Шкільна освіта в окупованому Криму перетворилася на інструмент пропаганди. Уроки під назвою “Разговоры о важном”, нав’язування російського гімну, а також тиск на родини, які намагалися відмовитися від таких методів навчання, стали частиною повсякденного життя дітей.
Школярка Аділє Джелял та студент Ільяс Шейхіслямов розповіли Суспільне Крим про свій досвід навчання в школах окупованого півострова.
Аділє Джелял — школярка з Криму, до Києва переїхала цього літа. До першого класу пішла вже після початку окупації. Розповідає, на уроках постійно згадували про Росію і до 22 року, а після повномасштабного вторгнення почалися ще й позакласні заняття, де героїзували російських військових.
“Нам вели уроки, вони називалися “Разговоры о важном”. Їх ставили на перший урок у понеділок, щоб усі діти точно були присутні. До цього ще була лінійка у дворі школи — слухали гімн, піднімали прапор, а потім розповідали тему. Це були теми про “спецоперацію’” виправдовували вторгнення і таке інше”, — розповідає Аділє.
Батьки, які намагалися захистити своїх дітей від пропаганди, часто стикалися з тиском адміністрації. Левіза Джелял, мама Аділє, написала відмову від позакласних занять, але це не залишилося без наслідків.
“Я кажу директорці: “Ви мене зараз залякуєте?’” Вона відповідає: “Ні, але за ці наслідки я не відповідаю.” У той момент в мене вже були сталеві нерви”, — згадує Левіза Джелял.
За її словами навіть у дитячих садках дітей змушували брати участь у пропагандистських заходах. Її сину нині 7, коли він ходив до дитячого садочка в Криму, там також вчили любити Росію. Через це хлопчик не хотів туди ходити.
“Я бачу, що з дитиною щось недобре. Потім він розповідає: “Ти мене завтра в садочок, будь ласка, не веди. Нас сьогодні до актового залу завели і там ми якісь ігри грали, там стояли два солдатики оці”. І каже, це його слова, цитата: “Оцей прапор, який ми не дуже любимо”, — розповідає Левіза Джелял.
Аділє Джелял, переїхавши до Києва, адаптується до нової системи освіти.
“Трохи незвично, бо українську мову я знаю погано. Але тепер у мене уроки без пропаганди, і я наздоганяю шкільну програму”, — додає школярка.
Як впливає пропаганда
Психологиня Лариса Волошина пояснює, що на дітей молодшого віку пропаганда має менший вплив, але старші школярі часто сприймають її як істину.
“У подібних гуртках проходить агресивна пропаганда. Дітей вчать, що правда у силі, і якщо ти сильніший, то правий”, — зазначає психологиня.
Ільяс Шейхіслямов, який нині навчається в Києві, згадує, як його однокласники в Криму піддалися впливу російської пропаганди.
“До так званого референдуму в нашому класі було двоє кримських татар і троє українців. Після — лише двоє татар і шестеро “росіян”. Ніхто не переїжджав — це просто результат пропаганди за кілька місяців”, — ділиться Ільяс.
Стратегія мілітаризації
Росія цілеспрямовано впроваджує мілітаризацію дітей. За словами голови Центру громадянської просвіти “Альменда” Марії Суляліної, мета Росії — не лише призвати дітей до армії, але й виховати бажання служити.
“Це не просто призов до армії. Росія хоче змінити свідомість, щоб діти самі хотіли служити у Збройних силах РФ”, — розповідає Марія Суляліна.
Що робити далі
Заступник постійного представника президента в АР Крим Денис Чистіков розповідає, що уникнути пропаганди у Криму майже неможливо.
“Система побудована так, що будь-який випадок нехтування пропагандою доповідають спецслужбам. Це тиск і примус” — повідомив Денис Чистіков.
Для повернення дітей з окупованих територій до українського простору розробляється Стратегія когнітивної деокупації. Вона включає культурні, освітні та історичні заходи, а також можливість виїздів дітей з окупованих територій.
Читайте також: У Резерв+ Е-направлення на ВЛК з’явиться до кінця лютого 2025 року