25 липня минає 120 років від дня народження українського віолончеліста, педагога, диригента Івана Недільського. І. Недільський був викладачем та довший час директором  Станиславівської філії музичного інституту ім. М. Лисенка у міжвоєнний період. У роки німецької окупації працював у музичній школі та музичному училищі, а перед другим приходом більшовиків емігрував до США, де не припиняв своєї музичної та педагогічної діяльності.

 

Іван Недільський народився 25 липня 1895 року в м. Золотий Потік на Тернопіллі у сім’ї державного урядовця. В 1914 році закінчив Чернівецьку гімназію (матуру здав у Кіцмані). З початком Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії, в якій дослужився до звання хорунжого. Потрапив у полон, перебував два роки у таборі Монте-Кассіно (Італія). Після звільнення поїхав до Берліна, де вступив до університету на філологічний факультет та в Консерваторію Штерна. Важко сказати, де митець здобув музичну освіту до вступу в  консерваторію: у Чернівцях діяли при музичних товариствах музичні школи, тож можна припустити, що він міг там навчатися. А, можливо, вчився приватно. У зрілі роки він був прекрасним віолончелістом та хоровим диригентом. Навіть у таборі Монте-Кассіно Іван не розлучався з музикою: його товариші змайстрували з акацієвих дощок віолончель, і Іван грав на ній та виконував мелодії власних пісень. У цей час він написав найвідомішу із них – «Засяло сонце золоте» на слова Степана Пилипенка.

У 1924 році І. Недільський завершує освіту й отримує працю в українській гімназії Підгайців на Тернопільщині. Тут він долучається до мистецького життя міста, керує чоловічим хором «Боян», який включає до свого репертуару і його композиції.

