23 березня  з нагоди 19 річниці від дня загибелі В’ячеслава Чорновола біля пам’ятника Герою України в Тисмениці відбулись покладання квітів, молебень та віче.

Поминальний молебень пам’яті В’ячеслава Чорновола відслужив священик храму Святого Архистратига Михаїла Ігор Пилипів.

Віче завершилось традиційним виконанням пісні “Ой, у лузі червона калина” – улюбленого твору В’ячеслава Чорновола.

Довідково:

Чорновіл В’ячеслав Максимович (24 грудня 1937 с. Єрки Київської області — 25 березня 1999, Бориспіль Київської області) — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в’язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; Герой України (2000, посмертно). Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975). Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та Акта проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р.

25 березня 1999 року загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе біля Борисполя.

Разом з І. Світличним, І. Дзюбою, Є. Сверстюком, А. Горською, М. Плахотнюком, Л. Танюком, В. Стусом В’ячеслав Чорновіл був одним із лідерів та активним діячем дисидентського руху.

Чорновіл був одним із ініціаторів створення Української Гельсінської Групи. Видавав “Український Вісник”. Був декілька разів ув’язнений за “антирадянську пропаганду”. Покарання у 1967-1969, 1972-1979, 1980-1988 роках відбував у таборах суворого режиму та на засланні.

10 вересня 1989 рік Чорновіл створив Народний Рух України за Перебудову (пізніше Народний рух України, НРУ).

У 1995 році В’ячеслав Чорновіл став членом української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ).