Незабаром на українських великих екранах з’явиться сповнене пригод вітчизняне фентезі «Сторожова застава». Його герої будуть подорожувати у часі, боротися з нечистою силою, рятувати друзів, битися з половцями, тобто насправді робити все те, про що більшість з нас тільки мріє чи читає в книжках.

Cultprostir зустрівся з франківчанином Романом Луцьким, який в «Заставі» виконує роль веселого та безстрашного богатиря Олешка. За плечима Романа п’ять ролей в кіно та більше двадцяти ролей, зіграних на сцені Івано-Фраківского академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Івана Франка. Серед його образів: Лукаш у «Лісовій пісні», Мікеле в «Шлюбі по-італійськи», Вершинін у «Трьох сестрах», Зевс у «Енеїді» та Михайло в «Солодкій Дарусі».

• Ви прийшли в кіно, маючи великий театральний досвід. Одразу відчули різницю в акторській роботі в кадрі і на сцені?

Звичайно, одразу. Але у наших вишах, на жаль, акторам не викладають існування перед кінокамерою, тому все, чому ти вчишся, приходить до тебе тільки з практикою. Якщо тобі трапляється хороший режисер і талановиті партнери, то ти багато береш у них. Особисто мені робота на знімальному майданчику нагадує камерну сцену театру, але в кіно, в певному сенсі, все ще більш точне. До речі,  я дуже люблю грати на камерній сцені театру.

• Що ви зазвичай робите, коли перед командою «Мотор!»  не вдається моментально увійти в роль?

Коли таке трапляється, треба десять разів поприсідати і віджатись – це прекрасно працює як в театрі, так і в кіно.

• Розкажіть, який ваш герой Олешко?

О, він дійсно класний чувак! У Олешка дуже легка вдача, і він завжди перебуває у веселому настрої. Його й грати радісно, бо тільки вдягнув костюм, а тебе вже охопила хвиля позитиву і такого легкого ставлення до життя. Ще він хитрун і жартівник.

• Як гадаєте, зможете своєю роллю Олешка «відбити» дружину у інших її захоплень з жанру фентезі?

(Сміючись): Я все для цього зроблю! Я буду не я, якщо вона не закохається в мого Олешка!

• Знімаючись у кіно, ви залишаєтесь актором репертуарного театру, то ж весь час їздите з Києва до Франківська. В потягах готуєтеся до ролей?

Ні, в потягу я намагаюся відпочити. Вдома – душ, сніданок, і вже потім – будь-яка підготовка. Якщо добре не відпочити і не розслабитися, то нічого в тебе путнього на сцені не вийде.

• Кіно в таких подорожах дивитеся?

Звичайно! Ось недавно вперше подивився саме в потязі «Джанго. Звільнений» Квентіна Тарантіно. Прекрасне кіно! Таке динамічне!

• Хотіли б знятися в Тарантіно?

А хто б відмовився? У Тарантіно згоден грати будь-яку роль. Він дуже талановитий і такий веселий.

• А на сцені вас легко розсмішити?

Так, я «колюся» дуже швидко. І партнери цим користуються.

• Коли востаннє вас навмисно розсмішили партнери?

Ні, виставу не називатиму, бо це буде дуже болісно для режисера. Але, знаєте, я не зовсім звичайний актор – в тому сенсі, що мені подобається потрапляти в різні незвичні і несподівані ситуації на сцені. Ось, наприклад, ти забув текст, але зумів викрутитися, не втратив лінію ролі, і ніхто в залі не помітив, що ти вигадуєш репліки – це ж така радість, такий драйв!

• Може, все ж згадаєте щось смішне, що трапилося під час вистави?

Добре. Грали ми «Солодку Дарусю». Є в спектаклі дуже драматична сцена, коли в темряві викладають із трембіт хрест, виходить Даруся і промовляє: «Тату!». Уявіть: темно, майже інтимна тиша, хрест, Даруся, і – незрозуміло звідки з’являється велика, груба і дуже гучна муха, яку неможливо не помітити і не почути. Це було дуже кумедно.

Читайте також: вистава «Оскар і Рожева пані» вже зібрала 800 тисяч гривень.