«Зараз у школах проблем з дисципліною немає – сіли на лавки, дістали смартфони і пропали», – так описує середовище на перерві в одній зі шкіл міста її керівник. Насправді таку ситуацію чи не одноголосно змальовують і вчителі інших загальноосвітніх закладів, з якими поспілкувався «Галицький кореспондент».
Ігнорування законів чи трактування їх на чиюсь користь в сучасній Україні – явище непоодиноке. Гострим воно стає тоді, коли з’являються сміливці, котрі вимагають від бюрократичної машини пояснень. Однією з таких є франківчанка Ніна Зобків. Жінка намагається в судовому порядку довести, що права її неповнолітніх братів було порушено через відмову у безкоштовному проїзді.
Вибрав собі таку професію, щоб віддати життя за Україну. Про прикарпатського бійця Петра Остап’юка всі відгукуються дуже тепло – талановитий спортсмен, добряк, серйозний, спокійний та справедливий, роботи коло хати не цурався, ходив до церкви і організовував піші прощі, обожнював гори, свою сім’ю і землю. Ось тільки в коханні не щастило. «Наш син був особливий, він нікому не відказував у допомозі. На нього у нас була найбільша надія, я відмовляла його, але він сказав: «Якщо не я, то хто?»
32-річна франківчанка Ольга Улріч (Возняк) переконана: якби поєднати Україну і США, вийшла б ідеальна держава. Українці – гостинні і душевні, а американці дотримуються правил і вміють бути щасливими. Особливо жінки. Ольга живе на іншому континенті вже кілька років, але встигла чітко засвоїти важливу річ: не можна судити людей за їхнім зовнішнім виглядом, особливо у США. І ще навчилася не узагальнювати
У мешканки Прикарпаття тимчасово вилучили малолітніх дітей через недогляд Багатодітна мати з села Верхня, що на Калущині, днями написала «відмову на зиму» від своїх двох малолітніх дітей. Жінка переконує, що соціальні працівники змусили її до такого вчинку. Натомість в адміністрації Верхнянської ОТГ пояснюють, що допомагали жінці й дітям всім, чим могли, навіть виділили з бюджету чималу суму на ремонт її помешкання та закупівлю дров на зиму
В Івано-Франківську взялися покращувати «Бюджет участі». Вдосконалювати його будуть громадська організація «Івано-Франківський регіональний центр» у співпраці з міською владою та мешканцями міста. Що мінятимуть у проекті – дізнавалися журналісти «Галицького кореспондента».
Лінник Людмила
Мої баба завше кажуть, що учителька має бути панею. Бо що ж то за учителька, якщо вона, повернувшись додому зі школи, одразу хапається за господарку: летить до корови чи в город? Де вже їй в голові та наука? Вона ж – учителька! Вона має прийти додому, зложити чистенькі руки і читати книжку чи перевіряти зошити. Вона ж має постійно вчитися і розвиватися, щоб давати дітям знання. А коли ж їй розвиватися і читати, як вона натомість переймається господарством і домашніми справами?
Іванків Наталя
Цими вихідними ми згадували тих, хто відійшов у вічність. Це наші рідні, близькі. Ті, кого ми знали особисто або ж ніколи й не бачили. Пам’ятаю, хтось зі священнослужителів казав, що їм потрібна наша молитва. Та, напевно, ми не менше потребуємо цього спілкування. Воно дає нам розуміння, або ж, скоріше, нагадування того, що усе минає.
Літопис Галицький
«Сьогодні виконавчий комітет міськради погодив встановлення паркової скульптури "Жаба" на території міського парку імені Тараса Шевченка. Нагадаємо, 11 вересня міський голова Руслан Марцінків написав у Фейсбук про намір встановити у місті пам’ятник жабі. "І не простій, а споконвічній, українській! Колоритна істота, яка часто душить наших людей. А що?! Ворога треба знати в обличчя!" – пояснив тоді Марцінків.
Сергій Адамович
Дехто з обізнаних закидає, що їздити в Білорусь не потрібно, бо вона важко притиснута «російським ведмедем». Однак мені вдалося наочно побачити ситуацію в цій нашій країні-сусідці під час поїздки на конференцію, присвячену місцевому самоврядуванню в м. Мінськ (самого місцевого самоврядування в Білорусі практично немає).