Він мав повернутися з війни і вдруге одружитися зі своєю жінкою. Не вернувся – жінка стала вдовою. Прикарпатський військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади Ігор Денисів вивіз із поля бою не одну сотню поранених і загиблих вояків, а себе витягнути з пекла війни не зміг. У ніч перед загибеллю зателефонував дружині: «Тут дуже стріляють. Не знаю, яким вернуся додому: чи живим, чи мертвим…» Докладніше >>
Акуратно згорнутий паперовий сувій довжиною чотири метри – свій родовід ще від прапрапрадіда отця Григорія Кисілевського (1724-1796), в якому налічується більше півсотні священничих родин, зберігає пан Ігор Кисілевський з Івано-Франківська, рідний брат відомого в українській діаспорі на теренах Польщі художника Бориса Кисілевського. Їхній прапрадід – також о. Григорій (1773-1827), прадід – о. Микола (1813-1886), а дід – о. Ізидор (1848-1925) Кисілевські. Докладніше >>
«Тут буде зона відпочинку… Тут – зона очікування… З соляною кімнатою не встигнемо до офіційного відкриття – грошей не стало, тому вона буде трішечки пізніше. Взагалі, нам меценати би не завадили, – зауважив Ігор Дільний, показуючи приміщення реабілітаційного центру. – Всі будівельні роботи вже завершені. Лишилися тільки монтажі, ковролін кинути, встановити кілька розеток… Докладніше >>
В останній день літа вогонь забрав життя юнака. Тіло хлопця знайшли у згорілій споруді на території дитячого табору на Прикарпатті. Установити причини пожежі одразу не вдалося. У понеділок, 2 вересня, відразу після свята Першого дзвоника у школах міста, в Бурштині прощалися із 17-річним Данилом. Його батько – колишній міський голова Бурштина, а юнак працював у дитячому таборі і саме того дня мав повернутися зі зміни додому. Докладніше >>
На зламі ХІХ-ХХ ст. у Станиславові (нині Івано-Франківськ) відбулося пожвавлення театральної діяльності та почало розвиватися музично-хорове мистецтво. Осередком його розвитку було товариство «Боян», засноване у 1896 році. На цьому поприщі працювали троє ентузіастів співу: поштовий урядовець Ромуальд Зарицький, учитель та композитор Іван Біликовський і банківський урядовець та диригент Євген Якубович. Докладніше >>
56-річний правозахисник із Городенки Роман Котик не має диплома юриста, однак на його рахунку чотири справи, виграні у Європейському суді з прав людини. Ще така ж кількість справ зараз там на розгляді. На Прикарпатті його найбільше запам’ятали за гучною справою, коли в 2012 році за рішенням у Страсбурзі Україну зобов’язали виплатити компенсацію в розмірі 154 тисячі євро жителю Городенківщини, який став неповносправним внаслідок побиття правоохоронцями райвідділу міліції в 1998-му. Докладніше >>
На обійсті родини Ковальових, які мешкають у селі Іллінці Снятинського району, у різних місцях раптово виникає полум’я. Вогонь уже знищив одяг, меблі, техніку та побутові речі. А нещодавно згорів цілий комплекс: літня кухня, гараж, комора – все це зводили, за словами господарів, близько двадцяти років. Ковальови припускають: всі ці загоряння відбуваються через нечистого – демона вогню. Докладніше >>
Це нелегка історія про любов і байдужість, відданість і зраду. Якби не Ольга Грицюк із Косівщини, то хтозна, що би зараз було з її 14-річним внуком. Вона витягла хлопчину з того світу. Сама звідти виборсалася і ще й чоловіка виходила. Нині сім’я не живе в злиднях, але підтримка їм не завадить. Докладніше >>
Якось один американський лікар сказав: «Раніше я думав, що нема хвороби, настільки ж страшної, як рак. Тепер я знаю таку хворобу». Він мав на увазі хворобу Лайма, яка може передатися з укусом кліща. Навколо цієї недуги склався щільний інформаційний вакуум, а тим часом страждає від неї дуже багато людей. Кілька місяців тому українці в соцмережі створили групу для інформаційної і психологічної підтримки хворих – «Лайм Україна». Кількість її учасників стрімко зростає. Докладніше >>
Людина із золотими руками і відважним серцем. На фронті повоював менше місяця, коли ворожий осколок відібрав у нього життя. Боєць 24-ї механізованої бригади Андрій Білоус із Рогатинщини мріяв про велику успішну ферму, але війна внесла корективи у життєві плани. Після загибелі батька син Андрійко, який був молодшим сином у сім’ї, ще довго не давав мамі спокою – просив, аби купила йому трактор, бо запам’ятав собі, що тато його дуже хотів мати. Докладніше >>
До Другої світової війни про сестер-служебниць у Західній Україні знали майже всі. Це було чи не наймодерніше на той час жіноче чернече згромадження. Сестри жили й трудилися разом із простим людом, а в їхніх численних захоронках – свого роду дитячих садочках – виросли цілі покоління українців. Ще до сьогодні живуть на Галичині люди, які в дитинстві відвідували захоронки сестер-служебниць, і з особливою вдячністю згадують своїх виховательок. Докладніше >>
Івано-Франківськ стає дедалі зручнішим для власників чотирилапих друзів. Нещодавно на входах до міського парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка встановили собачі вбиральні. Така практика давно поширена в Європі, тож тепер багато українських міст її почали переймати. Директорка КП «Центр розвитку міста і рекреації» Руслана Василюк зауважила, що наразі встановили тільки чотири собачих туалети. Докладніше >>
