Нещодавно у ПАР проходила світова першість з пауерліфтингу, що зібрала понад 200 спортсменів з більше 30 країн. Українські атлети вкотре довели, що є одними з найсильніших на планеті. Зокрема, заслужений майстер спорту, досвідчена коломиянка Інна Оробець виборола «срібло» у ваговій категорії 90 кг, піднявши у сумі 635 кг.

 

Незважаючи на досить солідний для спорту вік, титулована майстриня з Коломиї Інна Оробець продовжує підкорювати світовий пауерліфтинг. За її могутніми плечима вже є тріумфальні перемоги на чемпіонаті світу та Європи. Незважаючи на важку травму, вона повернулася у великий спорт і цього року вкотре довела, що є однією з найкращих пауерліфтерок на планеті. Між іншим, за її досягнення портал sport.if.ua визнав коломиянку найкращою спортсменкою листопада. У розмові з «ГК» Інна Оробець розповідає про…

Про чемпіонат світу-2010…

Чемпіонат світу відбувається раз на рік, тому це найвідповідальніші змагання року. Цього разу на світовий форум, що проходив у ПАР, з’їхалися близько 200 спортсменів з 33 країн. Переважно це були представники європейських країн, але з’їхалися також спортсмени і з Австралії, Америки, Африки. У кожній ваговій категорії була представлена спортсменка з Росії. Росіянка, яка боролася у моїй ваговій категорії, вже давно виступає і є дуже сильною. Я хотіла виграти, але цього разу Галя Карпова виявилася сильнішою, і мені в результаті дісталося «срібло».

Про потенційних конкурентів…

Зараз вважається, що найсильнішими командами світу є збірні Росії та України. Ці збірні були представлені у повному складі. У підсумку змагань виявилося, що збірна Росії зайняла перше місце як серед чоловіків, так і серед жінок, а наша команда, відповідно, була другою. Щодо американських країн, там, звісно ж, є сильні спортсмени. Але на чемпіонаті ведеться боротьба як індивідуальна, так і командна. І навіть якщо в індивідуальній боротьбі деякі американські спортсмени зайняли високі місця, у командному заліку наші збірні все одно були найсильнішими.

Про підготовку до відповідальних стартів…

Як правило, підготовка починається за три-чотири місяці. Але це не означає, що ми до цього часу нічого не робимо. Ми тренуємося, але навантаження є трішки меншими, намагаємося уникати травм, це найголовніше. Підвищені навантаження теж мають бути. Але у зв’язку з моєю травмою перед цим чемпіонатом світу не було таких навантажень, які мусять бути під час підготовки. У харчуванні обмежень немає, бо виступаю у суперважкій категорії. Просто стежу, щоб харчування було збалансоване і стабільне.

Про мотивацію…

Чим більше ти здобуваєш, тим більше хочеться нових перемог. Звичайно, я вже стала чемпіонкою Європи, чемпіонкою світу. Але мала ще мрію виступити на Всесвітніх іграх, які проводяться раз на чотири роки. Але через травму не змогла поїхати на ці змагання. Тому мотивація до нових перемог ще є. Думаю, у 2013 році, коли будуть проходити Всесвітні ігри в Колумбії, я зможу виступити. А далі побачимо.

Про найважливіші перемоги у кар’єрі…

Найбільше запам’яталася перемога у Фінляндії у 2005 році, коли я перемогла на чемпіонаті світу. У моїй кар’єрі було багато змагань, і кожні чимось запам’ятовуються. Найгірша згадка про змагання залишилася з 2003 року, коли я захворіла і хвора виступала на змаганнях, тому не все вдалося, як хотілось. Я старалася, як могла, але призового місця все-таки не зайняла.

Про плани після завершення кар’єри…

Я вже зараз трохи займаюся тренерською роботою, намагаюся її поєднувати зі своїми виступами. Поки що я буду і далі виступати, але думаю, що не полишу тренерської роботи, бо мені це дуже подобається.

Про своїх вихованців…

Серед наших з Василем Оробцем вихованців маємо Назара Дячука, який у 2009 році виграв чемпіонат світу з жиму лежачи серед юнаків. Також є Ірина Бабурова – у 2008 році виграла чемпіонат Європи серед юніорів, у 2009 – була тут третьою, а цього року вона стала четвертою на чемпіонаті Європи і виконала норматив майстра спорту міжнародного класу. Так само наша вихованка майстер спорту міжнародного класу Марія Чепіль, учасниця чемпіонатів світу і Європи. Цього року у Словаччині вона перемогла на чемпіонаті Європи з жиму лежачи. А про чемпіонати України можна дуже багато розповідати. Щороку маємо 6-7 чемпіонів України.

Підготував Андрій МЕНІВ

Довідка «ГК»:

Інна Оробець

Звання: заслужений майстер спорту.

Тренер: заслужений тренер України Василь Оробець.

Досягнення:

Чемпіонат світу: переможець (2005), срібний призер (2002, 2010), бронзовий призер (2007, 2009).

Чемпіонат Європи: переможець (2004), срібний призер (2010). Багаторазова чемпіонка України. У 2010 році склала екзамени на міжнародну суддівську категорію.

 

 

Коментар «ГК»

Василь Оробець, заслужений тренер України, наставник Інни Оробець:

– На чемпіонаті світу-2010 завдання було – потрапити у призи, привезти медаль для збірної України, для збірної нашої області, міста Коломиї. Ми готувалися три місяці. В Інни була травма руки, тому, тренуючись, ми одночасно заліковували руку. Через це ми не могли давати на тренуваннях повне навантаження. Готувалися здебільшого вдома, адже на виїзні тренувальні збори немає фінансування. Кожен учасник, відібраний на чемпіонат світу, тренувався на домашній базі. Не можна сказати, що ніхто не допомагав. Допомагала наша федерація, трохи – область, трохи – місто. Але справа в тому, що сам виїзд на змагання був дуже дорогим, бо відбувалися вони в ПАР. А хотілося, щоб поїхала вся команда, тому економили на зборах. Збірну поділили на дві частини. І ці дві частини відправлялися туди почергово.