«Бог благословив мене донечкою, але лікарі при пологах «розгубилися» і зробили травму. Тепер моя доня не може рухати правою рученькою. Для мене це велике горе», – такий запис зробила кілька тижнів тому на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» Валентина Гнатишин (дівоче прізвище Карангіна).

Відтак жінка поскаржилася в обласну прокуратуру. Наразі прокуратура відправила листа в обласний департамент охорони здоров’я та УМВС, аби там розглянули скаргу та вжили заходів, якщо є підстави. Оскільки молодій матері з жодної з цих інстанцій за кілька тижнів навіть не зателефонували, то у неї є всі підстави припускати, що справу хочуть «замнути».

 

Наче під гільйотиною

Але почнемо спочатку. 15 червня, отримавши направлення з жіночої консультації, Валентина Гнатишин приїхала до пологового будинку в Калуші. Ознаки народження не проявлялися, тому її направили очікувати на перейми. Вранці наступного дня у неї почалися болі. Лікарі оглянули жінку, сказали бути уважною та ще трохи почекати. Об 11-ій год. Валентину покликали у родильний зал, де лікар захотіла зробити ще один огляд, під час якого вона, не попередивши пацієнтку, «пробила води».

«Я була шокована, – обурюється молода мати. – Адже зазвичай пацієнтів попереджають про свої дії. Води повинні природним шляхом відходити у певний час. Тим більше, що я попереджала медиків про те, що перейми відбуваються не кожні 3-5 хвилин, а кожні 7-10».

Через кілька годин її знову оглянули і повідомили, що потрібно стимулювати роди через крапельницю. Після цього болі посилилися. О 16-ій год. медики зробили новий огляд і констатували, що відкриття відбувається надто повільно.

За словами Валентини, щоразу, коли робили огляд, було дуже боляче. Вона втрачала кров і блювала. На це медики наказували їй не жаліти себе… І час від часу питали, де її родичі, чи прийде мама або чоловік і чому їх нема.

Далі її примусили присідати біля великого ліжка, тягнути його на себе та виконувати певні дихальні вправи. Але біда навіть не в цьому, а в тому, що на неї весь час кричали, що вона все не так робить, неправильно народжує тощо. О 19-ій год. один з лікарів надавив на живіт, так дитинка й народилася. Лікарі та медсестри зчинили галас. На запитання породіллі, що з дитиною, ніхто не відповідав. Жінка зомліла, її кілька разів облили водою.

«Дитина закричала, проте мені її не давали, – продовжує молода мама. – Підійшла лікар і повідомила, що я неправильно народжувала і покалічила свою дитину. Що вона не дихала одразу і в неї з моєї вини не працює рученька. І невідомо, що буде з головою. Від цих слів в мене ледь не розірвалося серце. Мені здалося, що я під гільйотиною. Переконана, що це непрофесійна лексика лікаря в такий момент».

Жінці «по живому» наклали шви. Вона благала дати їй ліки, аби зняти біль. А у відповідь почула: «Та вже менше лишилося, потерпи». Певний час вона лежала під крапельницею,  далі їй сказали вставати і йти в палату. Вона повідомила, що їй погано, і на це почула від лікаря Лесі Богданівни докір. Мовляв, скалічила дитину, і все одно продовжує себе жаліти…

«То хіба так породіллі можна казати? – обурюється Валентина. – Хіба не краще заспокоїти, що все буде добре? Я сіла на каталку, моя голова закидалася назад. Далі нічого не пригадую. Отямилася, коли вони мені на обличчя лили третій ковшик води. Так і сказала лікарка: «Лий третій». Я вся була мокра. Аж тоді вони мене поклали на крісло-каталку і відвезли в палату».

Спершу лікують, потім діагностують

Аж через три дні жінка стала почувати себе краще. Відтак вона змогла поговорити з головним лікарем пологового будинку Миколою Тимківим. Він спершу говорив про статистику і про те, що смертності немає. Далі сказав, що лікар розгубилася, тому що в неї чоловік в АТО… Врешті головлікар вибачився і повідомив, що не буде змушувати Валентину платити 600 грн. благодійного внеску, а з фонду оплатить роботу персоналу…

Жінка каже, що наступні дві доби була сама не своя через травми в дитини. Дитячий лікар порадила викликати «швидку» з дитячої обласної лікарні. На наступний день документи були готові, приїхав лікар реанімаційної. У Валентини забрали дитину і наказали почекати в коридорі. Лікар вийшов і через кілька хвилин повідомив, що дитина сильно хвора, у неї ішемічна хвороба серця, недорозвиток і ще низка недуг.

«На моє питання, звідки такі діагнози, він відповів, що все це щойно побачив, – розповідає жінка. – Проте сказав, що дочка не в критичному стані і мені вирішувати, чи везти її в Івано-Франківськ. Я вийшла в коридор і побачила, що моїй крихітці засунули зонд в ротик аж до шлуночка. Запитала: хто сказав таке робити? Відповіли, що її везе реанімаційна. Я була шокована, бо лікар каже, що рішення за мною, а дитині вже зонд запхали. Я запитала у представника обласної дитячої лікарні, чому без потреби запхали зонд. «Я вже не хочу її везти», – врешті сказав мені лікар «швидкої». Далі він поїхав до Івано-Франківська, а я залишилася в Калуші ще на два дні».

