Якось

ВИНАХІДНИК

На високовольтній підстанції за день кілька разів спрацьовував захист від короткого замикання «фаза-земля ЛЕП». Аварійна бригада виїжджала кожного разу на лінію і нічого не знаходила. І так тривало кілька днів. Поки на підозрілій ділянці в районі дачного масиву не було виявлено причину аварій. Місцевий Кулібін знайшов оригінальний спосіб викорчовувати пеньки, що залишилися після вирубки лісу. Обв’язував пень товстим проводом, поливав його водою з сіллю, а інший кінець дроту прив’язував до цеглини і… правильно, закидав на одну з фаз ЛЕП. Ефект приголомшливий! Пеньок вибухав, а на підстанції знову вибивало захист від короткого замикання. Що було далі з цим Кулібіним, історія замовчує, але кажуть, бригада відірвалася на ньому на повну.

Колись

ОРЛИ

Зібралася компанія чоловіків на полювання, а один із них, головний хірург обласного масштабу, поїхати не зміг (щось там на роботі трапилося). Словом, сидить він в ординаторській, раптом дзвінок (телефонує один із друзів-мисливців, теж хірург): «Привіт, Василю, у нас тут серйозна проблема. Випадково двох місцевих орлів підстрелили, кров’ю стікають. Я їм пов’язки наклав, через три години будемо в тебе – виручай, кримінальна справа… Хірург заметушився, поставив медперсонал на вуха, операційну готують, чекають. Нарешті друзі приїжджають і вивалюють йому в приймальному покої два величезні мішки зі словами: “Потерпілі тут!” У хірурга очі на лоб полізли, і думки недобрі в голові – поранених у мішках привезли, щось зовсім темна справа! Заглянув у мішок, а там справжній великий орел (назви виду не знаю) сидить. Хірург забився в істериці і впав на підлогу. Але це ще не все, в цей час медсестра готує операційну, а хірург їй телефонує і каже, що, мовляв, рана невелика і операцію проведуть у малій операційній. Віднесли тих беркутів туди, один поки що в мішку сидить, а іншого на стіл поклали і взялися зашивати йому крило (там щось перебито було). Друг тримає у орла крила вгору, щоб був кращий доступ до місця поранення, в цей час заходить медсестра зі словами: «А яка група крові у пацієнта…» і з круглими очима втрачає свідомість. Виявилося, що коли хірург повернувся до неї, у нього за спиною в цей момент виросли величезні крила. Жіночий мозок цього не витримав. Закінчилася історія без жертв, орлів виходили, медсестру до тями привели.

 

І взагалі…

Жив-був на світі один капітан далекого плавання, у якого була надзвичайно щаслива сім’я. Кожного разу, коли він повертався з плавання, дружина зустрічала його святково, в ідеально прибраній квартирі, чистенькі діти-відмінники, хлопчик і дівчинка, бігли йому назустріч, потім дружина вкладала дітей спати, накривала на стіл, запалювала свічки, влаштовувала романтичну вечерю з шампанським… ну, і так далі. І був у них такий сімейний звичай: зійшовши на берег, капітан дзвонив додому з найближчого телефона-автомата і говорив, що скоро буде. І ось одного разу підходить капітан до телефонної будки, нишпорить по кишенях, а дрібних грошей у нього немає. Вирішив їхати додому без дзвінка. Приїжджає – в квартирі бедлам, нечесані діти на кухні курять траву, ріжуться в карти і лаються матом, а дружина в спальні перекидається в ліжку з трьома абсолютно незнайомими капітану молодими людьми. Капітан постояв у передпокої, подумав, вийшов з квартири, стрельнув у перехожого дві копійки, подзвонив з телефона-автомата на розі, що скоро буде, і прийшов додому через годину. Його зустріла дружина у нарядній сукні, в квартирі був ідеальний порядок, чистенькі діти кинулися йому на шию… ну, і так далі. Вночі, дивлячись на дружину, яка мирно спала, капітан думав: «Подумати тільки, адже через якусь дрібницю могла розпастися зразкова радянська сім’я…»