що провести кадрові перестановки вирішили після рішення Печерського суду про запобіжний захід для Віктора Медведчука. Нагадаю, що парламентарій, якому висунуто підозру у державній зраді, перебуває під домашнім арештом, а президент вже встиг назвати його олігархом, у якого суттєво зменшився вплив.

Мистецтвом запінгу – перемикання каналів – на Банковій оволоділи досконало. У нашому випадку йдеться про канали суспільної уваги. Оновлення уряду, на перший погляд, є цілком логічним, адже це нормальна практика цивілізованих країн. Проте серед міністрів, яких катапультують, гучно та публічно претензії звучали саме до Максима Степанова, оскільки ані процес вакцинації, ані боротьба з пандемією коронавірусу в цілому не відповідають очікуванням суспільства. До речі, сам Степанов намірів йти у відставку не виказує, на відміну від колег, які добровільно написали заяви про звільнення, – подання на його звільнення вніс прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

До речі, про Шмигаля. Ігор Петрашко – його однокурсник, а на зміну йому прийде нинішній голова Податкової служби Олексій Любченко. Показово, що до повернення до виконавчої влади у квітні 2020 року (очолив Податкову службу без конкурсу через карантин) він перебував під люстраційними обмеженнями (був високопоставленим фіскалом за президентства Януковича). Проте 18 травня Любченко може стати другою людиною в уряді – першим віцепрем’єр-міністром економіки та торгівлі. В цілому ж логіка кадрових перестановок свідчить про прагнення ЗеКоманди встановити панування над всіма можливими фінансовими потоками всередині країни для власних інтересів. І це має мало спільного з антикризовими діями.

Поспіх зі звільненням міністрів дозволяє говорити про трельяж Зеленського: немов у дзеркалі з трьох частин, відбиваються безвідповідальність влади, її непрофесіоналізм та шалене прагнення до наживи. Чудовий подарунок до другої річниці інавгурації шостого президента, чи не так?