22 червня Валентину Гнатишин в супроводі медсестри направили до обласної дитячої лікарні. Родичів не пустили навіть у коридор. До кінця дня донечці зробили два уколи, буцімто вітаміни для зняття набряку. А ввечері її направили на процедуру під лампу проти жовтушки. Молода мати, побачивши, що апарат з вибитими віконечками, занепокоїлася, що за дві години дитина може застудитися, і забрала її.

Наступного дня її знову покликали на цю процедуру. Вона відповіла, що, на її думку, ця процедура не потрібна, адже в пологовому казали, що жовтушки нема. Тоді лікарі погодилися взяти аналіз, щоб перевірити кров на білірубін. «То це що – спершу почали лікувати, а потім діагностувати?» – обурюється жінка.

Під час аналізу крові 10 хвилин дитина несамовито кричала. Валентина зайшла і зробила зауваження. Сказала, що сумнівається в їхньому професіоналізмі, адже ніколи не бачила, щоб аналіз так довго тривав. У відповідь почула, що в неї не все в порядку з головою. Жінка поскаржилася лікарці, та вибачилася і запевнила, що більше такого не буде. «Ви всі тільки вибачатися вмієте», – обурилася молода мама.

Далі їх направили на рентген легень, де дитинка знову несамовито кричала. Коли ж вони повернулися в палату, то виявилося, що там провітрюється і ще годину треба чекати в коридорі. Жінка зібрала речі і пішла з лікарні геть.

Серце розривається

Вдома перший тиждень Валентина плакала цілими ночами. Рятувала тільки молитва. Жінка назвала доньку Анночкою. Знайшла фахівця, який вправив їй шийний хребець, почав робити масажі і дитинка почала вирівнюватися. Нерухомою залишається тільки права ручка, адже під час пологів розірвано нерв.

«Мені порадили знайти професійного масажиста, – розповідає Валентина. – Показали, як самій робити масажі, я навчилася і все роблю сама. Щодня по 20 хвилин. Починаю з пальчиків і так йду до плечика».

«Таким лікарям, як у Калуші були на зміні, навіть собак не можна довіряти, – емоційно кидає мати Валентини Марія Карангіна. – Дуже перепитували, коли мама була. А їм нащо мама? Коли я народжувала, то моя мама вдома спала. Звісно, я спати не могла, бо переживала, але ж тут зрозуміло, що вони хотіли грошей, тому за маму питали… Нема гіршого, коли розповиваєш дитину і бачиш цю нечуттєву рученьку. Серце просто розривається… Таких людей треба карати. Вони сім років вчилися, ми їм довіряємо найцінніше, що є в нашому житті, а вони отак з нами».

Найлегша форма парезу, каже Валентина, до двох місяців проходить. Якщо ж ні, то треба чекати змін до року. А якщо й так не пройде, то дівчинка отримає третю групу інвалідності. «Але я про це навіть думати не хочу зараз. Борюся», – зітхає молода мама.

Тетяна СОБОЛИК

 

 

 

КОМЕНТАРІ:

Микола ТИМКІВ, головний лікар Калуського пологового будинку:

«У випадку, який стався з жінкою, відбулася дистоція плечиків. Почитаєте в інтернеті, що це є – родилася голова і застрягли плечики.

В Івано-Франківську є родильний центр, всі наші фахівці пройшли там навчання і знають, що в такому випадку робити. Є спеціальні прийоми, які розписані у три пункти. Але не завжди це вдається. І є ускладнення навіть у найкращих клініках Європи та світу.

Проте статистика каже, що навіть якщо і була надана вчасно допомога, то все одно є травматизм. 70% – черепно-мозкова травма. А тут тільки травма плечового пояса, у результаті чого стався параліч.

Епідеміологія у світі така: від 0,6 до 2,7% при пологах трапляється. А у нас за півроку це другий випадок на 810 пологів. Тобто 0,2% – це втричі нижче від мінімального показника.

У 50% випадків така патологія буває при нормальних розмірах дитини, а інші 50% – коли дитина завелика. У цьому разі одразу пропонують матір оперувати. Але тут не треба було, бо плід не був великий.

Це лікується. Зараз оперують, і практично нема наслідків.

Про жодну халатність лікарів мова не йде. Пологи приймала Наталія Іванівна Порохновиць, її чоловік пішов добровольцем. Вона й так ходить сама не своя…»

 

Володимир ДЗЬОМБАК, головний акушер-гінеколог департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА:

«На даний час створено комісію департаменту і це питання розглядається. Але, враховуючи те, що у нас є досить важкі жінки, яким треба приділити увагу, цей момент відклався. Думаю, цього тижня комісія повністю перегляне документацію, зустрінемося з жінкою, щоб поговорити. Тому що, крім того, що там були якісь професійні моменти, були ще й етичні.

Медицина – це непроста річ. Іноді можна зробити все як треба, але говорити не так, і це може звести професійність нанівець. Комісія зараз аналізує професійні моменти, а зустрінемося і з’ясуємо ще дещо.

Адже, щоб карати, потрібно розібратися, чи медики дійсно винні. Заходів для цього досить багато. Це переатестація, усунення з посади, звільнення. Ми це постійно робимо, якщо на це є підстави. У разі, якщо є упущення в роботі чи халатність.

За останніх два роки звільнено з посади одного завідувача і одного головного лікаря за організаційні моменти, при яких надавали допомогу».