І взагалі…

Альберт Ейнштейн ніколи не носив шкарпеток. Він говорив, що не бачить в шкарпетках необхідності, до того ж на них миттєво утворюються дірки. На офіційні заходи Ейнштейн одягав високі черевики, щоб відсутність шкарпеток не впадала у вічі.

Сальвадор Далі використовував цікаву систему післяобіднього сну. Він сам називав її «секундна сієста». Суть у чому: художник сідав у крісло, затискав між великим і вказівним пальцями лівої руки великий металевий ключ. Біля лівої ноги ставив перевернуту металеву миску. У цій позиції слід було спробувати заснути. Як тільки він засинав, ключ падав з розтиснутої долоні, чувся брязкіт, і Далі прокидався. Він запевняв, що секундний сон неймовірно освіжає, надихає і дарує приголомшливі видіння.

Ісаак Ньютон у листах до друзів скаржився на безсоння, яке мучило його через безглузду звичку засинати ввечері в кріслі біля каміна. Коли прокидаєшся в цьому положенні серед ночі, абсолютно марно перебиратися в спальню: нормального сну вже не буде.

Ящик німецького поета і філософа Фрідріха Шиллера був набитий гнилими яблуками. Гете, друг Шиллера, розповідав: «Одного разу я прийшов провідати Фрідріха, але він кудись відлучився, і його дружина попросила мене почекати в робочому кабінеті. Я сів у крісло, сперся об стіл і раптом відчув різкий напад нудоти. Я навіть відійшов до відчиненого вікна, щоб подихати свіжим повітрям. Спочатку я не зрозумів причини цього дивного стану, а потім здогадався, що справа в різкому запаху. Скоро виявив і його джерело: в ящику стола у Шиллера лежала дюжина гнилих яблук! Я покликав було слуг, щоб вони прибрали цю гидоту, але мені сказали, що яблука тут покладені спеціально, бо інакше господар не може працювати. Повернувся Фрідріх і все це підтвердив!»

Сам же Йоганн Вольфганг фон Гете мав звичку щодня купатися в річці, яка протікала поруч з його будинком. Ще Гете обов’язково відкривав на ніч вікно, а іноді навіть спав на веранді, в той час як його сучасники і співвітчизники вважали протяги головним ворогом здоров’я.

Великий німецький композитор Ріхард Вагнер писав музику в особливій атмосфері. Він оточував себе шовковими подушечками і саше з квітковими пелюстками, а у поставлену в кутку кабінету ванну з водою виливав флакон одеколону.

Наполеон Бонапарт обожнював гарячі ванни – приймав їх кілька разів на день, бувало робив це й у поході. Причому дуже довго – не менше години. Щоб не занедбувати справи, лежачи у ванні, він диктував листа, приймав відвідувачів. У військові експедиції він обов’язково брав з собою похідну гумову ванну.

Трумен Капоте називав себе «горизонтальним письменником». Для роботи йому були потрібні три речі: диван, кава і сигарета. Саме лежачи Капоте і писав свої твори простим олівцем на папері: він не визнавав друкарських машинок.

Генрік Ібсен під час роботи періодично дивився на портрет шведського драматурга Августа Стріндберга, якого люто ненавидів. Швед відповідав норвежцю взаємністю: він терпіти його не міг і звинувачував у нахабному плагіаті. Допомагало. Сам Ібсен говорив: «Чи знаєте, не можу написати ні рядка, якщо на мене не дивляться ці божевільні очі!»

Французький класик Віктор Гюго часто писав свої твори голий. Це був своєрідний самошантаж: Віктор наказував слузі забрати весь його одяг, щоб усунути будь-яку спокусу вийти з дому і відволіктися від роботи. Добровільне ув’язнення припинялося тільки після написання певної кількості сторінок.

Мао Цзедун ні в якому вигляді не визнавав чистку зубів. Він полоскав рот зеленим чаєм, а чаїнки з’їдав.