До Всесвітнього Дня паліативної і хоспісної допомоги

Вже не перший рік паліативна бригада Карітасу підтримує невиліковно хворих Івано-Франківська та області. Зараз вони опікуються 170 важкохворими людьми. «Галицький кореспондент» попрямував з ними у село Братківці Тисменицького району, щоб подивитися, як допомагають безнадійно хворим.

Лікар, психолог та медсестра паліативної бригади Карітасу

Марія Гречанюк вже 15 років піклується про чоловіка своєї хресної

82-річний Василь – сліпий, має інвалідність. З віком у нього відмовили ноги, п’ять років він прикутий до ліжка. Опікується ним чужа жінка з великим серцем – Марія, адже своїх дітей чоловік не мав. Василь був чоловіком її хресної матері, яка 15 років тому померла. Після її смерті в нього нікого не залишилося, відтак ним опікується похресниця дружини.

82-річний сліпий Василь вже 5 років прикутий до ліжка

Але і в Марії здоров’я вже не те. Два роки тому в неї стався інсульт. Важко було без допомоги і близьких, та й діда не було на кого залишити. Але оклигали якось. Тепер у сім’ї – два інваліди.

Держава допомагає мало, навіть із субсидією проблеми. «Я – інвалід, дідо – теж інвалід, а на літо субсидії не мали. Для мене важлива підтримка паліативної бригади, та 15 памперсів – це маленька допомога для такої людини. Але дякувати Богу і вам за це, що даєте», – каже жінка.

Марія з медсестрою Карітасу

 Ірина Вронська вже рік доглядає свою маму Альду

Альда – з сім’ї переселенців з Польщі, дитина війни. Їй – 78. Останніх 10 років жінка хворіє на цукровий діабет. У вересні вона перенесла операцію, після чого у неї погіршився зір. Відтак донька забрала маму до себе.

78-річна Альда з дочкою Іриною та медсестрою Карітасу

Ірина каже, що раз на місяць паліативна бригада приїжджає до них і привозить все необхідне. Також Карітас придбав інвалідний візок. Тепер вони без проблем можуть поїхати до лікарів і здати аналізи.

«Мама відчуває і чекає на підтримку. Вона – жінка старшого віку, підніматися до вбиральні їй важко, тому памперси їй дуже необхідні. Але не тільки через памперси вона чекає на них, а й тому, що психолог Тетяна з нею займається, з отцем вона спілкується і сповідається щомісяця. Тож ця допомога нам потрібна, ми на неї чекаємо», – з вдячністю розповідає Ірина.

 Богдан вже п’ять років бореться за своє здоров’я

У 2013 році Богдан з інсультом потрапив в обласну лікарню, в реанімації у нього стався другий інсульт. У результаті йому зробили операцію, після чого він впав у кому. «Три з половиною місяці ми були в лікарні, коли прийшли звідти, він не розмовляв, у нього стояв катетер і трахіостома. Було дуже важко», – згадує дружина Богдана Галина.

Галина з Богданом

Зараз чоловік – у кращому стані. Вже розмовляє, має хорошу пам’ять і навіть займається на тренажері. Він охоче спілкується з отцем Михайлом з Карітасу, для нього важлива духовна підтримка і віра.

Раз на місяць паліативна бригада Карітасу, в складі якої є лікар, медсестра, психолог і духівник, навідують хворого. Мета їхнього візиту – покращити якість життя невиліковно хворих людей. Завдяки злагодженій роботі таких паліативних бригад ці люди не самі зі своїми проблемами.

Допомоги потребують не тільки хворі, а й їхні близькі

За словами соціального працівника-психолога Карітасу Тетяни Іванишин, підопічні та їхні родичі, крім медикаментів, консультацій і огляду лікаря, потребують психологічної і моральної підтримки.

Соціальний працівник-психолог Карітасу Тетяна Іванишин

«Ці хворі потребують уваги, вони хочуть, щоб їх вислухали, щоб їх пам’ятали і не забували, а також щоб їх розуміли, підтримували, розраджували. Вони залишилися тими ж людьми, якими були до хвороби», – пояснює психолог.

Фахівець додає, що часто родичі потребують підтримки навіть більше, ніж хворі. Наприклад, в сім’ї Альди більше підтримки потребує дочка, адже вона взяла на себе всі обов’язки по догляду.

Євгенія ЦЬОКА