Житель села Брустури не лише активно долучається до творчого життя своєї громади, але й віддано працює в лавах Добровільної пожежної команди, допомагаючи односельцям у різних надзвичайних ситуаціях. Його історія — це приклад того, як любов до рідного краю може надихнути на великі справи.
Вступивши до лав добровільної пожежної команди, Микола миттєво став важливою її частиною. Він бере участь у гасінні пожеж і реагує на інші надзвичайні ситуації, завжди готовий допомогти і захистити своїх односельців. Його рішучість і самовідданість виявляються у будь-яких ситуаціях, що потребують людської підтримки та сміливості, і ці риси знаходять своє відображення як у його професії, так і в творчості.
Народившись у селі Брустури Косівського району, Микола змалку відчув важливість традицій
Залишившись сиротою у п’ять років, він зростав під наглядом прабабусі та дідуся, які були знаними різьбярами. Саме дідусь і прабабуся відкрили для нього світ різьблення, і вже у дев’ять років він створив свій перший витвір — настінний хрестик. До 16 років із його рук вийшла перша складніша робота — шкатулка з інкрустацією, що засвідчила народження талановитого майстра.
З часом вироби Миколи стали справжніми мистецькими шедеврами, які користуються попитом серед туристів і прикрашають виставкові зали, храми та приватні колекції. У 2015 році його визнали переможцем обласної програми «Молодий лідер Прикарпаття» у номінації «Кращий молодий майстер художньої обробки дерева». Сьогодні у його творчому арсеналі — різноманіття виробів: шкатулки, тарелі, свічники, пудрениці, вази, топірці, рахви, навіть столики для шахів. Особливе місце в його доробку займають сакральні предмети, в яких він зберігає і передає естетику гуцульського орнаменту.
Кожен його витвір — це поєднання майстерної різьби з інкрустацією, ретельного відчуття матеріалу і глибокого розуміння форми та декору. Життя Миколи Слижука — це шлях постійного самовдосконалення і безперервного пошуку, що сповнюють його роботи високим художнім змістом. Його вироби знаходять своє місце в домівках не лише в Україні, а й за кордоном, несучи тепло і талант українського майстра до нових берегів.
Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно? Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами
Я намагаюся інколи відволікатися від новин та подій на фронті, щоб не з’їхати з глузду. Але чим далі триває це пекло, тим коротшим стає період абстрагування від фронту. Війна вже не просто стала частиною життя. Вона вросла в кожну клітину тіла. Мого. Його. Тепер вона з нами назавжди. Потрібні лише для фронту? Коли Вова приїжджає
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного