Професійного футболу на Прикарпатті не було чотири роки. Лише минулого року ФК «Тепловик», нещодавно перейменований на «Прикарпаття», постав з попелу. Реанімація футболу відбувалася довго і боляче. Все-таки знайшли гроші, зібрали команду, заявили про себе в Другій лізі. Наразі перед командою поставили великі цілі – вихід в Першу, а потенційно і у Вищу футбольну лігу. Попит на футбол в регіоні є – на матчі приходять по кілька тисяч вболівальників. Та чи вистачить грошей на функціонування професійної команди?

Футбол в Україні – найпопулярніший вид спорту. Люди не вагаючись платять гроші, щоб потрапити на матчі улюбленої команди. На гру ФК «Прикарпаття» вхідний квиток коштує 20 гривень, абонемент на 10 ігор – 200. Власники абонементів мають додаткову перевагу: якщо команда гратиме кубкові матчі вдома, за абонементом їх можна буде переглянути безкоштовно. Та все ж, навіть попри популярність гри, міський голова Руслан Марцінків закликав глядачів підтримати рідну команду як своєю присутністю на матчах, так і фінансово.

Футбол – не пріоритет

Нещодавно учасник АТО, громадський активіст Андрій Долик висловив у «Фейсбуку» своє обурення щодо ситуації з ФК «Прикарпаття». Він наголошує, що це його улюблена з дитинства команда, з якою він ріс, пізнавав футбольні премудрості, радів перемогам, гірко переживав поразки, але вірив і надіявся на краще.

«Я бачу, як хлопці стараються, як вони ставляться до тренувань, до гри, та й, зрештою, до команди. Це молода перспективна команда, в якої ще все попереду, але їй потрібно трішки допомогти, підтримати – як морально, так і фінансово. ФК «Прикарпаття» взялися підтримати міська і обласна влади, та, на жаль, область зі своїми зобов’язаннями не справляється. Я розумію, що Олександрові Сичу ближчий волейбол, Олег Гончарук вболіває за баскетбол, але футбол – це гра мільйонів, футбол – це щось неймовірне і феєричне. Ви ж обіцяли… Ви ж приймали рішення на сесії… І забули…» – написав фанат.

Гра на мільйони

Наразі команда функціонує за рахунок коштів з бюджету Івано-Франківська, пояснює директор міського департаменту молодіжної політики та спорту Віталій Матешко. А також за рахунок спонсорів – це орієнтовно 10% від загальних витрат. У цьому сезоні, тобто від початку року, для команди виділено 2,5 млн. грн., 90% цієї суми вже використано. Чиновник сподівається, що невдовзі будуть внесені зміни до міського бюджету і виділені додаткові кошти на розвиток клубу.

Міський голова Руслан Марцінків звернувся до жителів міста з проханням підтримати рідну команду: приходити на матчі, купувати квитки та абонементи, вболівати за футболістів. А також наголосив, що в кожній області є своя футбольна команда, тож важливо, щоб футбол на Прикарпатті також розвивався. Перед футболістами ставлять серйозні цілі – вихід в Першу лігу, а потенційно і у Вищу. Це буде нелегко, але склад команди підсилили хорошими гравцями. «Багато хто не вірив, що в Івано-Франківську буде команда, багато хто був налаштований скептично. Наразі ми ставимо завдання поборотися за перше-друге місце», – зауважив мер.

Минулого року до розвитку клубу долучалася й облрада, проте у цьому сезоні в обласному бюджеті грошей на футбол не відшукали. Віталій Матешко зауважує, що відмови області фінансувати клуб не було, але депутати чомусь не поспішають виділяти гроші – раніше були домовленості про мільйон гривень. Чому склалася така ситуація, йому самому не зрозуміло.

Орест Оклієвич, начальник управління спорту Івано-Франківської ОДА, проблеми в цьому не вбачає. Запевняє, що під час перегляду обласного бюджету гроші виділять. Про яку суму мова, поки що невідомо. Цього року кошти на клуб не виділялися. «Прикарпаття» кошти отримає. Не має значення, коли саме – до кінця року вони і так їх використають», – зауважує Оклієвич.

Голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук не знайшов часу найближчого тижня, щоб прояснити ситуацію з фінансуванням клубу і розповісти про свою любов до того чи іншого виду спорту. Як і голова обласної ради Олександр Сич, який інтенсивно завершував справи перед відпусткою. Щоправда, наступного дня, у п’ятницю, 14 липня, посадовець перерахував половину своєї зарплатні (13 тис. грн.) на рахунок ФК «Прикарпаття».

