Вивихи від Моха

  • Днями

    БАНК

    Почали мені на мобільник дзвонити з одного банку відомого і колектори найрізноманітніші від їхнього імені та просити якусь жінку, якої я ніколи не знав. На прохання покликати Віру Миколаївну я говорив, що вона біля телефону. Після деякої затримки вони запитували, чому голос чоловічий. На що я розповідав про зміну статі, отримання нових документів… і тому подібне, лише щоби втекти від них. У 90% випадків колектори продовжували зі мною розмовляти як з Вірою Миколаївною, пред’являючи свої претензії. Тож я і розказував їм багато цікавих історій, які колектори перевіряли. Зокрема: Вона воювала снайпершою на Донбасі./Була придавлена ​​ракетою «Протон» під час аварії./Пасла верблюдів на Синайському півострові у багатого коханця араба./Багато разів потрапляла в різні ДТП з тяжкими наслідками і проханням ще позичити трохи грошей на лікування./Чи пропонувала свою печінку працівникам банку, що страждають на алкоголізм, в рахунок погашення боргу. І ще багато чого. Як не дивно, колектори перевіряли всі версії і потім мені говорили про їх недостовірність. Останній дзвінок був від якоїсь ввічливої жінки, начальника відділу стягнення, з питанням, чому я все вигадую постійно. На що я запитав, чому вони мені дзвонять, адже я ніколи не був знайомий з Вірою Миколаївною, про що багато разів говорив. Цей дзвінок був останнім.

    Якось

    ДРОВА

    Взяли якось до нас в обласне податкове управління по блату синка головного бухгалтера. Колишній офіцер. Струнко-вільно. Лягти-встати. Олежиком кличуть. Згодом виявився кар’єристом, скандалістом, стукачем і хабарником. А це сталося в його перше відрядження в район. Лютий і березень 1995 видалися дуже сніжні. У маленькому селищі, розташованому за 100 кілометрів від обласного центру, ми жили другий тиждень. Терміново потрібна була лазня, бо в готелі вода була тільки холодна. Домовилися ввечері поїхати помитися в сільську лазню. Паримось потихеньку, миємося, господарі стіл накривають – саме те, що потрібно після баньки. Цей Олежко, розпарившись, вирішив освіжитися в заметі. Банька стояла в саду, снігу намело вище паркана, а прямо біля лазні – замет взагалі під дах. Відійшов Олежко метрів на п’ять, щоб з розгону – в замет. І тут господар, що з нами парився, закричав: «Стій! не пірнай в замет! Стій, дурню!»  А офіцер снігу не боїться! Розбігся і в замет стрибнув. Увійшов на півметра – і розкинувся без свідомості. Снігом полінницю замело. Отямився через півгодини без зовнішніх наслідків.

    Колись

    АНЕКДОТ

    Розповів один знайомий далекобійник (далі від першої особи).

    Стояли ми в Німеччині на стоянці, чекали завантаження. Народу зібралося багато і звідусіль: Україна, Білорусь і (герої оповідання) хлопці з Молдавії Ну, як то кажуть, слово за слово, пиво-горілка на стіл – і байки розказувати. Вирішив і я слівце вставити, розповісти анекдот. Про молдаван. На моє запитання хлопці-молдавани кивнули, мовляв, давай, не соромся, мовляв, ніяких образ і т. д.

    Власне, анекдот: Сидять Чапаєв і Петька на березі Уралу і рибалять. Раптом з води з’являється перископ. Чапаєв відправив Петьку перевірити, що це за підводний човен порушує територіальні води. Петька поплив, пірнув, випірнув і кричить: «Василю Івановичу! Це молдавани!» – «Звідки дізнався?» – «Та я постукав, а вони відкрили».

    Тут наші молдавани мовчки встають, забирають свою нехитру їжу і йдуть. Ну, подумали ми, напевно, образилися. На наступний ранок ми їх знову зустріли на колишньому місці. Я запитав: «Ви що, мужики, пішли вчора так швидко? Образилися чи що?!» Ті мені у відповідь: «Звичайно, образилися! Якби тобі постукали, ти б теж відкрив». Вся стоянка лежала.

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!