Іван Данилишин – людина у спорті знана й авторитетна. Довгі роки він працює на боксерській ниві, є заслуженим тренером України, а також одним з провідних функціонерів обласної та української федерації боксу. Але не всім відомо, що Іван Ярославович – також добрий приятель уславлених братів Віталія та Володимира Кличків. Власне про товариство з чемпіонами та про їх перші кроки у блискучій кар’єрі й нинішнє домінування у суперважкій вазі Іван Данилишин розповів у ексклюзивному інтерв’ю.

– Іване Ярославовичу, нещодавно Ви стали безпосереднім свідком чемпіонського поєдинку за участю Віталія Кличка проти поляка Томаша Адамека, що проходив у Польщі. Які враження залишив бій?

Боксерські зустрічі за участю братів Кличків, за доброю традицією, проходять на дуже високому рівні. Як відомо, спершу цей поєдинок мав відбутися у Німеччині. Втім, господарем чергового свята боксу стала Польща – батьківщина Адамека, через що у команді українського боксера були певні побоювання. І справді, поляки підготувалися до цього двобою дуже серйозно, 45-тисячний стадіон у Вроцлаві був вщент заповнений. Відтак Томаш мав дуже сильну підтримку. Але це не допомогло претенденту, адже йому, правду сказати, мало що «світило» у цій зустрічі. Це стало зрозумілим уже з перших раундів – рівень Адамека виявився значно нижчим за Віталієвий. Фактично все, що йому залишалося, це сподіватися дива. Проте цього, як відомо, не сталося і Віталій всьоме захистив свій титул чемпіона світу за версією WBO.

– Одразу ж зринає запитання: які подальші перспективи Кличка-старшого, з огляду на його досить солідний боксерській вік?

Звісно ж, Віталій вже «в літах». Але він ще мав би провести кілька поєдинків. Не дарма кажуть, що боксери у важкій вазі – спортивні довгожителі, звісно ж, якщо їхня кар’єра проходить успішно і без серйозних травм. Гадаю, рано чи пізно Кличко-старший завершить свої блискучі виступи і зробить це на мажорній ноті. А поки цього не станеться, брати порадують нас ще не одною красивою перемогою.

– Тобто Ви переконані, що рівних нашим братам-чемпіонам навіть у найближчому майбутньому просто немає…

Цілком погоджуюся з твердженням, що в сучасному суперважкому дивізіоні панує певна криза, адже рівних Кличкам і справді вже тривалий час нема. Можливо, і є талановиті хлопці, але Віталій та Володимир просто не залишають шансів опонентам пробитися до боксерського Олімпу. Звичайно, дуже приємно, що усіма престижними поясами вже не один рік володіють українці. І роблять це дуже впевнено.

– Скільки поєдинків за участю братів Кличків Вам довелося бачити, так би мовити, наживо? І чи справді сучасний професійний бокс – це, окрім спортивної складової, ще й своєрідне шоу?

У нас склалися дуже тісні стосунки як з Віталієм, так і з Володимиром. Саме на їх запрошення мені вдалося відвідати з десяток поєдинків, більшість з яких проходили у Німеччині, а також у США і от нещодавно у Польщі. У цьому сенсі величезне враження на мене справила Америка, яка правомірно вважається Меккою світового боксу. Втім, за рівнем організації поєдинків саме Європа, як не дивно, виглядає набагато цікавіше і помпезніше, адже у Старому світі ставка робиться справді на шоу. Натомість у Штатах все сконцентровано безпосередньо на поєдинках. Там люблять бокс, як то кажуть, «по коліна у крові», де на перше місце виходить контакт, заруба. Мабуть, тому американці і досі не можуть зрозуміти класичного і технічного боксування у виконанні Кличків. Але якраз завдяки цьому маємо такий чудовий чемпіонський тандем, який не можуть зупинити ті ж американські панчери.

– До речі, як гадаєте, чи реально провести чемпіонській бій за участю Віталія чи Володимира в Україні?

Як відомо, перший і останній бій в Україні за участю Кличка-молодшого датований ще далеким 1998-м роком. І хоч тоді у столичному Палаці спорту Володимир зазнав своєї першої поразки, зовсім не це можна назвати причиною, через яку ми більше не бачили наших титулованих спортсменів на українській землі. Переконаний, що до кінця кар’єри хтось із них таки боксуватиме на Батьківщині. Але тут не все так просто. На сьогоднішній день маємо звичну проблему – відсутність відповідної арени. Є сподівання, що саме з побудовою стадіонів для Євро-2012 такий поєдинок може бути проведений у тому ж Києві, Донецьку або Львові. Мені особисто брати неодноразово говорили, що мріють провести чемпіонській бій в Україні не гірший, ніж у Німеччині.

