Де найкраще дітей навчають: світові лідери шкільної освіти

Коли йде мова про розвиток та реформування шкільної освіти в Україні, дуже часто прийнято опиратись на «приклад закордонних систем».

Вважається, що за межами нашої держави шкільна система освіти ефективніша та якісніша. Насправді українська освіта зовсім не є такою відсталою, хоча організація навчально-виховного процесу і має купу недоліків. Проте за умови запровадження низки реформ та збільшення фінансування, українська школа може за короткий час стати однією з найкращих у Європі, інформує learning.ua.

Не буде зайвим брати приклад з кращих. Інша справа, що зазвичай цих «кращих» ми мало знаємо.

Список країн-лідерів

Як не дивно, лідерами шкільної освіти є країни Азії. Попри те, що традиційно ліпші університети все ж у Європі та США, саме в державах далекого Сходу бачимо найефективнішу та найбільш продуману систему шкільного навчання. Отже, якщо назвати десяток країн з кращими школами (в середньому), то маємо наступний список:

І місце — Південная Корея, ІІ — Японія, ІІІ — Сінгапур, ІV — Гонконг, V — Фінляндія — перша країна Європи з цього списку, VІ — Великобританія, VІІ — Канада,  VІІІ — Нідерланди.

Девʼяте місце займає далеко не найбагатша з країн Європи, яка тим не менш інвестує в освіту неабиякі кошти щороку. Це Ірландія. І, нарешті, десяте місце посідає Польща.

Критеріями для відбору були середня успішність учнів шкіл, відсоток бюджету країни, що йде саме на освіту, а також середня кількість учнів, які продовжують освіту у ВНЗ після школи.

Отже, цей рейтинг може стати для багатьох великою несподіванкою. Як не дивно, США у список країн з кращою освітою у школі не увійшли — надто велика кількість дітей після школи (або навіть не закінчивши старші класи) йде працювати, а, окрім того, система освіти критикується, як ще не до кінця пропрацьована. Країни СНД, як і очікувалось, теж до списку не потрапили — надто руйнівний спадок залишила після себе неефективна нині система шкільної освіти СРСР.

Загадковий азіатський менталітет

Менталітет країн Азії дуже відрізняється від європейського. В центрі життя людини там стає робота. На відміну від американської системи цінностей, яка є продиктована культурою споживання, робота для азіатів — не просто джерело статків та високого місця у соціумі.

Як Японія, так і Південна Корея є густонаселеними мононаціональними державами, жителі котрих сприймають себе, як частину цілого. Отже, замість культури індивідуалізму, там проповідується внесок окремої особистості у загальний добробут. Тому успішне навчання для азіатів — певною мірою справа честі, можливість довести власну необхідність та значущість. Хоча і серед жителів цих країн є індивідуалісти, які здебільшого займаються мистецтвом або йдуть у приватний сектор економічного розвитку, більша частина людей виховується саме у межах ідеології колективізму. Добре це чи погано? Важко сказати. Напевно, це просто щось інше, що підходить саме їм.

Факт залишається фактом: Південна Корея інвестує у шкільну освіту дуже великі гроші. Ці суми йдуть на поліпшення умов навчання та поступову реорганізацію школи. Не можна сказати, що школа у Кореї потребує реформ. Натомість вона зазнає невеликих і ефективних змін в організаційному плані кожного року. Маленькі оновлення методології викладання, нові учбові матеріали та ефективне використання технологій роблять цю країну лідером. З іншого боку, у Південній Кореї немало шкіл, де діти навчаються сім днів на тиждень. Тож, можливо, наслідувати потрібно не все.

Японія теж витрачає величезні суми грошей на інвестування у середню освіту. І в цій країні успішно запроваджуються нові технології, які використовуються, як додатковий навчальний матеріал. І в Японії є регулярні нововведення в освіті. Але разом з тим шкільна програма недостатньо уваги приділяє розвитку мислення підростаючого покоління.

Сінгапур — країна особлива. Більшість населення — етнічні китайці, але найближчі сусіди культурно досить сильно відрізняються від Сінгапуру. Це місто-держава орієнтується на Захід та тісно співпрацює з Китаєм, Японією і Тайванем. Враховуючи досить складне географічне положення, широкі культурні звʼязки та малу територію, Сінгапур не може не сприймати питання шкільної освіти всерйоз. Взявши найкраще з багатьох іноземних навчальних програм, Сінгапур доводить їх до бездоганності і робить щось своє. Тож недивно, що більшість населення має гарну освіту.

Гонконг поєднав традицію британської системи шкільної освіти (яка залишилась з колоніальних часів) з суто азіатською наполегливістю. В результаті школи у цій країні дійсно дають змогу отримати знання, які знадобляться у майбутньому.

Більш зрозуміла нам Європа з точки зору освітнього процесу

Система освіти в Європі, на противагу азіатській, виховує індивідуальність та має на меті розвиток особистості без обовʼязкового звʼязку з тим чи іншим суспільним інститутом. Такий підхід здається українцям ближчим, адже у системі шкільної освіти, як і багато де, проповідуються ідеї свободи: вільна можливість розвивати свої здібності та навички без звичних типових рамок. Тому велику роль у шкільній освіті Фінляндії та Британії займає мистецтво та дискусійний характер викладання. Дітям прищеплюється розуміння власного права відстоювати свою думку. Це робить їх більш самостійними.

При цьому єдина доцільна критика системи освіти Фінляндії — пізній вік першокласників. Дітей відправляють у школу там у віці 7 років. За іншими критеріями освіта там може й не така ефективна, як в країнах, що є лідерами списку, але більш гармонійна та цілісна.

Що стосується системи шкільної освіти Великобританії, то значний її плюс — вирішення проблем, як говориться, «на місцях». Тобто при наявності уніфікованої системи освіти всі реальні питання вирішуються окремо у кожній частині країни — Шотландії, Уельсі, Північній Ірландії та, звісно, самій Англії. Це дозволяє оптимізувати навчальну програму та зробити її найбільш пристосованою для потреб та менталітету населення кожного з регіонів.

Для шкіл Канади та Нідерландів гарну службу послужили великі інвестиції та ефективна система викладання предметів. Ці ж переваги у повній мірі відповідають і організації навчання у ірландській школі. І хоча загалом сума інвестицій, які Ірландія вкладає у середню та початкову освіту у своїй країні, нижче за аналогічний показник для держав, що у рейтингу зайняли більш високі місця, свої переваги є і тут. Головне — це щире бажання зробити освіту в Ірландії дійсно якісною. Національна кельтська мова (тобто власне ірландська) відроджується після панування британців саме завдяки шкільній освіті. Окрім того, навчання у ВНЗ безкоштовне для всіх, крім громадян ЄС. Та й у питанні інвестицій все не так просто. Може, сума грошей, що вкладається в розвиток школи, для Ірландії менша, ніж, скажімо, для Фінляндії, але відсоток бюджету ця сума займає більший.

Що ж стосується Польщі, то своє десяте місце вона отримала завдяки гарним результатам у реформуванні освіти. Відповідне Міністерство доклало чималих зусиль для реорганізації навчального процесу та створення сучасної та цікавої для дітей польської школи.

Отже, якщо подивитись на країни у цьому рейтингу, то бачимо, що рецепт успіху досить простий: достатні інвестиції з боку держави, застосування сучасних технологій у викладанні, відкритий підхід до новаторських методик та цілеспрямована реорганізація шкільного процесу. Залишається тільки скористатися цим досвідом на практиці.

Нагадаємо, Освіта вдома: В Україні все більше дітей навчаються вдома.