Дзвони – напрочуд дивний музичний інструмент, зазвичай присутній у кожній місцині, де є храм Божий. Своєю химерною постаттю занімілого металевого гіганта вони височіють над дзвіницею. Могутні удари серцевини об їхні боки створюють гучну-гучну мелодію, покликану линути якнайдалі, щоб сповістити про якусь подію. Залежно від звучання, стає зрозумілим, хороша вона чи погана – закликає на Службу Божу чи на похорон. А в минулому дзвони інформували й про те, чи ворог наступає, чи, навпаки, відступає. Така вже їхня відповідальна місія – німого посередника, що говорить до громади, не мовивши при цьому жодного слова.

Та раз на рік усе змінюється. Замість звичних ударів дзвона, що проникають під саму шкіру, лунають різноманітні, часто недоладні мелодії, які переплітаються із гучним реготом учасників дійства. Що це таке? Невже священнослужителі у відпустці і панує хуліганство? Зовсім ні, просто у нашому селі після Великоднього Богослужіння кожен охочий може відчути себе дзвонарем, незалежно від віку чи статусу. Цього не треба соромитися, а навіть навпаки, адже інколи так хочеться знову потрапити у безтурботне дитинство, у яке переносять хвилі могутніх ударів ядра по металу. Схопившись за пошарпану мотузку, що і змушує серцевину оббивати боки старовинних дзвонів, уявляєш себе справжнім підкорювачем музичної естради, а випадкова публіка лише додає ентузіазму. «Бем-бем-бем» – звучить так, що аж закладає вуха, і від того, що ти не чуєш друга поблизу себе, який разом із тобою погодився взяти участь у цій авантюрі, вмить заливаєшся гучним сміхом, заодно заражаючи ним свого співучасника.

Вдосталь проекспериментувавши з мелодіями, поступаєтесь місцем іншим, хто охочий пограти. Покидаєш дзвіницю, наповнившись благодаттю, і навіть не підозрюєш про це, лише посмішка на обличчі друга свідчить про те, що ви недарма подолали чималу відстань від дому. Сказати, що це усім до вподоби, навряд чи можна, особливо тим, хто живе поблизу храму. Але й вони вже, напевно, звикли до такого неписаного звичаю і сприймають це як належне. А в цей же час відлуння дзвонів продовжує ширитися селом. Хтозна, можливо, воно долітає до самого неба, адже цього дня місія дзвонів особлива – вони сповіщають про те, що Христос воскрес!

Наталя Іванків