Понти дорожчі за гроші. Цей радянський афоризм блатного походження досить точно відображав барвисту дійсність періоду «первісного накопичення капіталу». Але не тільки. Для українського бізнесу він став фатальним, задавши йому стратегію розвитку на роки. Так понти стали не тільки предметом споживання вітчизняних скоробагатьків, а й продуктом виробництва…
Далі – правдива історія, що трапилася минулого тижня з клієнтом найпонтовішого готелю найпонтовішого курорту в Україні, так званої візитівки Прикарпаття – «Буковеля». Йдеться про елітний готель з лірично-ботанічною назвою «Едельвейс», грандіозно відкритий в 2006 році під супровід «ВВ», «Скрябіна» і Тіни Кароль. Нагоду помилуватися своїм свіжим активом у Карпатах тоді не пропустив навіть інвестор туркомплексу, мільярдер Ігор Коломойський… 
Так-от, чи то наш клієнт спокусився рекламою на офіційному сайті «Буковеля», яка запевняє, що «одного порівняння готелю з красивою квіткою буде мало… і до нього возитимуть туристів на екскурсію, щоб вони побачили це диво людського творіння»… Чи то обіцяною знижкою на літній сезон і дієтичною кухнею, чи просто хотів оглянути туристичне Яремче. Словом, забронював він у цьому «диві людського творіння» на чотири дні номер за місяць до приїзду, і минулого понеділка отримав ключі від адміністратора від напівлюксу.
Що гроші довелося оплатити одразу, а не в день від’їзду, як прийнято не тільки в «елітних», а й цілком безпонтових готелях Європи, не нарікав. Що обіцяної знижки не дали – шкода, але півбіди. Хоч виявився єдиним клієнтом закладу. Та наступні відкриття про рівень сервісу в готелі «курорту світового рівня» зовсім не залишали шансів на обіцяні сайтом «комфорт, затишок і забуття від усіх земних турбот». В номері просто не виявилося теплої води, про що адміністрація чомусь вирішила змовчати. Та й температура вночі не надто відрізнялася у кімнаті від тої, що надворі – градусів дванадцять, гори все-таки. Спроби з’ясувати наступного ранку в адміністратора, коли ж з’явиться вода й тепло, закінчилися нічим – невідомо. Оскільки мерзнути і вмиватися в Пруті бажання не виникло, клієнт вирішує з’їхати і просить повернути гроші за три наступні дні. А дзуськи!
Гроші, кажуть, вже пішли на якісь рахунки, якщо хочете їх повернути, пишіть заяву, протягом місяця її розглянуть і тоді вирішать, чи віддати, чи й ні. Ошелешений від елітного сервісу клієнт просить книгу скарг, але та виявляється за 30 км від Яремче в «Буковелі». Там і директор. Дівчинка з відділу бронювання пояснює по телефону, «що у них така процедура… Але якщо ви так наполягаєте, то генеральний обіцяв розглянути ваше прохання, коли сам перегляне відео з камери спостереження…»
Схоже, директору «Буковеля» на відео клієнт чимось не сподобався. Може, кольором краватки, чи бажанням отримати оплачену послугу, чи принципами якимись недоречними. Може, він ще вибачень зібрався чекати?
Справа, звісно, не в грошах, які точно не були останніми в клієнта «Едельвейсу». Справа в тому, що навіть розхвалений «локомотив туристичної індустрії Прикарпаття» виробляє не послуги, а понти. Як не прикро це визнавати.
Є такий повчальний анекдот, народжений нинішньою кризою. «Історія українського капіталізму в 2-х томах. Том перший – «Понти». Том другий – «Кранти». Українському бізнесу доведеться змінитися, інакше анекдот стане сумною бувальщиною.
Олександр ЖУК
Палій Юлія 
Деркачова Ольга 
Рязанцева Яна 
Магда Євген
а лохи і далі будуть їхати і платити цим мудакам бабло
Понти, це невід’ємна складова українського туристичного бізнесу, а Буковель яскравий тому приклад. Іншого не чекайте, і анекдот обов’язково стане бувальщиною. Такий ми народ.
Стаття заказна!! Це брехня. Клієнт не бронював зазделегідь. Приїхав сам, ознайомився з умовами проживання і заплатив гроші готівкою. Дієтична кухня і лікування є тільки в Буковелі. В Едельвейсі її немає і клієнти про це знають. Про відео, через яке дивиться директор, взагалі брехня і політ авторської фантазії. Я працюю в Буковелі і був свідком розгляду заяви клієнта і спілкування з ним по телефону. Розгляд спірних питань на основі письмової заяви на ім’я директора є звичайною процедурою і використовується в будь-якій державній структурі чи підприємстві. Жаль, що газета опускається до такого рівня і пише “заказуху”. Видно, криза б’є по кишені журналістів. Автор вболіває за європейськими порядками поселення в “безпонтових” готелях Європи, а сам напевно і не знає, що гірше нашого “нового українця”, який приїжджає дійсно з понтами, з працівниками готелю спілкується як з бидлом, а то й взагалі через свою охорону, немає. Оцих наших “нових” в Європі швидко ставлять на місце, – вони й пікнути не встигають. А в нас він вважає себе царем і богом, якому правила не писані. От і виникають такі ситуації.
Р.S. До речі, ріщення щодо цього клієнта було прийнятов в його користь і гроші йому повернуто.
Про Буковель можу судити з трьох фактів:
1. Колись пробував влаштуватися на роботу в їх офіс – сказали що платити будуть мінімальну зарплату, а на прожиття я собі зароблю продаючи їхні абонементи.
2. З розповідей колишніх робочих (будівельників) їх там б’ють.
3. Сам бачив, як одного з клієнтів заставляли заплатити за ніби-то погнуту лижну палку. Хоча в нормальних прокатах обладнання застраховане і можна повернути навіть зламані лижі.
їхати я їхав і буду їхати!!!
але лохи ті хто себе вважае лохом
якщо до проблеми поставитися розумно то її й не виникне
це так як в верховній раді (самі проблему зробили, та потім її вирішили)
якщо ви бачите що готель чи там власник не йде на поступки вам то я за
правило відразу відмовляюсь
з такими людбми все зрозуміло