Відійшов у вічність захисник Михайло Пелих родом із села Верхня Липиця на Рогатинщині, який багато років свого життя віддав обороні рідної землі.
Коли в Україну прийшла страшна війна, без вагань став на захист держави. З серпня 2015 року до вересня 2018-го молодший сержант Михайло Пелих був учасником антитерористичної операції на сході. У лавах Збройних сил виконував обов’язки стрільця-снайпера.
Згодом воїн повернувся до мирного життя, але це було не надовго. 2022-й війна поширилась на всю територію нашої Батьківщини. Тож у березні він знову в рядах добровольців, які не дають РФ просунутися ще більше у вглиб країни, забрати життя мирних людей. Та під час ворожого обстрілу у березні 2022 по одному із українських полігонів, де проходив навчання військовий, Михайло Пелих отримав складну мінно-вибухову травму.
Відтоді розпочалася його важка дорога до одужання – складні операції, лікування у госпіталях в Україні та за кордоном. Але шрами, які залишила війна на його серці та пораненому тілі, не переставали боліли й постійно нагадували про себе. Воно не витримало і зупинилося вчора, 26 листопада.
Місцем останнього спочинку Михайла Пелиха стане кладовище у його рідному селі Верхня Липиця.
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині військового з приводу важкої втрати — смерті близької людини.
Я поборола в собі страх, що побратими можуть стати чоловікові рідніші за сім’ю. Війна не лише забирає. Вона ще й об’єднала й поріднила багатьох людей між собою. Військові теж не є виключенням. Якраз навпаки. Мені здається, що саме між ними стається той особливий зв’язок, коли вони один одного починають називати братами чи побратимами. Страх, який
Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно? Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного