У п’ятницю, 5 серпня, у селі Боднарів Калуської громади освятили п’ять машин, які відправляють захисникам України, пише “Галицький кореспондент”, посилаючись на сторінку міського голови Калуша Андрія Найди.
Староста села Олег Дрогомирецький висловив подяку Ukrainian Cultural Center та землякам Богдану Лютюку й Василеві Різничуку, фонду “Дружня Рука Допомоги”, Starter-If, BMW сервіс (Віктор Дяченко), ТОВ “КІМ”, компанії “АРСбудкомплект” (Івано-Франківськ), парафії Пресвятої Богородиці села Боднарова, Петру Жураківському (магазин “Автозапчастини”).
А також Роману Кандибі, Любомиру Дмитерчуку, Богдану Бойчуку, Івану Дрогомиру, Михайлу Лавруку, Юрію Долішньому, Андрію та Оксані Багнюкам, Зоряні Гамуляк і усім односельчанам, які допомагають роботою та коштами.
Мешканці села завантажили машини усім необхідним та корисним для воїнів ЗСУ.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи