Житель села Брустури не лише активно долучається до творчого життя своєї громади, але й віддано працює в лавах Добровільної пожежної команди, допомагаючи односельцям у різних надзвичайних ситуаціях. Його історія — це приклад того, як любов до рідного краю може надихнути на великі справи.
Вступивши до лав добровільної пожежної команди, Микола миттєво став важливою її частиною. Він бере участь у гасінні пожеж і реагує на інші надзвичайні ситуації, завжди готовий допомогти і захистити своїх односельців. Його рішучість і самовідданість виявляються у будь-яких ситуаціях, що потребують людської підтримки та сміливості, і ці риси знаходять своє відображення як у його професії, так і в творчості.
Народившись у селі Брустури Косівського району, Микола змалку відчув важливість традицій
Залишившись сиротою у п’ять років, він зростав під наглядом прабабусі та дідуся, які були знаними різьбярами. Саме дідусь і прабабуся відкрили для нього світ різьблення, і вже у дев’ять років він створив свій перший витвір — настінний хрестик. До 16 років із його рук вийшла перша складніша робота — шкатулка з інкрустацією, що засвідчила народження талановитого майстра.
З часом вироби Миколи стали справжніми мистецькими шедеврами, які користуються попитом серед туристів і прикрашають виставкові зали, храми та приватні колекції. У 2015 році його визнали переможцем обласної програми «Молодий лідер Прикарпаття» у номінації «Кращий молодий майстер художньої обробки дерева». Сьогодні у його творчому арсеналі — різноманіття виробів: шкатулки, тарелі, свічники, пудрениці, вази, топірці, рахви, навіть столики для шахів. Особливе місце в його доробку займають сакральні предмети, в яких він зберігає і передає естетику гуцульського орнаменту.
Кожен його витвір — це поєднання майстерної різьби з інкрустацією, ретельного відчуття матеріалу і глибокого розуміння форми та декору. Життя Миколи Слижука — це шлях постійного самовдосконалення і безперервного пошуку, що сповнюють його роботи високим художнім змістом. Його вироби знаходять своє місце в домівках не лише в Україні, а й за кордоном, несучи тепло і талант українського майстра до нових берегів.
Здається, до Івано-Франківська поволі наближається відчуття Різдва. Бо ходиш між отими вогниками, штучними гілками, величезними псевдопряничними чоловічками і не розумієш, чому оте все має викликати у тебе відчуття радости та магії Різдва. У часи війни воно все швидше викликає роздратування і нерозуміння: нащо? Але добре, що є митці, які знають і відчувають, що справжнє Різдво
Коли Вові в роті охорони сказали, що їх будуть забирати в Черкаси для формування нового батальйону, то я попросила, щоб він навчив мене працювати мотокосою та бензопилою. Ми завжди все робили разом Кілька років тому ми вирішили зайнятися господарством. Розвели кролів, нутрій, качок-шипунів. Ну, й звісно, свині, кури. Це шалений обсяг роботи, але нас то
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного