Деякі ідеї цього лікаря багатьом можуть здатися сюжетом чергового фантастичного трилера. Тим не менше, відомий у світі медик із прикарпатським корінням Микола Корпан запланував дещо масштабне і унікальне – такий собі виклик смерті. Люди, які згодяться на участь у його проєкті, на сотню років поринуть у летаргічний сон, аби потім прокинутися і жити далі. Причому втілюватиметься такий неординарний задум на території України. 

А ще Микола Корпан виступає всупереч прийнятим стандартам, називаючи біопсію уколом смерті, а коронавірус вважає не страшнішою загрозою, ніж свинячий чи пташиний грип.

– Найперше розкажіть про свій унікальний задум, пов’язаний із тривалістю життя, котре ви хочете продовжити аж на сто років…

Це дуже велика тема, якою цікавиться весь світ. Йдеться про певну філософію довголіття. Я вивчав і досліджував це ще зі студентських років. Мене як вченого завжди цікавили процеси розвитку та старіння клітин людського організму і як на це можна вплинути. Чому людина живе в середньому 60-80 років, а не, скажімо, 300, 600 чи лише два роки? 

У моєму проєкті взагалі є три фази. Перша – лінія здоров’я. Аби взяти участь у цій фазі, будь-хто в молодому, зрілому чи похилому віці може пройти комплексне обстеження організму. Для людини розробляють її індивідуальну матрицю здоров’я і рекомендації для його підтримки. Обстеження відбуватимуться у Відні.

Аби перейти у другу фазу, матриця здоров’я має бути ідеальною. Учасники цієї фази вступають в особливий клуб, де за здоров’ям кожного цілодобово наглядатиме бригада медиків, науковців, біохіміків, дієтологів, біофізиків, вчених-теоретиків, які розробляють індивідуальне харчування, підбирають вітаміни, мікроелементи та багато іншого. Мета – підтримати якісне життя щонайменше до 101 року. 

Остання, третя, фаза – найцікавіша. Сюди потраплять не більше 10-20 учасників клубу. Якщо життєві показники людини згасають до критичної точки, і медики бачать, що вже нічого не можна вдіяти, то її вводять у летаргічний сон. Людина у цьому стані у спеціально підготовленому просторі «консервується» на сто років. 

Йдеться про особливі вітальні, тобто життєздатні колумбарії для тривалого асептичного летаргічного стану людини при певних умовах навколишнього середовища, зокрема абактеріальності середовища та зниженої температури людського тіла. Уявіть собі двигун машини. Він може за хвилину робити сто тисяч оборотів, а може – лише п’ять. В обох випадках двигун все одно працює. Наше завдання – опустити організм із, умовно кажучи, десяти тисяч оборотів до п’яти, тобто серце працює, але замість 60-80 ударів на хвилину воно робитиме лише п’ять. 

Протягом цієї сотні років за людиною наглядатимуть кілька поколінь бригад фахівців, забезпечуватимуть організм поживними речовинами. А потім, через сто років, її поступово виведуть з тривалого сну назад до повноцінного життя.

Те, що все це можливо, я переконаний на сто відсотків. Я не фантаст, а вчений-прагматик. Проєкт розпочнеться, як тільки ми знайдемо адекватне фінансування.

– Де будуть розміщені такі колумбарії?

На глибині 300-400 метрів. В Україні. Бо саме тут є природний ресурс, необхідний для вітальних колумбаріїв. Звісно, у світі ще є місця з такими самими природними умовами, але вони надто далеко розташовані. В Україні географічно найзручніше. Більше нічого не можу розповісти, бо поки що це наукова таємниця.

– Навіщо людині на сто років «консервувати» себе? Що вона робитиме, коли прокинеться? Адже світ, однозначно, дуже зміниться.

А ви б не хотіли побачити, як світ розвинеться через сто років? Особисто я хотів би побачити, принаймні на деяку мить, нові вигадки людей, на які здатний розум homo sapiens. Земля і людство точно ще не зникнуть. 

– Таке задоволення, мабуть, дорого коштуватиме?

Так, недешево. Йдеться про чималі кошти в євро, адже цілодобову кропітку працю бригад фахівців треба оплачувати протягом сотні років. Зате перша фаза моєї формули «101 плюс» доступна для кожної людини в нашому українському суспільстві та на планеті загалом.

– Сьогодні кожен знає: аби діагностувати рак, треба зробити біопсію. Але ви вважаєте інакше.

Біопсія має бути виключена, вона є небезпечною інтервенцією для людського організму і несе загрозу для життя. Особисто я називаю біопсію першим смертельним уколом, який лікарі офіційно вводять пацієнту ще до початку лікування. Я зробив багато досліджень і експериментів у галузі онкології, які були опубліковані в наукових статтях та монографіях, де відгуки написали багато відомих світових вчених-експертів. Я порівняв пухлину із мурашником, адже обидві – автономні системи, які розвиваються в іншій макросистемі. Візьмімо спершу голку, якою лікар робить біопсію, наприклад, у ділянці молочної залози, а це 9-12 уколів у місці новоутворення. І візьмімо палицю, що імітує біопсійну голку за товщиною та із загостреним кінцем, яку бодай раз засунути у мурашник. Що ми побачимо? У мурашнику зміниться життя, зміниться рух мурах. Якщо туди штиркнути палицею кілька разів, комахи почнуть просто розповзатися, багато з них залишиться на палиці.

Про що це свідчить? Моделюється справжній міні-вулкан зі всіма страшними наслідками для всього живого. Приблизно те саме відбувається під час біопсії: якщо пухлина злоякісна, то її клітини розсіюються по всьому організму у здорові тканини. Коли укол входить у пухлину, він робить із неї решето, крізь яке викидаються ракові клітини. Далі вони потрапляють у кровоносні і лімфатичні судини та осідають потім у різних органах і тканинах, а далі там розвиваються віддалені метастази.

Саме тому я вважаю біопсію неправильним шляхом, який уже кілька  десятиліть проводять у медицині у світовому масштабі.

– Коли медики роблять біопсію, вони знають про всі ці загрози?

Зрозумійте, за цим стоять великі концерни, котрі випускають інструментарій, необхідний для біопсії, вони ж зацікавлені, щоб голки, а в деяких випадках і самі апарати для біопсії, були одноразовими. Лікарі ж за інерцією вже роками роблять одне і те саме. А взагалі в медицині наразі тема біопсії є дискусійною. Хтось сліпо і догматично підтримує цю ідею, хтось – професійно, опираючись на власний клінічний досвід, ні. Так само колись було і з операціями з видалення всієї молочної залози після раку. Понад сотню років так робили всі хірурги світу. Аж поки група вчених не заявила, що це варварство і свідоме заподіяння каліцтва жінці. З часом від такої операції відмовились в усьому світі. Схожа ситуація відбувається зараз із біопсією. Але має минути ще трохи часу, аби світова медична спільнота досягла нарешті консенсусу і заборона біопсії стала стандартом.

– Тоді яким чином безпечно робити діагностику раку?

Методів удосталь. Найперше, це аналізи крові. Також є ракові маркери. Але на ранніх стадіях ці методи можуть показати негативний результат. Тому ще маємо ультразвукове дослідження і МРТ, які дають можливість діагностувати хворобу у 95-98% випадках. У решті треба просто вичікувати і спостерігати за динамікою.

– Наскільки в лікуванні раку помічна кріохірургія і чому вона не є поширеним методом в Україні?

Кріохірургічне втручання при онкологічних недугах в найближчий час має стати стандартом. Кріомедицина – лікування за допомогою холоду. Це відносно нова методика лікування, в якій використовують рідкий азот. При ультранизькій температурі медики мають змогу заморожувати та знищувати різні новоутворення. Це оптимальна тактика і один із дієвих етапів боротьби з раком. Чому кріомедицина не дуже поширена в українських лікарнях? Бо це недешево. Як правило, лікарні не мають грошей, аби купувати цю технологію. У Києві це роблять, в Івано-Франківську в центральній міській лікарні починали, але зараз поки що призупинили.

– І насамкінець запитання на найактуальнішу нині тему – коронавірус. Які ваші прогнози щодо цієї пандемії?

Насправді, аби розібратися в цій темі, треба розмовляти не одну годину. Це явище не є однозначним та складається із множинних векторів, що потребують детального та фактичного пояснення. Протягом останнього десятиліття будь-яка інфекція, що проявляється, є змішаною. Адже міграція людей на планеті зросла неймовірно. Коронавірус існував уже давно – не одне десятиліття. Ще в 2015 році в одному з американських журналів опублікували статтю, де американські і китайські вчені дослідили і описали COVID-19 до наукових дрібниць. Але найцікавіше, що в 1981 році американський письменник Дін Кунц написав книгу «Очі темряви», де змалював лабораторію в китайському місті Ухань, описав пандемію коронавірусу, яка розповзеться по всій планеті. Мені цю книгу не так давно надіслали друзі зі США. Автор книги не був провидцем чи генієм, він просто сфантазував, а хтось через роки реалізував цей сценарій. Аби відповісти навіщо, цього інтерв’ю замало. Але одне знаю точно: цей вірус хоч і досить агресивний, однак смертність, яка була при свинячому чи пташиному грипі або при звичайній щорічній грипозній інфекції, така ж сама, як і при нинішній пандемії коронавірусу.

Наталя МОСТОВА

Микола Корпан – український хірург, вчений зі світовим іменем, професор, родом із Франківщини, багато років живе і працює в Австрії, маючи офіційний статус, очолює Міжнародний інститут кріохірургії приватної австрійської клініки «Рудольфінерхаус». Перший український лікар-стипендіат в Австрії. Президент (2011-2013) та Почесний президент Світового товариства кріохірургії (з 2013 до сьогодні), засновник Міжнародного інституту кріохірургії.

У 2004 році лікував президента України Віктора Ющенка. Впровадив у практику кріогенну біопсію пухлин та методику лікування раку з використанням дозованих наднизьких температур. Автор понад 300 наукових праць, серед яких двотомна англомовна монографія «Основи кріохірургії» та «Атлас кріохірургії», яку закордонні фахівці назвали «Біблією кріохірургії».