Коронавірус шириться планетою. Станом на 30 березня у світі зафіксували вже понад 700 тисяч випадків цієї хвороби, померло 34 тисячі людей. Скільки ще людей захворіє на COVID-19 – не знає ніхто, а деякі прогнози вчених просто лякають. Зокрема, існують передбачення, що вірус заполонить весь світ і від нього загине 3-5 відсотків жителів Землі – така собі лайт-версія марвелівського суперзлодія Таноса, який у своєму фільмі знищив рівно половину всього живого.

Звісно, пандемія не триватиме вічно, але й невідомо, коли вона скінчиться. Світ вчиться жити у нових умовах. Новий вірус виявив, що людство не готове до загрози глобального рівня. Жодна з багатих, розвинених і успішних країн світу не змогла вберегтися від коронавірусу. Це стало першим уроком – своєрідним холодним душем для тих, хто вважає людей всемогутніми повелителями Землі.

Мова не лише про те, що закінчуються медичні маски, респіратори і тести на коронавірус – хоча це також правда, їх не вистачає не лише в Україні. Навіть США, які нещодавно побудували авіаносець «Джеральд Р. Форд» за 13 мільярдів доларів, зіткнулися з цією проблемою. Ця країна зараз лідирує за кількістю хворих на COVID-19, і при цьому американським лікарям також не вистачає банальних респіраторів вартістю 5-10 доларів за штуку. Парадокс, здавалось би.

Існують також прогнози, що глобальний карантин сильно вдарить по світовій економіці. Обмежувальні заходи, які зараз застосовують ледь не у кожній країні, повинні дати час медикам, щоб розробити ліки і врятувати людські життя. В той же час вони уже через кілька місяців можуть призвести до дефолтів, банкрутств і голодних бунтів. Це аж ніяк не фантастика: у соцмережах нещодавно «гуляло» відео, як у місті Веракруз, що в Мексиці, люди грабують супермаркети.

Другим уроком коронавірусу для світу стало виявлення вразливості економіки. Наразі колапсу ще не сталося – на складах є запаси різноманітних товарів, критична інфраструктура на кшталт атомних електростанцій і газових мереж продовжує працювати. Але якщо карантин триватиме ще місяць, то деякі товари просто закінчаться. А разом із ними, якщо не швидше, закінчаться й гроші у «заначках» в населення. Бо ж багато людей тепер позбавлені можливості працювати.

Підприємства, звісно, продовжують виплачувати працівникам принаймні частину зарплат. Але коли вичерпаються кошти у власників, то зупиняться й виплати. Виходить замкнене коло: завод не працює, не отримує прибуток, люди не отримують зарплат і не мають можливості придбати товари. Уряди країн мали би попіклуватися, як забезпечити виживання громадян, які лишилися без роботи. Але звідки уряду взяти гроші, якщо виробництво спадає, а бізнес ще й звільняють від податків? Так замкнене коло починає поволі трансформуватися у спіраль самознищення, яка розкручується все швидше. Чим бідніша країна, тим швидше в неї закінчаться гроші на соцвиплати. А далі – голодні бунти, війни за харчі і інші «приємні особливості», які ми звикли бачити у постапокаліптичних фільмах.

Звісно, цей сценарій дещо гіперболізований. Адже не все виробництво зупинилося – фармацевтичні, продуктові та інші підприємства працюють, як і раніше, і навіть активніше. Треба ж гроші заробляти! І отут ми підходимо до третього уроку, який дає людству пандемія COVID-19: не всі готові залишатися людьми у такий скрутний час. Можна згадати два показові приклади. Після терактів 11 вересня у США таксисти розвозили людей безкоштовно. Натомість у російському Челябінську, де після падіння метеорита в місті вибило значну частину шибок, у кілька разів зросли ціни на нові вікна. Безсовісні ділки завжди готові нажитися на загальнолюдській біді. 

Якщо говорити про Україну, то ми десь посередині. Цього місяця ми побачили і вражаючі вияви взаємодопомоги, і гидке бажання наживи. Поки одні компанії передають мільйони гривень лікарням на апарати ШВЛ, інші – за день до закриття аеропортів піднімають ціни на квитки в 5-7 разів. Спроби їх представників при цьому виправдатися «ринковим попитом» виглядають настільки жалюгідно, що хочеться зняти маску (карантин же, куди без неї) і назавжди плюнути на таку фірму. Так і зроблю, мабуть, коли все це закінчиться.

Те ж стосується окремих людей. Одні українці займаються волонтерством, підвозячи лікарів до медичних закладів, оскільки громадський транспорт в багатьох містах не курсує. Хтось віддає передостанні гроші волонтерам на апарати ШВЛ, які рятують життя людям з важкою формою коронавірусної хвороби. А інші в той же час продають за завищеними цінами маски, респіратори і антисептики. Респіратор класу FFP3, який мав би, в принципі, захистити від коронавірусу, ще у грудні коштував 70-100 гривень, а тепер його і за 300 не всюди знайдеш. Трапляються й такі водії, які пропонують довезти тебе з Надвірної до Івано-Франківська за 700 (!) гривень, а з Франківська до Києва – «всього лише» за 2500. Дві України, що тут ще сказати…

До речі, щодо економіки. Вона у ХХІ столітті представлена далеко не лише заводами і фабриками, якщо хто забув. Значна частина грошей зараз крутиться у тих сферах, які не мають нічого спільного до життєвих потреб. Точніше, крутилася до карантину.

