Загинув воїн 14 серпня, захищаючи волю і незалежність України у війні з російськими окупантами. Михайло – військовослужбовець ЗСУ, механік-радіотелефоніст відділення управління командир батальйону взводу зв’язку мотопіхотного батальйону, 1982 року народження, житель с. Турка Коломийського району.
Захисник поліг в ході виконання бойового завдання в Бахмутському районі Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу, завданого формуваннями рф, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.
“Сумна звістка прийшла на Коломийщину, у П‘ядицьку громаду, до сім’ї захисника. Висловлюємо щирі співчуття родині.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, проте світлі спогади про Героя України завжди будуть сильнішими за смерть… Поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо вас у годину скорботи. Нехай світла пам’ять про Михайла Михайловича назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує йому вічне життя та спокій”, – йдеться у повідомлені.
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного