Серед вбитих підпільників ідентифіковано наступних осіб:

Степан Слободян – “Єфрем”, провідник Карпатського крайового проводу ОУН;

Марія Німа-Слободян – “Марта”, секретар-референт Карпатського крайового проводу ОУН;

Прокіп Духович – “Дар”, референт СБ Калуського окружного проводу ОУН;

Василь Камінський – “Галенко”, охоронець референтури СБ Калуського окружного проводу ОУН;

Володимир Смук – “Ігор”, кущовий інформатор СБ в Калуському районі;

Іван Морис – “Дуб”, охоронець референтури СБ Калуського окружного проводу ОУН;

Іван Юрків – “Кармелюк”, охоронець референтури СБ Калуського окружного проводу ОУН.

Тіло восьмого підпільника сильно обгоріло і не ідентифіковане.

Під час підготовки чекістсько-військової операції на теренах Калущини з ліквідації Карпатського крайового проводу ОУН та його провідника Степана Слободяна (“Єфрема”) восени 1950 року проведено попередні заходи, внаслідок яких арештовано 46 членів ОУН і виселено 252 родини, які надавали підтримку підпіллю.

У Станіславському обласному управлінні МДБ 1 листопада 1950 р. проведено спеціальну нараду, на якій розроблено план даної операції. До неї залучено начальників Перегінського, Калуського, Богородчанського, Солотвинського, Вигодського і Рожнятівського районних відділів МДБ. До цієї наради залучено також керівників оперативних груп, які здійснювали заходи з ліквідації Карпатського крайового, а також Калуського і Станиславівського окружних проводів ОУН з наявними у них матеріалами.

Безпосереднє проведення операції передбачалось здійснити шляхом нанесення цілого ряду послідовних ударів по місцях ймовірної дислокації провідників підпілля ОУН та їх охоронних боївок. Для участі в операції було залучено 60 осіб оперативного складу МДБ, три резервних батальйони і зведений загін 215 стрілецького полку (СП) 82 стрілецької дивізії (СД) ВВ МДБ. Керівництво здійснювали: по оперативній роботі – заступник начальника управління МДБ полковник Калганов, по військовій лінії – начальник штабу 82 СД ВВ МДБ полковник Сєргєєв.

Операція розпочалася 8 листопада 1950 р. На одному із етапів проведення даної операції, в лісовому масиві поблизу сіл Новиця, Зелений Яр, заарештовано зв’язкову Калуського надрайонного проводу ОУН. Від неї отримали важливі дані про місцезнаходження бункера з невідомими підпільниками.

Проаналізувавши отримані дані, було вирішено негайно провести облаву на лісовий масив між селами Бережниця і Старий Угринів. До проведення цієї операції залучено зведений загін 215 СП 82 СД ВВ МДБ, кількістю понад 200 солдат і офіцерів. Загальне керівництво здійснював начальника відділу УМДБ майор Качур і заступник командира 215 СП майор Макаров.

Близько опівночі особовий склад, який брав участь у проведенні облави зібрався у вихідному місці – в селі Старий Угринів, звідки і вирушив на акцію. Керівники облави володіли інформацією про місцезнаходження бункера і мали добрі орієнтири, як туди потрапити, бо навіть сніг, що вночі випав, не став їм на заваді. Достеменно не відомо всі обставини того бою, але він не був довготривалим. Все закінчилось за неповних півтори години. Надворі ще не сіріло, як постріли та вибухи вщухли.

Підпільники були заскочені зненацька. Вони не встигли знищити велику кількість документів, хоча і була спроба їх спалити. Вогонь не дуже пошкодив їх і до рук МДБ потрапило ряд важливих документів, серед яких – блокнот з важливими зашифрованими записами. Підпільники робили спробу пробитись з оточення, але всі в нерівному бою загинули. Їхні тіла підводами, взятими в селі Бережниця, звозили до цього ж села і складали на дорогу біля церкви. Звідси тіла побитих повезли машинами до Калуша.

Деякі деталі про ті події вдалось з’ясувати у жителя села Старий Угринів Михайла Луцана. Його було арештовано в часі проведення облави і відправлено під конвоєм до сусіднього села Бережниця. Після бою, коли тіла побитих підпільників звезли до села, Михайло Луцан ще з одним жителем Бережниці складали тіла підпільників на машину. На цій ж машині Михайла привезли в Калуш до райвідділу МДБ (тепер приміщення музичної школи №1 по вул. С. Бандери). Там його змусили знімати тіла вбитих з машини і складати під огорожу. Згодом їх фотографували. З розповіді Михайла Луцана довідуємось:

“…вбитих повстанців було семеро. Серед них одна жінка, яка мала світле волосся. Вона була одягнена у зелені штани з лампасами червоного кольору. Голова була сильно понівечена вибухом гранати. Облавники були сильно розлючені, бо ця жінка вбила одного офіцера… Наступного дня після бою, 19 листопада 1950 р., приїхала ще одна машина з тілом із тої самої криївки, то був сильно обгорілий чоловік”.

Де було поховано тіла вбитих підпільників Михайлу Луцану невідомо, а вбитого радянського офіцера поховано на цвинтарі в Калуші, бо через два дні він бачив через загратоване вікно його похоронну процесію.

За час проведення операції з 8 по 18 листопада всього було знищено 15 підпільників, арештовано 24 особи, які належали до ОУН або активно допомагали підпіллю. Виявлено і знищено 50 бункерів і 4 продуктові бункери-склади. Крім цього, вилучено 3 кулемети, 7 гвинтівок, 5 автоматів, 15 пістолетів, 2 друкарські машинки, 1 типографія, 4 радіоприймачі і велика кількість документів підпілля ОУН.

До теми: “Доброті відкриваємо серця”: у Франківську провели свято для дітей з особливими потребами