Четвертим уроком сміливо можна назвати те, що піраміда Маслоу все-таки працює. В разі критичної ситуації, паніки, безробіття, дефіциту і так далі людина задовольняє свої базові потреби – харчі, ліки, безпека. У цей список не входить величезна кількість речей, які раніше були всім «потрібними». Як наслідок, цілі індустрії накриваються всеохоплюючим мідним тазом. Турфірми, салони краси, пивні бари, магазини одягу, спортзали, автосалони, книговидавництва і ще сотні інших підприємств просто закриваються, а їх працівники сидять вдома без роботи і без грошей. А ті фірми, що продовжили працювати, суттєво скоротили видатки – і це скорочення боляче б’є, наприклад, по фінансовому стану інтернет-блогерів. Адже значну частину їх доходів складала реклама, якої тепер нема.

Людство, кажучи простими словами, трішки “зажерлося”. Всі чомусь готові платити за останні моделі смартфонів, за модні стрижки у дорогих закладах для себе і навіть для своїх собак, за різноманітні курси йоги, за поїздки на край світу і ще за сотні речей. Блогери користуються останніми моделями електрокарів, стилісти і футболісти заробляють шалені гроші. А критично важлива для людства професія медика, зокрема в Україні, залишається низькооплачуваною. Хоча мало би бути якщо й не навпаки, то точно не так, як є.

Це, звісно, не вина самих блогерів чи футболістів. Закони ринку невблаганні – є попит, є пропозиція, крутяться гроші. Але все-таки про важливі для виживання речі мала би дбати влада – встановлювати відповідні зарплати, гарантувати престиж певних професій і забезпеченість важливих установ. І маємо п’ятий урок – влада України в критичній ситуації показала свою неефективність і безпомічність. Ми це, звісно, знали й раніше – просто приклад отримали вкрай наочний.

Міністр охорони здоров’я свідомо залишає лікувальні заклади без критично важливих ресурсів і ліків, бо на потрібну посаду призначили не його людину. У березні, коли коронавірус вже лютує в світі, Україна продає 100 тисяч респіраторів класу FFP3 Іспанії – по дві гривні за одиницю (!). Президент спершу заявляє, що в Україну привезуть 10 мільйонів високоточних тестів на коронавірус, а потім з’ясовується, що їх всього 250 тисяч, і це лише експрес-тести, які не є ефективними для масової перевірки. У Києві закривають метро – «щоб люди не перебували близько одне від одного», в результаті кожен автобус штурмують натовпи із сотень людей. Це лише кілька ідіотських рішень нашої влади, які наочно показують: цим людям не варто довіряти таку важливу річ, як турбота про безпеку своєї родини.

І, як логічний підсумок п’ятого, з’являється шостий урок. Його можна сформулювати трьома словами – подбайте про себе!

Чи є у вас заощадження, які дозволять пережити один-два місяці в разі кризової ситуації – гроші, харчі, медикаменти? Чи вмієте ви надавати першу допомогу? Чи зможете відрізнити і з огидою закрити фейкову новину, завдання якої – викликати у вас паніку (так-так, інформаційна гігієна у наш час – річ не менш необхідна, ніж миття рук)? Чи зможете в разі потреби захистити себе і свою родину? Подумайте і чесно дайте собі відповіді на ці питання. Звісно, не варто впадати в інші крайнощі – скуповувати гречку з туалетним папером, наприклад, чи будувати собі підземний бункер. Хоча от бункер, в принципі, зайвим не буде ніколи…

Насамкінець варто згадати фільм 2011 року під назвою «Зараза» (Contagion). Якщо ще не бачили цю стрічку – перегляньте. Кіно можна дивитися не як художнє, а як документальне, його автори багато в чому змогли «передбачити» реалії 2020 року під час пандемії коронавірусу. У фільмі показали якраз апокаліптичний сценарій – пограбовані магазини, спустошені вулиці і так далі. А різниця між вигаданим сценаристами вірусом MEV-1 і нашим була всього лише у показнику смертності – там він складав 25%. Тож просто подумайте: а що було б, якби кілька нуклеотидів у вірусі COVID-19 «лягли» інакше і смертність від нього складала б не 3-5%, а 30% чи 50%? Наскільки тонка грань відділила б нас тоді від тієї межі, за якою – лише  спустошення і війна за харчі?

Особисто мене ці думки приводять до простого висновку: ми, людство, аж ніяк не господарі Землі, а лише гості. І в разі чогось ми можемо безслідно зникнути. Попри весь пластик і все забруднення, саме безслідно. Коронавірус показав, що природа гоїть свої рани надзвичайно швидко. Чисте повітря над Китаєм і дельфіни в італійських містах – тому підтвердження.

Тарас ВОЛОШИН