Любомир Фединяк ще з лютого 2015 року брав участь у антитерористичній операції в найгарячіших точках на карті цієї війни. Був абсолютно свідомий, заради чого і кого туди йшов. Отримав звання молодшого сержанта і був командиром відділення.
Повернувшись додому, працював на посаді заступника директора з виховної роботи Калуського політехнічного коледжу. Для зміцнення здоров’я дітей та молоді в с. Кропивник зробив справжній стадіон.
З початку повномасштабного вторгнення ворога на рідну землю, знову, не роздумуючи, взяв до рук зброю і став на захист рідної держави.
“Зв’язок з гранатометником гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу пропав на початку березня. Уся наша громада надіялася і чекала… Лише б був живий… Та, на жаль, гірка новина про загибель нашого захисника підтвердилася”, – йдеться в повідомленні.
Герой України мужньо та саможертовно поліг 7 березня 2022 року під час наступального бою з військовими формуваннями Росії поблизу с. Слобода-Кухарська Київської області.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює