Предмети побуту, церковні речі, національний одяг – всі ці раритети зібрані в музеї Сваричева.

Ще у травні 2013 року в Сваричеві було відкрито унікальну кімнату-музей у приміщенні колишньої колгоспної контори. У залі музею зібрано понад 1000 різних експонатів: це історичні документи, знаряддя праці, предмети ремесла і побуту. Тут усе розмаїття бойківського народного мистецтва, в тому числі ткацтво і вишивка.

В експозиції музею є також бойківські скрині, виконані площинно-геометричною різьбою, значна кількість предметів побуту бойків, серед яких ступа, жорна, сито, ночви, діжки, маслянка, деревообробний верстат, традиційний одяг та раритети повсякденного вжитку наших предків, церковні речі, історичні документи. Всі ці унікальні бойківські речі – пам’ятки своєї Батьківщини – зібрали у кімнаті-музеї сваричани, зокрема викладач скрипки та сопілки Рожнятівської дитячої школи мистецтв, член НСКУ Василь Яцків та викладачка образотворчого мистецтва Наталія Волощук.

Оскільки грошей на оренду приміщення у засновників не було, то житель Сваричева, директор ВКП “ЕКСПРЕС” Володимир  Рибчак надав їм безкоштовно кімнату у колишній колгоспній конторі. Підприємець також цікавиться історією та бойківською культурою. Згодом він виділив для музею ще одну кімнату. Активісти планують і там зробити ремонт і відповідно її облаштувати.

Як каже Василь Яцків, поштовхом до відкриття музею стала зацікавленість школярів і їхнє прагнення знати історію та побут своїх предків. Ще однією причиною стало те, що викладачі на уроках зауважили, що діти не знають, що таке терлиця чи дергачка. І щоб довго не розказувати, а наживо показати, як виглядають ті чи інші речі, заснували музей, який складається з чотирьох основних відділів: “Духовність”, “Історія, побут та етнографія”, “Бойківська хата” і “Сакральні пам’ятки та церковні речі”.

“Спочатку ми планували відтворити інтер’єр старовинної хати. Але згодом у тій кімнаті облаштували музей. Ми ходили і питали людей, чи мають вони старовинні речі. Обійшли усі хати в селі, – розповідає Василь Яцків. – Було прикро, бо деякі односельці говорили, що мали такі речі, але позбулися їх давним-давно як непотребу ”.

Люди реагували по-різному. Одні казали, що все старе повикидали або спалили, інші – люб’язно віддавали раритети активістам: хто старий глечик, хто вишиваний рушник або старовинну ікону. Тому тепер у музеї кожна вишита сорочка, рушник, тарілка чи інша річ підписані, аби знати, хто власник. Тут налічується понад 600 експонатів.

Пан Василь завжди привітно зустрічає відвідувачів і сам розповідає про автентичні речі, обряди і традиції людей бойківського краю. Особливий інтерес у гостей викликають унікальні старовинні речі, яким понад 100 років. Є тут і мальовані тарілки, яким вже більше, ніж 150 років. У ті часи вважалося, що кожна порядна господиня мала мати такий посуд вдома і використовувати його лише на свята. А на кожен день їжу подавала у залізних мисках або в звичайних тарілках.

На запитання, які речі в музеї найцінніші, Василь та Наталія відповіли, що весь асортимент у них цінний, бо в кожного експоната своя цікава історія. Є тут і годинник, привезений з Німеччини в роки війни, і порцеляновий чайник, який одна пані обміняла в роки голодомору на їжу для сім’ї. У той час в Україні широко застосовували промисел ткацтва ще з часів Київської Русі. Тому особливими експонатами засновники музею вважають ткацький верстат, якому вже приблизно 200 років, та вишиту сорочку з домотканого полотна.

Село Сваричів славилося талановитими художниками. Тож активісти мають задум створити також галерею із старовинними картинами. Ідей у молодих людей є чимало, і найближчим часом вони почнуть втілювати їх у життя. Бо, як зазначив у розмові Василь Яцків, всі ці старовинні речі наших предків несуть у собі енергетику поколінь і код нації.

Мар’яна ЛОКАТИР