На Прикарпатті рятувальники і туристи забили на сполох через реформування гірської рятувальної служби. На їхню думку, таким чином знищують службу та ставлять під загрозу життя відпочивальників, адже тепер їх будуть рятувати не зовсім кваліфіковані люди. Туристи вже висловлюють побоювання щодо походів у гори. Натомість керівництво ДСНС стверджує, що нікого звільняти не буде і всім запропонують інші посади.

3 серпня гірські рятувальники Івано-Франківської області зібрали прес-конференцію та розповіли про зміни, які очікують їхню гірську пошуково-рятувальну частину. Зокрема, наказом Державної служби надзвичайних ситуацій  (ДСНС) України від 30.06.2017 р. було скорочено посади рятувальників у більшості пошуково-рятувальних відділень в Івано-Франківській області. Рятувальники вважають, що це створює загрозу життю і здоров’ю людей у гірській місцевості. Цікаво, що повідомлення про скорочення вони отримали якраз у день професійного свята – 17 липня.

За словами рятувальників, тепер у назві їхньої частини замість слова «гірська» буде «спеціалізована», а її керівників замінять на атестованих, тобто воєнізованих працівників, які не мають досвіду в гірській рятувальній справі. «Виходить, що інші рятувальники тепер також не обов’язково мають мати гірські навички. Але чи виграють від того люди, заради яких ми маємо працювати?» – каже в.о. начальника гірської пошуково-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ДСНС в області Василь Завалко.

Згідно з новим штатним розписом, кількість рятувальників збільшується з 64 до 81. Зокрема, буде п’ять атестованих офіцерів, два атестовані водії-рятувальники, шість кінологів та інструктори. Щодо кінологів, то вони, як каже Завалко, колись були у складі гірської рятувальної частини, але через брак фінансування їх перевели у гірничу службу. До того ж, він зауважує, що собаки навчені на пошукові роботи у приміщеннях, але аж ніяк не в горах.

Також Василь Завалко стверджує, що сума на оснащення нової структури значно перевищує суму, необхідну для утримання наявної служби. Окрім того, молоді та перспективні рятувальники тепер не зможуть зайняти високі посади, адже не мають відповідної освіти та не атестовані. Таким чином, у них зменшується мотивація. Також він нарікає на те, що протягом останніх двох років рятувальники отримали багато безпідставних доган. Каже, що дивно, коли догану отримує людина, яка має відзнаки МНС.

«Зараз у нашу службу на керівні посади хочуть призначити дилетантів, тобто людей, які не мають уявлення, що таке гори, як зібрати рюкзак чи поставити палатку. Уявіть на хвилинку, якщо мене призначать головним режисером театру імені Івана Франка. Як сприймуть мене артисти? Так само рятувальники не сприймуть воєнізованих людей», – пояснює начальник третьої пошуково-рятувальної групи гірської пошуково-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення Василь Кобилюк. Він додає, що працює в частині вже 23 роки, тому її доля йому не байдужа.

Сумнівна реорганізація

Рятувальник Верховинського пошуково-рятувального відділення і голова первинної профспілкої організації Ростислав Мартинюк розповідає, що керівництво ДСНС уже давно створює перешкоди їхній діяльності. Наприклад, наприкінці грудня 2016 року їм представили концепцію, згідно з якою планувалось об’єднання відділень, однак через протести від цієї ідеї відмовилися.

«Наші керівники почали протестувати, бо це нелогічно і недоцільно. Тоді начальник аварійно-рятувального загону запитав думку рятувальників. Вони почали говорити, а їх записували на олівець. Це стало причиною створення ради трудового колективу, а потім і профспілки, яка була офіційно зареєстрована у травні 2017 року. З того часу почалися напівкримінальні історії. Благодійні внески ми збираємо в ручному режимі, хоча законом чітко передбачено, що керівництво через бухгалтерію мало би робити безготівкове перерахування внесків», – розповідає він.

Окрім того, Мартинюк зауважує, що реорганізація відбувається з порушенням трудового законодавства. Тому, коли йому вручали повідомлення про скорочення, він навіть не підписував його. Каже, що згідно з законом, йому як голові профспілки мали надіслати повідомлення про майбутню реорганізацію та скорочення за три місяці до того, щоб профспілковий комітет провів переговори щодо працевлаштування працівників.

«Тобто повідомлення було надіслано нам у незаконний спосіб, і ми про це повідомили керівника аварійно-рятувального загону, начальника обласного управління ДСНС Володимира Чернецького та голову служби Миколу Чечоткіна. Прийшла відповідь, що адміністрація аварійно-рятувального загону спеціального призначення з метою збереження та запобігання звільненню працівників і зведенню їх кількості до мінімуму висловлює пропозицію проведення консультації з представниками профспілки. Закон чітко визначає, що спочатку повідомляється профспілка, а виявляється, його можна таким чином обійти», – дивується Ростислав Мартинюк і додає, що буде звертатися в управління держпраці та в суд.

 Треба окрему службу

Начальник Верховинського гірського рятувального відділення Іван Філіпчук пригадав, що така реорганізація відбулася у 2012 році у Львівській області. Зрештою, це закінчилося тим, що там створили громадську організацію «Гірська оперативно-рятувальна служба (ГОРС)» за підтримки Товариства Червоного хреста, яка виконує 30-50% рятувальних робіт.

Тож досвідчені фахівці і туристи вимагають створення окремої єдиної гірської рятувальної служби на основі європейського досвіду для рятувальних робіт у гірських регіонах. Кажуть, що основу такої служби мали б скласти не офіцери-пожежники, а рятувальники-волонтери, любителі гір, які йдуть на пошукові роботи за покликанням. Для цього вони навіть створили петицію до Кабінету міністрів України.

«У нас рятувальники кожної області підпорядковуються своїм ДСНС. Це дуже велика проблема, і ми боремося з цим. Всі рятувальники мають бути об’єднані, мати єдину форму, бути навчені за єдиною програмою. Ми можемо заходити в іншу область тільки за погодженням їхнього управління ДСНС, а коли турист йде по Чорногорі, то він балансує між двома областями», – наголошує Василь Завалко.

На його думку, 100 чи 200 працівників не замінять тисяч волонтерів, які можуть працювати у цій сфері. Тому в Європі є тільки 10-20% державних рятувальників, а всі інші – волонтери, які й забезпечують функціонування структури. Наприклад, у Німеччині таких волонтерів є приблизно 2500.

 Страшно йти в гори

Туристів така реформа гірської пошуково-рятувальної частини також обурює. За плечима досвідченого туриста Олександра Матури вже не один десяток походів у гори, однак навіть йому два рази знадобилася допомога гірських рятувальників.

«Ми всі зараз в ситуації *опи. Я уявляю, як сиджу у кріслі стоматолога, він до мене підходить, а за його спиною стоїть майор у погонах і дивиться мені в рот. Я в шоці. Мені страшно. Так не повинно бути. Якщо кожен турист дізнається про цю реформу, він побоїться йти в гори. Туристи зараз дуже активно це обговорюють на усіх платформах», – розповідає чоловік.

Він виступає категорично проти заміни керівництва, адже переконаний, що керувати спасінням туристів мають тільки професіонали. За його словами, всіма пошуковими операціями обов’язково керує начальник відділення. До того ж, він не просто керує, а, як правило, завжди йде в складі групи, адже є найдосвідченішим і до нього всі прислухаються.

«Керівник нутром чує, як діяти далі, куди йти, чи краще взагалі припинити пошук, бо всі загинуть. Тому очільник гірських рятувальників має бути, як щука у воді, він повинен все вміти і знати. Наприклад, хоч я професійний турист, але не маю навіть уявлення, як керувати пошуково-рятувальними операціями, а вони знають. Мені страшно, коли найдосвідченіших хочуть звільнити», – підкреслює Матура.

Він також додає, що гірські рятувальники мали би бути забезпечені найсучаснішим спорядженням, однак воно у них – ніяке.

Туристка Ганна Сидоренко розповідає, що часто ходить з чоловіком у гори. Окрім того, має ще й туристичну фірму, і вони водять людей в гірські походи. Незважаючи на те, що в них працюють кваліфіковані гіди, вони все одно завжди впевнені, що у випадку нещастя можуть розраховувати на допомогу гірських рятувальників. Тому якщо гірська рятувальна служба перестане існувати, то фірма буде змушена припинити походи, адже не хоче ризикувати життям і здоров’ям своїх клієнтів.

«Я не вірю, що пожежники зі шлангами будуть лазити по горах і витягувати людей. Завжди сподівалася, що гірські рятувальники будуть, навпаки, розвиватися, бо бачила, як такі служби працюють у Європі. Зараз до справи візьмуться люди, які не є професійними. Всі ці речі дуже болісні для нас», – зітхає вона.

Втім є рятувальники, які, навпаки, підтримують реформу. Наприклад, яремчанський рятувальник та представник Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» Дмитро Семенчук вважає, що їхня служба є наскрізь прогнилою, тому рятувати людей немає з ким. Мовляв, там «як не пенсіонери, то алкоголіки».

«Голова профспілки має завдання розвалити все. Я підтримую управління, бо хочу, щоб був порядок, а нових ми наберемо. А що, в нас офіцери такі дуже погані?! А хто сумнівається в тому, що офіцери, які гасять пожежі, не вміють ходити по горах? Людей можна навчити. Поки що європейський досвід нам не підходить, бо країна у стані війни», – пояснює свою позицію рятувальник.

Його також підтримали ще двоє бійців ДУК «Правий сектор».

 

Не в назві справа

Начальник відділу реагування на надзвичайні ситуації ДСНС в області Тарас Кочкодан розповідає, що такі реорганізації відбуваються в усіх областях. «Немає різниці між словами «спеціалізована» і «гірська». Просто до цього підрозділу залучили кінологічне відділення, через це відбулася зміна назви на спеціалізовану рятувально-пошукову частину. Оскільки завдання гірських рятувальників і кінологів є спорідненими, то вони будуть їх виконувати спільно. У кінологів є чотири навчені та атестовані собаки», – пояснює Кочкодан.

Також він запевняє, що нікого з рятувальників не звільнять, а запропонують інші посади. Окрім того, зараз розглядається можливість атестації серед рятувальників, які мають вищу освіту. В той же час, наприклад, посада заступника керівника загону залишиться неатестованою. За його словами, досвідченні рятувальники можуть стати інструкторами та передавати свій досвід молодшим колегам. Для цього у Дрогобичі планують створити центр з підготовки гірських рятувальників.

Що ж стосується доган, то Кочкодан стверджує, що це в жодному випадку не означає, що до рятувальників прискіпуються. Мовляв, це суто дисциплінарний вплив на них задля покращення їхньої діяльності. Він погоджується з тим, що на жаль, гірські рятувальники не забезпечені в повному обсязі спорядженням, однак каже, що все необхідне вони мають.

«Щоб забезпечити гірського рятувальника спорядженням для порятунку людей  в повному обсязі, треба дуже багато грошей. Минулого року було виділено 80 тисяч з обласного бюджету, цього року спільно з ОДА планується виділення ще 40 тисяч. Крім того, ми подалися на багато грантів європейського рівня. Тобто ми використовуємо кожну можливість», – запевняє він.

Наталя ДЕРКЕВИЧ