«Вболіваю за процес становлення футбольного клубу «Тепловик-Прикарпаття». Сьогодні перерахував на його рахунок половину своєї місячної платні. Закликаю до цього і всіх інших шанувальників прикарпатського футболу. Щодо додаткової фінансової допомоги з обласного бюджету – депутати обласної ради вирішуватимуть! А голова обласної ради не є його одноосібним розпорядником», – повідомив Сич.

Президент ФК «Прикарпаття» Василь Ольшанецький зауважує, що на останньому футбольному матчі команди Олександр Сич був присутній. Він обіцяв, що обласна рада кошти перерахує, наразі там виникли якісь непорозуміння. На найближчій сесії депутати проголосують, і кошти все-таки надійдуть.

Стартова площадка

За минулий рік ФК «Прикарпаття» використало 4 млн. гривень. Це кошти міської і обласної рад, частково – спонсорів, яким клуб пропонує рекламу на своїх матчах.

Зарплата футболіста стартує від мінімальної (3200 грн.) і до 7 тисяч – найвища. В середньому гравці отримують по 5 тисяч. Зарплата прямо пропорційна внеску гравця в команду, його важливості. Відомий гравець не може мати дуже низьку зарплату, він просто піде з клубу, пояснює Ольшанецький. З кожним ведеться окрема бесіда щодо зарплати. Президент розуміє, що це один з найнижчих у Другій лізі показників. Торік в «Балканах» платня футболіста складала приблизно 12 тис. грн., в «Жемчужині» – 10 тисяч. З іншого боку, зарплата у «Прикарпатті» мала, але стабільна, її виплачують вчасно. У клубі також передбачені преміальні для гравців, щоб мотивувати їх до кращих результатів. За перемогу в домашніх матчах – 1000 грн., на виїзді – 1500. На перемогу грає ціла команда, один гравець без допомоги гол забити не може, тож преміюють всіх гравців.

«Коли ми приїхали грати з «Балканами», Боришкевичу пропонували перейти туди на зарплату 15-17 тисяч. Його утримав контракт – якщо він підписаний, футболіст не має права розірвати його. У випадку розірвання – платить неустойку», – пояснює президент.

Просто так футболіста з команди відрахувати не можна, лише за спільною згодою двох сторін, коли жодна сторона претензій до іншої немає. З усіма футболістами в клубі укладають контракти на рік. Крім цього, існують і джентльменські домовленості. У клубі розуміють, що зарплати тут невеликі, і якщо хлопцям надійдуть хороші пропозиції, перешкод створювати не будуть. Водночас діє домовленість, що перехід відбудеться на вищий рівень – у клуб Першої чи Вищої ліги, тобто перебігати в іншу команду Другої ліги сенсу немає.

«Прикарпаття» можна вважати стартовою площадкою для футболістів. Це шанс засвітитися на професійному ринку, а в подальшому від кожного футболіста вже залежить, як складеться його кар’єра. А ще професійна команда – це мотивація для юних спортсменів. У «Прикарпатті» не грає жоден гравець з-поза меж області, тож для місцевих дітей це можливість потрапити у професійний футбол. У перспективі планують створити футбольну академію, де діти зможуть жити, тренуватися, професійно займатися. Наразі це лише розмови – усе впирається в кошти, а талановиті гравці тим часом їдуть в інші регіони.

«Наразі багато наших дітей у віці 12-14 років їхали до Львова, Донецька і т.д. у пошуках перспективи, адже тут її не було. А щоб потрапити в професійну команду, треба бути на дві голови вище, ніж їхні місцеві футболісти. А нині є перспектива росту: приходьте в команду, будьте професіоналами і заробляйте гроші», – зазначає фахівець.

Основні витрати ФК «Прикарпаття» – це заробітна плата, харчування футболістів на виїздах, проживання. І чи не найбільше «з’їдає» оренда автобуса, приблизно 300 тис. гривень. Команді дуже потрібен власний транспорт, це має бути великий, м’який, комфортний автобус з кондиціонером. Будь-який не підійде – спортсмени їздять на виїзди далеко, за тисячі кілометрів. На жаль, нині придбати такий можливості немає.

У складі команди зараз – 23 футболісти. За попередніми домовленостями, передбачено 25 гравців, два місця поки що вільні – контракти можна укладати до 1 вересня, тож у «Прикарпатті» чекають на гравців, які стануть команді у пригоді.

Ірина ФЕДОЛЯК