У 1928 році митець отримує нову посаду – вчителя німецької мови в Станиславівській польській гімназії. У Станиславові діяла філія музичного інституту ім. М. Лисенка, в ній Недільський став викладачем віолончелі та музично-теоретичних дисциплін, а згодом – директором філії й диригентом хору «Боян». Діяльність І. Недільського була різнобічною. Він займався музичним просвітництвом, засновував при відділах «Просвіти» хори в цілому повіті, писав для них музику, вів курси для сільських диригентів. Як виконавець, виступав у концертах, які влаштовувала філія та громадськість міста. Так, 21 лютого 1929 р. «Станиславівський Боян» і товариство ім. Лисенка відзначили 100 років від дня смерті Шуберта. У концерті виступили хор стрільців і хор пастушків з «Розамунди» (диригент Недільський), фортепіанне тріо мі бемоль мажор (С. Крижанівська – фортепіано, О. Вислоцький – скрипка, І.Недільський – віолончель), квартет ре мінор (виконавці – Вислоцький, Андрусин, Гайнц, Недільський). Програму концерту подав часопис «Діло», зазначивши: «Новістю були тріо та квартет, які по довшій праці та зігранню дадуть станиславівському Муз.Т-ву цінний набуток» («Діло», 1929/57). У №76  того ж року читаємо про концерт 1 квітня з нагоди відзначення 60-ліття «Просвіти»: «Декламації переплів «Станиславівський Боян» двома мішаними хорами, що ними правив проф. Недільський, а фортепяновим достроєм орудувала Т. Лепківна. Гимн «Звени, звени, могутня пісне» [твір Недільського], з пристосованими відповідно словами робив незвичайно сильне вражіння й повинен у нас принятися, бо є дуже легкий, бадьорий і мельодійний». 20 травня 1929 року на шевченківському святі «Станиславівський Боян» під орудою митця співав «Заповіт» М.Вербицького, «Минули літа молодії» Д.Січинського, «Золотий засів» К.Стеценка, хор з «Утопленої» М.Лисенка. Також був виконаний віолончельний твір (у статті «Діла» №114 не сказано, який саме) І. Недільським та С.Крижанівською. Як диригент «Станиславівського Бояна», музикант брав участь у святкуванні 40-річчя «Коломийського Бояна» 17 лютого 1935 року в Коломиї. Також преса відзначила два шевченківські свята, які пройшли у Станиславові 29 березня 1931 року –– зранку й увечері. Дохід – 400 злотих –  призначався частково на пам’ятник Денису Січинському, частково – на підтримку «Думки» і «Бояна». В дописі до «Діла» є більш розгорнута характеристика виконання музиканта: «Гру проф. І. Недільського ціхувала та ніжність та вдумливість інтерпретації, яка є питомою прикметою його мистецьких продукцій. «Пісня без слів» Мендельсона оп. 109 Санжона – Крияновський була відіграна з такою ніжністю та глибиною тону, яку тільки можна видобути з віолончелі. У справжньому мистецькому захопленні слухала ціла саля тої небуденної гри» (1931/81). 10 червня 1937 року І. Недільський виступив як віолончеліст на концерті на честь Івана Франка, влаштованому хором «Думка» під керівництвом Льоня Крушельницького. З небагатьох збережених програмок станиславівських концертів довідуємося й про інші виступи митця: 18 березня 1933 р. він диригував «Станиславівським Бояном» на святковому вечорі з нагоди 60-річчя Богдана Лепкого; хор виконав пісню О. Залеського на слова ювіляра «Осінь». 2 лютого 1934 р. на «Вечорі комнатної музики» філії музичного інституту Недільський виконав «Лебідь» Сен-Санса і «Гавот» Поппера, а у складі фортепіанного тріо – «Елегію» Аренського і «Віденську серенаду» Жераля. 6 березня 1938 р. відбувся концерт до 25-річчя смерті М. Лисенка; під орудою митця «Станиславівський Боян» виконав «Орися ж ти, моя нивко», «За сонцем хмаронька пливе», «Б’ють пороги»  (останній твір співали два хори –  «Боян» і «Думка»). 3 квітня цього ж року виступив на шевченківському концерті у складі фортепіанного тріо, яке виконало «Ноктюрн» С. Людкевича. 14 травня 1939 р. успішно пройшов ювілейний концерт до 30-річчя творчості В. Барвінського; тут Недільський грав у тріо ля мінор композитора, диригував «Станиславівським Бояном» («Ой закувала», «Ой там при долині»). 8 травня 1940 р. відбувся ювілейний концерт до 100-річчя від дня народження П. Чайковського, який проводило недавно засноване музичне училище; в другому відділі Недільський виконав соло «Баркаролу» і виступив у складі струнного квартету вчителів. Виступав у концертах в інших містах Станиславівщини, наприклад, у Коломиї – 5 лютого 1930 року він взяв участь у «Вечорі української пісні», виконавши два номери: «Хвилю розпуки» М. Лисенка та Романс Ґольтермана. Ще і ще можна продовжити перелік імпрез, у яких брав участь митець. За словами тих станиславівців, хто сьогодні пам’ятає Недільського, він був дуже добрим віолончелістом, музикальним, «душу викладав», коли виконував твір.

         У концертах часто звучали твори Івана Недільського – як духовні, так і світського характеру (оригінальні та обробки українських народних пісень). Саме в Станиславові ним були написані «Отче наш», пісні «Коли часом», «У весняний день», обробка народної пісні «За річкою, попід гаєм», «Сон», «Червоні маки». Остання з пісень здобула популярність у виконанні вокального квартету «ревелєрсів» братів Крушельницьких. У 1930 році відбувся ювілейний концерт в Підгайцях, присвячений 30-річчю діяльності Андрея Шептицького. Кантату власного авторства акомпанував місцевому «Бояну» Недільський. На концерті він ще виконав у фортепіанному тріо Бетховена (разом з піаністкою Стецюковою та скрипалем Я. Барничем) частину Престо. Один із учасників концерту писав: «Престо» пройшло у виконанні д-рової Стецюкової (фортепян), проф. Недільського (чельо) і проф. Барнича (скрипка) бездоганно» («Діло», 1930-131). Великий успіх мало виконання станиславівською капелою «Думка» хору «Виє буря» І. Недільського. У «Станиславівському слові» (1942/41) зазначено: «Величезною бурею оплесків […] привітали слухачі композицію дир. Івана Недільського «Виє буря» до слів Степана Чарнецького, а сам дириґент, прилучаючись до голосних виявів захоплення, шукав серед публики композитора цеї пісні, щоб скласти йому й своє визнання».

