Недбале ставлення до однієї з франківських пам’яток архітектури стало фатальним для її жительки. Балкон будівлі на вул. Січових Стрільців, 16 обвалився просто під ногами 87-річної жінки, від отриманих травм вона згодом померла у лікарні. Мешканці налякані, адже не знають, як жити у будинку, який розсипається на очах. Однак своєї вини в тому вони не бачать, а звинувачують владу та управителя. Хто має відповідати за смерть людини та як уникнути страшних наслідків у будинку, що валиться – з’ясовував «Галицький кореспондент».

 

Фатальний ранок

Триповерхова будівля в австрійському стилі у центрі Івано-Франківська, відома як Пасаж Єгера, привертає до себе увагу вже давно. Люди, які живуть тут роками, неодноразово зверталися до влади з проханням привести будинок до ладу, адже стіни і сходи у ньому руйнуються, однак домогтися нічого не змогли.

Пенсіонерка провалилася минулого тижня разом із частиною балкона з третього на другий поверх, коли зранку поливала квіти. З численними травмами, зокрема переломом ноги та ребер, її госпіталізували, а жителі миттєво вийшли на вулицю. Тримаючи у руках велику папку документів, мешканка будинку Тетяна Стельмащук нервово пояснює, що їм страшно, адже аварійні ситуації виникали неодноразово, а тепер ще й постраждала людина.

Вже наступного дня стало відомо, що постраждала пенсіонерка не вижила. Відкрили кримінальне провадження. Однак що робити жителям та хто взагалі відповідає за стан будинку, з’ясувати досі неможливо.

Розбірки у дворі аварійного будинку були тривалими і на підвищених тонах. Жителі просили, кричали та навіть погрожували представнику фірми «Балтія-сервіс», яка є управителем будівлі. Поки сусіди злісно обіцяли завітати до нього з гранатою, після чого, казали, він не виживе, виконавчий директор «Балтія-сервісу» Максим Сирлик намагався пояснити, що фірма не в стані щось вдіяти. Казав, що вони діють лише в рамках своїх обов’язків, та і це дається непросто.

«Наша фірма є управителем трохи більше року. У зв’язку з тим, що левова частка жителів не оплачує квартирну плату, важко щось зробити. Ніякої вини управителя у падінні балкона нема, не було і не буде. Капітальні роботи не виконує жодна управлінська компанія. Це має робитися за загальною заявою мешканців, так як саме вони є власниками будинку», – пояснив Сирлик.

За його словами, є чіткий перелік послуг, які має надавати управляюча компанія. Серед них – обслуговування мереж холодної води та водовідведення, обслуговування електромереж, управління будинком (паспорти, консультації) і технічне обслуговування будинку (локальні роботи). Представник управителя сказав, що фірма, звичайно, допоможе з капітальним ремонтом, однак роботи мають проводитися за кошти жителів, а ті ігнорують навіть квартплату, заборгованість з якої за рік складає 16 тис. 976 гривень. Весь будинок за рік сплатив лише близько 3 тис. грн.

Максим Сирлик наголосив, що за таких умов утримувати будинок просто немає за що, та зауважив, що про стан свого житла люди мали б задуматися ще багато років тому. «Створити ОСББ у них не вийде, адже жителі не можуть згуртуватися. Майже рік вони не могли визначитися з формою управління та придбати елементарний лічильник», – додав він. Саме тому не проводився навіть косметичний ремонт, не те що капітальний.

Водночас, збоку виглядає, що атмосфера у будинку майже сімейна – всі знають один одного десятки років і разом бажають нормальних умов для життя.

 

Чому падає «історія»

Міська влада від історичних будівель відхрестилася ще кілька років тому. В Івано-Франківську прийняли рішення передати всі одно- та двоповерхівки у власність жителів. Серед них зняли з міського балансу кількадесят пам’яток архітектури місцевого значення. Здебільшого всупереч волі їх мешканців та без відома структур, які займаються охороною культурної спадщини. Далі жителі самі вирішували подальшу долю свого дому: створювали ОСББ, шукали управителів… Тим, хто його не знайшов, влада призначала управителів на конкурсній основі. Зокрема, й Пасажу Єгера.

Архітектор, начальник відділу охорони культурної спадщини Володимир Ідак пояснює, що влада може відповідати за фасад, а ось сам будинок – це відповідальність мешканців та управителя.

«Жителі є власниками квадратних метрів квартири. А далі вони повинні або звертатися до управителя, або зорганізуватися в ОСББ. Місто проявило таку ініціативу, зокрема, для Пасажу Єгера замовило проект реставрації і паралельно – ґрунтовне технічне обстеження будинку. Кваліфіковані працівники зроблять свої висновки, сформують пропозиції з подальшої експлуатації будинку і передадуть їх управителеві будинку «Балтія-сервісу». Що вони будуть робити далі – справа управителя і мешканців», – наголошує він.

Ідак каже, що місто може зайнятися реставрацією фасадів, але аж ніяк не будинку. Мовляв, влада зараз розробила програму, згідно з якою роблять реставрацію фасадів будинків. Оскільки вони складні, багато декоровані, то місто зацікавлене в тому, щоб фасади виглядали достойно і були окрасою міста. Проте грошей на капітальний ремонт будинків-пам’яток, яких є 540, не знайдуть аж ніяк.

«Якщо місто ще за радянської влади і до цього часу не могло дати ради з цими будинками, відтак довели їх до ручки, то зараз, коли кожна копійка бюджету на рахунку, ніякого бюджету не вистачить на капітальний ремонт кожної споруди. Це відповідальність власника квартири. Не може він обслуговувати своє житло – нехай продає і купує там, де він вважає за потрібне, і живе там, де може собі дозволити», – підкреслює чиновник.

Не робити, але керувати

Архітектор Ігор Панчишин, який вже давно турбується про пам’ятки міста, каже, що в таких ситуаціях влада мала б діяти. Не виконувати роботи, але знайти того, хто буде це робити. Місто мало б шукати відповідальних та контролювати процес, зокрема пояснювати жителям, за що вони відповідають особисто.

«Хто має щось робити – має вирішити влада, знаючи законодавство, вимоги, правила і відповідальність. Питання міста – не робити балкони, а вирішити, хто і що має робити. Влада не повинна бігати з інструментами чи бетоном, але вони повинні організовувати, створити відповідну комісію, може, штрафувати. Тобто потрібно брати ситуацію у свої руки і брати відповідальність за рішення», – переконаний фахівець.

Архітектор додає, що саме він свого часу написав програму охорони культурної спадщини на останні три роки. Однак за цей будинок, як і за 80% тієї програми, так ніхто і не взявся, навіть у пам’яткоохоронному розділі.

«Після того, як сталася ця трагедія, це вже питання кримінальне. Мають працювати слідчі, юристи, судді… Цей будинок розглядали не як щось комунальне, а як пам’ятку, розглядалося питання збереження його автентичності. Кілька разів писалися акти технічного стану. Тоді стало зрозуміло, що є конструктивні проблеми, які впливають на збереження його автентичності», – зазначає Ігор Панчишин.

Далі шукати винних будуть слідчі. У поліції пояснили, що у зв’язку зі смертю потерпілої справу перекваліфіковують за ч. 2 ст. 367 ККУ (службова недбалість). У ході слідства стане відомо, чия недбалість спричинила смерть літньої жінки та хто надалі має вберегти життя інших. Поки розбираються і шукають крайнього, архітектурна пам’ять Івано-Франківська невпинно руйнується.

Марта БАРАНЕЦЬКА