Про благодійні ініціативи прикарпатських волонтерів і меценатів Курта і Мирослави Зіммхенів писали вже не раз. Наразі їхній благодійний фонд працює в с. Підпечари, там діє склад із одягом, побутовими товарами, обладнанням для обслуговування хворих – майже все це передають доброчинці з Німеччини. Однак сюди чомусь приходить дуже мало людей. Та й з доправленням гуманітарного вантажу виникають колізії. Докладніше >>
Два роки тому у Калуському ліцеї №10 впровадили індивідуальний навчальний план. Тепер учні 10-11-х класів поглиблено вивчають ті предмети, які в подальшому здаватимуть на ЗНО. Як на нововведення відреагували цьогорічні випускники та що думають про це освітяни, дізнавався «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Хворим дорослим допомагають неохоче, їх не беруть практично ніякі фонди, якщо то не онкодіагноз. У 21-річного Івана Кузя з Галича – не рак, але не менш важка хвороба, яка мордує його вже вісім років. Хлопець – один із чотирьох дітей в сім’ї, він фізично не може заробити собі на лікування. Батько-священник не втомився просити допомоги для своєї дитини, при цьому регулярно отримуючи гнівні закиди чорноротих людей. Докладніше >>
В Україні діє урядова ініціатива безкоштовного стентування в екстрених випадках при гострому інфаркті міокарда. Більше про це розповідає завідувач відділення інвазивних методів діагностики, лікування і реперфузійної терапії ЦМКЛ Лілія Сорохтей. Спершу нагадаємо, що ж таке інфаркт: це закриття коронарної судини, яка несе кров до серцевого м’яза, що призводить до «відмирання» цієї ділянки серця і утворення рубця. Докладніше >>
Для будь-якої жінки вагітність – це яскрава і радісна подія її життя. Однак для деяких майбутніх матусь настання цієї події стає серйозним випробуванням на силу волі і бажання зробити усе для ще не народженого малюка. Я кажу про тих жінок, які палили до вагітності і у яких постало питання про відмову від цієї згубної звички. Природно, найправильніше було б зовсім не починати палити, тоді і кидати не потрібно. Але не всі ми ідеальні. Докладніше >>
На зламі ХІХ і ХХ століть у Станиславові з’явився суто український навчальний заклад. Щоправда, він був не державний, а приватний. Інженер місцевої залізниці Олександр Осостович (поляк за національністю) передав свій невеличкий будинок на вулиці Заболотівській (нині – Василіянок) греко-католицькій капітулі. У пам’ять про передчасно померлих дружину-українку Корнелію та 18-річну доньку Марію він просив влаштувати там навчальний заклад і назвати його «Інститутом Марії» або «Марійським інститутом». У джерелах вказані різні дати відкриття цього інституту – 1 вересня 1899 та 1 вересня 1901 року. Докладніше >>
Снайпер, який талановито малював, або художник, котрий влучно стріляв. Усе своє недовге життя він мріяв побачити море, а коли побачив – невдовзі злетів на небеса. Він рідко ділився пережитим на війні, все тримав у собі, але одного дня серце просто не витримало болю. Докладніше >>
Лікарі досі дивуються, як цей хлопчик ще живий. 11-річний франківець Сергійко Шищук має цілий оберемок важких діагнозів. Він майже не здатен рухатися, не бачить, постійно страждає від епілептичних нападів… Регулярне лікування в закордонному реабілітаційному центрі дає на якийсь час покращення, але витягує шалені кошти. Мамі дитини дуже соромно просити грошей, проте вона сподівається лише на допомогу від чужих людей. Адже одного разу жінка вже обпеклася – рідний тато Сергійка покинув сім’ю, бо хворий синочок виявився надто великим тягарем для нього. Докладніше >>
Деркачова Ольга
За все своє життя я не виграла жодного конкурсу. Іноді були призові місця, відзнаки, але першого місця – ніде і ніколи. Я мала неймовірну здатність усюди подаватися і пролітати. І настільки свого часу до цього звикла, що коли щось таки й отримувала, то більше дивувалася, аніж раділа. Журі, ви що? Яке третє місце чи лауреатство? Я ж мала пролетіти! Так, такий конкурсний мазохізм: подаватися, не отримувати, страждати і відчувати сатисфакцію.
Літопис Галицький
«Міський голова Руслан Марцінків заявив, що окремі чиновники мерії ухиляються від зборів резервників ЗСУ. Заступнику Олександру Левицькому він доручив переконати управлінців не уникати навчання. Про це йшлося під час щотижневої оперативної наради у міського голови. «Або йдуть на збори, або хай йдуть з роботи. Нема чого ухилятися з військових зборів. Бігом підписалися і бігом на збори. Якщо хтось хоче добровільно – будемо дуже раді. Начальники управлінь – 30 днів на полігоні – це не так і довго», – сказав Марцінків».
Лінник Людмила
…бо сил моїх більше нема Буде дуже особистий цей блог. Бо таки по-живому цього разу. Отож, вирішила я виговоритись. Звиняйте… Поговоримо? Чим довше займаюся волонтерством і так чи інакше залучена до благочинних зборів грошей, тим більше переконуюся, що більшість моїх співвітчизників мають якесь перевернуте уявлення про благодійність. Здається, я розумію, чому так. Але все одно це болить. А часом (ну чесно) просто бісить.
Магда Євген
80 років тому 1 вересня розпочалася Друга світова війна, яка забрала десятки мільйонів життів. Сьогодні війна триває в Україні – хоч і неоголошена, проте від того не менш жорстока. Є відома фраза, що генерали готуються до минулих війн. Проте справедливим виглядає і твердження, що війна є відображенням помилок минулого. Зокрема, гібридна війна Росії проти України має в своїй основі не лише прагнення Кремля встановити контроль над нашою державою