         Особливо часто звучала на концертах хорова пісня «Засяло сонце золоте», яка ще й сьогодні виконується на багатьох заходах американської діаспори.

Іван Недільський писав і легкі рекламні пісні. Для громадян Станиславова це мала бути велика таємниця, але, як зазвичай буває, цю таємницю знали усі, і навіть на перервах між уроками гімназистки тихенько виспівували мелодійні шлягери композитора, на кшталт фокстроту-реклами українського магазину побутової хімії та косметики «Фарболь»:

Там парфуми, різні води

Для прикраси, для уроди,

Пудри, креми і шампоні,

Всяких шмінок міліони,

Паста «Альое», «Одоль» –

Все це продає «Фарболь».

На еміграції серед інших легких пісень Недільського охоче співалися «Розмріяний студент»,  «Гарна Олена», «Пісня мандрівних співаків».

Щодо педагогічної роботи І.Недільського, то знаємо про неї мало. Відомо, що як викладач музично-теоретичних предметів, він був маломовним, коротко і швидко викладав матеріал. В оцінюванні знань учнів більше спирався на суб’єктивні враження.

         Окремо слід згадати музикознавчо-публіцистичну діяльність Івана Недільського. Довгі роки він був дописувачем до газет «Діло», «Станиславівське слово», спеціалізованого журналу «Українська музика». Його статті мали різне спрямування: анонси, рецензії, огляди, інформативні повідомлення про музичне життя Станиславова, мистецькі постаті. Ця ділянка творчості митця продовжилася згодом у США.

У роки німецької окупації І. Недільський був диригентом музично-драматичного театру ім. І. Франка. Під його музичним керівництвом пройшли вистави нашої класики, її своєрідний «золотий фонд»: «Запорожець за Дунаєм», «Наталка Полтавка» та «Катерина». Не виключено, що митець диригував і постановками оперет. Іншим проектам завадив другий прихід совітів.

Навесні 1944 року Іван Недільський емігрував до Німеччини (Байройтський український табір для переміщених осіб). Тут він створює хор та викладає німецьку мову в заснованій українськими емігрантами таборовій гімназії. Творчість митця в ці роки спрямована на пластунську пісню та духовну музику. Постають «Пісня лісових мавок», «Ватра пластунок»,  «Спортовий марш», «Ми ростем — ми надія народу», «Наша славна Україна» та інші.

В кінці 1940-х років Іван Недільський емігрує до США (Нью-Йорк). З організацією в 1952 році Українського музичного інституту (УМІ) стає його професором і членом дирекції, керує жіночим хором «Боян», для якого робить численні аранжування своїх творів та творів інших композиторів. Як і в Галичині, музика Недільського звучить на українських імпрезах, він виступає як диригент та віолончеліст, активно дописує до газети «Свобода» (складає творчі портрети скрипалів В. Цісика і Б. Маркова, композитора М. Фоменка, співака Т. Терена-Юськова, піаністки М. Чапельської, пише рецензії на постановки українських опер, концерти, інформативні статті про роботу УМІ тощо).

         В 1963 році композитор взяв участь у конкурсі хору «Думка» з Нью-Йорка на написання найкращої хорової пісні й отримав вагомі відзнаки: за хор «Під гомін київських дзвонів» був нагороджений другою премією, за «Сільський цвинтарьок» – грамотою.

Цікаву сторінку творчості І. Недільського складає музика для дітей та молоді. Крім пластових пісень, це опери-казки «Чарівний перстень», «Голуба хустина», музика до вистави за казкою І. Франка «Лис Микита» та міні-опера для наймолодших «артистів» «Весняні дзвіночки».

         Свій життєвий шлях Іван Недільський завершив 5 червня 1970 року. Поховали його на Українському цвинтарі в Баунд-Бруку, де знайшли останній спочинок багато українських митців. На надгробку композитора вигравірувана початкова фраза пісні-візитівки його музики «Засяло сонце золоте».

 

Галина МАКСИМ’ЮК,

музикознавець