– Минулого року Віталій Кличко відвідав Коломию, де відкрив оновлений спорткомплекс «Локомотив» у рамках програми «Спортивну Україну будуємо разом». Чому вибір упав саме на столицю Гуцульщини, а не на, скажімо, обласний центр?

Коломию було обрано невипадково. Саме у цьому місті Володимир став чемпіоном України, а в період 1991-93 років неодноразово бував на навчально-тренувальних зборах, готуючись до майбутніх Олімпійських ігор. Тому брати добре знали і знають про Коломию, що суттєво допомогло мені налагодити співпрацю стосовно реконструкції ФКС «Локомотив». До речі, коли вони завітали до нас, були просто вражені, наскільки все зроблено на високому рівні.

– Скільки часу Ви вже знайомі з Кличками особисто? І які вони є поза рингом, без камер та спалахів фотокамер?

Фактично, я товаришую з хлопцями ще з початку 90-х років. З Володимиром мені доводилося зустрічатися більше, адже нам випадало разом відвідувати чемпіонати України, а також турніри в Німеччині, коли тільки розпочиналася його професійна кар’єра (з 1996 року – ред.). Кличко-молодший був тоді у збірній разом із Колесником, Дзінзіруком, Котельником – словом, команда в нас була дуже сильна і дружна. Вже тоді Володимир вирізнявся з-поміж своїх товаришів, насамперед, надзвичайно серйозним ставленням до режиму, тренувального процесу та самих змагань. Впевнений, що там навіть мови не було про якісь вештання по дискотеках та випивку, до чого, на жаль, схильна молодь. Власне, те, що Кличко-молодший виграв олімпійське «золото» Атланти-96 і впевнено ступив на професійний шлях, стало дуже добрим прикладом для наслідування. Не менш важливо і те, що Володимир, як і Віталій, не пов’язав у певний момент себе з Америкою, де на обіцянку великих грошей треба було «вже і сьогодні» показувати результат. Навпаки, обидва зміцніли саме у Європі, тому і досягли таких високих результатів.

– Між іншим, Віталій розпочинав свій шлях до вершини дещо інакше, ніж Володимир…

Будучи шестиразовим володарем титулів чемпіона світу з кікбоксингу за рівними версіями (чотири рази – серед професіоналів і двічі – серед любителів), Віталій у занятті вже класичним боксом вирізнявся своїми бійцівськими якостями, жорсткістю і впертістю, на відміну від технічного Володимира. Незважаючи на це, їм було добре тренуватися разом, маючи практично однакові антропометричні дані. А загалом, їх секрет успіху досить простий: обидва добре знали, чого хочуть, і твердо йшли до своєї мети.

– Нині спільна мета обох боксерів – об’єднання усіх найпрестижніших світових поясів – досягнута. На Вашу думку, як довго триватиме ця переможна серія?

Думаю, тут логіка проста – поки є сили і немає серйозних суперників, маю на увазі, в першу чергу, Віталія, адже він має більш солідний спортивний вік, доти триватиме домінування Кличків. Подивіться на Евандера Холіфілда. Йому вже за п’ятдесят, а бажання йти в бій ще не зникло. Причому, судячи з останніх поєдинків, він ще має «порох». Тому ще рік-два Віталій елементарно може «сидіти на троні» і «царювати» разом із братом. Володимир, звісно ж, має більше часу, адже він дещо молодший і технічніший. До того ж, він спрямований виключно на один бокс, на відміну від старшого брата, який пов’язаний із сім’єю, а також політичною та громадською діяльністю.

– І все ж, чи існує зараз боксер, здатний зупинити братів? Кажуть, ним може стати росіянин Александр Повєткін, з яким Володимир має зобов’язання зустрітися до березня 2013 року…

Гадаю, цей бій обіцяє бути досить цікавим. До того ж, поєдинок привертатиме увагу і як чергове протистояння України та Росії, через що може бути ще й заполітизованим. Як відомо, росіяни там скриплять зубами через те, що не мають сьогодні таких потужних людей у боксі, як брати Клички. Але я переконаний, що ані Повєтнік, ані Валуєв чи Чагаєв, не доросли до того рівня, на якому нині перебувають наші уславлені боксери. Обидва на три голови вищі за суперників.

Розмовляв Андрій МЕНІВ

Довідка:

Данилишин Іван Ярославович

• Народився 1965 року

• Заслужений працівник фізичної культури та спорту, заслужений тренер України з боксу.

• Віце-президент Федерації боксу Івано-Франківської області та Федерації боксу України, голова технічного комітету Федерації боксу Європи.

• За свою тренерську кар’єру виховав багатьох чемпіонів України та Європи, у тому числі бронзового призера Олімпійських ігор у Сіднеї Андрія Федчука.