У результаті чекістсько-військової операції 8 лютого 1947 р. в схроні були затримані Іван Степанович Шпільчак (псевдо Мурза), 1922 р.н., уродженець с. Ямниця, та його односельчанин Василь Антонович Іваночко, 1928 р.н. (псевдо Хміль).

Зі схрону було також вилучено 2 кулемети, 2 пістолети, 2 гранати, а також багато радянських орденів і медалей. Серед нагород було виявлено медалі: «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною», «За відвагу», «За бойові заслуги», значок «Відмінний розвідник», гвардійський значок, відзнаки про поранення.

Уже в ході розслідування виявилося, що медалі колекціонував Мурза. Він сам пояснював слідчим своє зацікавлення так: «Я люблю добру військову форму і нагороди. Я любив одягатися в форму прикордонника і показатися серед знайомих і незнайомих дівчат». Повстанець вільно гуляв по Ямниці в радянській військовій формі, відвідував то перукарню, то склеп… Така легковажна поведінка бойовика яскраво засвідчує фактичну відсутність радянської влади одразу після війни навіть в околицях Станіслава.

Однак Мурза не обмежувався в своїх діях сміливою поведінкою на вулицях Ямниці, а був відважним бійцем та реалізовував професійні якості мінера (мав відповідне уповноваження від керівництва повстанців).

В УПА Іван Шпільчак опинився восени 1944 р. в сотні Різуна, а у вересні 1945 р. отримав звання ройового і став командиром підривної групи. У звіті з боїв УПА за час від 10 до 25 листопада 1944 р. Різун доповідав, що 24 листопада 1944 р. о 22.00 два рої з чоти Чорноти напали на НКДБ в Станіславі та обстріляли його зі стійкових кулеметів, а також обстріляли центр міста з гранатомета. У результаті в місті поширилася паніка, а більшовики задля відбиття нападу навіть підтягнули на край міста гармати і зенітки. Повстанці покинули місто без втрат, залишаючи кількадесят ворожих трупів. У цій акції, згідно зі звітом Різуна, відзначилися кулеметники – старший стрілець Шейк і наш герой, стрілець Мурза, які, перебігаючи вздовж міста, обстрілювали найважливіші ворожі пункти з кулеметів.

13 листопада 1945 р. на перегоні Павельче – Станіслав, на 105 км, Мурза з іншими повстанцями зробили підкоп під залізничне полотно, заклали туди 10 кг толу і гранати, від яких протягнули шнур. Проте вибухівка з якихось причин не спрацювала. Натомість після роботи Мурзи 23 листопада 1945 р. о 23.35 на перегоні Станіслав – Павельче, на 102 км, перед проходом поїзда №1506 відбув­ся вибух міни під залізничним полотном. Від вибуху утворилися вирви діа­метром 1,5 м, і ремонт залізниці зупинив рух поїздів на перегоні на 4 год. 58 хв.

Після диверсій на залізниці Мурза організовує напади на вантажівки. Так, 1 серпня 1946 р. на околиці Ямниці повстанець разом з побратимами обстріляли 2 автомашини Союззаготтрансу і ОРСу Станіславського легпрому. Тоді загинуло 3 осіб. 4 вересня 1946 р. боївка Шпільчака знову обстріляла автомобіль. Цього разу було вбито 2 осіб, в тому числі капітана Червоної армії. За ці та інші бойові акції п. Івана Шпільчака було засуджено на 25 років, а п. Василь Іваночко отримав 10-річний термін ув’язнення. До в’язниці потрапив навіть батько Мурзи Степан Шпільчак, який забезпечував сина продуктами харчування і попереджав про небезпеку.

Постанова суду від 13 травня 1993 р. не поширила дію закону про реабілітацію на п. І.Шпільчака та п. В.Іваночка. Однак для мешканців славного села Ямниці, як і для всієї країни, упівці Мурза і Хміль збережуться в пам’яті як люди, які щиро боролися за незалежність України.

Сергій АДАМОВИЧ, Роман КОБИЛЬНИК

* «Галицький кореспондент» спільно з ГО «Поступовий гурт франківців» продовжує проект «Нереабілітована пам’ять», у якому на основі архівних документів розповідає історії прикарпатців, які, виборюючи незалежність України, стали жертвами радянського терору і мають право на належну шану від держави.