Тарас ПУШИК: «Я був сповнений амбіцій і наполеонівських планів, але при всіх можливостях мені вдалось реалізувати десь відсотків з двадцять»

«Турбо-Техно-Саунд» – музичний гурт з Івано-Франківська, створений у 1992 році. Напрям музики – євроденс. «ТТС» починався з данс-гурту «Турбо», що спочатку танцював під чужі композиції, а згодом репував під власні. На фестивалі «Червона рута-93» у Донецьку виступив вже якісно новий «Турбо-Техно-Саунд». Техно-денс, який несподівано став супермодним і суперпопулярним, дозволив тріо завоювати друге місце, а керівників фестивалю змусив ввести у конкурс нову категорію – виконавців танцювальної музики.

Надалі «ТТС» перестав прогресувати, і якщо на концертах він ще вдало викручувався, то неякісні записи не дозволяли завоювати популярність у радіослухачів та диск-жокеїв. Ще одною перепоною на шляху до більшого успіху була невідповідність між денсовою музикою та публіцистичними текстами пісень. Як не дивно, поліпшення настало наприкінці 1995 року, після розпаду гурту.

Тарасові Пушику залишилися назва, репертуар і співачка Олена Дюлова. У лютому 1996 року «ТТС» нарешті завершує у львівській студії «Мелос» (режисер Богдан Стефура), запис дебютного альбому «Асфальтний синдром» (тиражований фірмою НАК) і вдало стартує. Через місяць їхній старий хіт «Судний день» добирається до другого місця в хіт-параді «12 мінус 2» – вперше денсова пісенька піднімається так високо.

Екс-ТТСовець Роман Матіяш, взявши в пару Ольгу Гречко і назвавшись «Фантом-2», створює новий репертуар у коломийській студії «Кузня». Незважаючи на пізніший старт, у серпні «Фантом-2» обганяє за успіхами «ТТС». Кліп «Двоє» перемагає у відео-хіт-параді «Територія А», а згодом за підсумками року в «Параді хіт-парадів» пісня входить у п’ятірку найпопулярніших в Україні завдяки плагіату! У жовтні івано-франківська студія «Легіон» випустила касету з їхнім альбомом «Зоряні війни», а згодом його розтиражувала столична фірма «НАК».

У березні 1997-го на фірмі «НАК» побачив світ і черговий CD-альбом «Турбо-Техно-Саунду» «Помандруй зі мною», а в червні – другий альбом «Фантому-2» «Без контролю»…

Про минуле і теперішнє розмовляємо з Тарасом Пушиком.

17888379_10154668594238337_1239304447_n

– У 90-х ти пережив пік слави: концерти на стадіонах, ажіотаж. Зараз майже ніхто такого і не має. Ну, може, «ОЕ». Народ спокійніше ставиться до цього, навколо вже всього багато. Як живеш з цією пам’яттю? Ностальгія не мучить, адже слава – це сильний наркотик?

Як кожен 20-річний юнак, я був сповнений амбіцій і наполеонівських планів, але при всіх можливостях мені вдалось реалізувати десь відсотків з двадцять. Наша історія, як і багатьох артистів у той час, почалася з фестивалю «Червона рута». Після того, як нам вдалось вибороти другу премію, ми почали багато гастролювати Україною. Тоді нам платили десь доларів з десять на артиста, але це було досить багато, порівняно з тогочасною середньою місячною зарплатою 15 доларів. Згодом гонорари зросли, зростали «пафос» та «самозакоханість» і втрачалося розуміння народної мудрості «не все в середу Петра». Ностальгія вже відмучила.

– «Турбо-Техно-Саунд» – фактично перший український проект у стилі «денс». Але як вам вдавалося втиснути в такий жанр публіцистику в текстах? Чи це Вікіпедія щось підбріхує?

Та яка там публіцистика! Просто на фоні пісень про нерозділене кохання це якось  виглядало незвично. А зрештою, Вікіпедії видніше.

– Розкажи про «кухню», як створювалися ваші незабутні пісні? Наразі це вже вінтаж.

О! Аналогові інструменти, секвенсор, 8-трековий магнітофон «ADAT». Нас у той час записував Богдан Стефура, теперішній звукорежисер «Піккардійської терції». До речі, він багато чого мене навчив, багато допоміг.

– Стиль, візуальна подача – хтось вам радив чи ви самі творили, на свій розсуд? І чи був якийсь продюсерський вплив?

Тоді весь стиль диктував канал «MTV», ми намагалися вирізнитись, і секонди пішли на користь.

– «Фантом-2» для вас – фантомний біль чи привід для гордості?

Роман Матіяш пішов важчою дорогою, адже йому довелось починати все практично з нуля. Так, ми були конкурентами.

А чому ви взагалі розділилися, як з’явився «Фантом-2», у чому суть конфлікту? І чи час все замирив?

Там вийшло, як в Андруховича у вірші «Ніжність»: «Любов – велика дивовижність… // Там, де народжувалась ніжність, // за хвильку може виникнути ніж».

Творчих розбіжностей було мало, більше – власних амбіцій.

– Якби в той час, коли ви були на піку, існував інтернет такий, як зараз є в Україні, що було б із вашим проектом?

Можливо, нічого б не було. Адже інтернет дає свободу вибору, а нас нав’язували.

– Як ти ставишся до радіо- і телеквот? Чи можливий, на твою думку, зараз такий україномовний музичний рух, яким була «Територія А»? Наскільки щось схоже було б зараз актуальним?

Квоти в телерадіопросторі загалом підтримую. Хіба не помітно, що української музики стало більше? Он проекти «Бакун», «Наві» зараз добре ротуються, з’являються нові. Особливо мене «прикололи» «Пацики з Франека». А щось подібне на «Територію А» навряд чи реальне, все занадто комерціалізоване, ефіри дорогі, канали «работают согласно формата». А те, що є на державних каналах, просто губиться у телепросторі, бо відверто не «дотягує».

– Стежиш за новими трендами у музиці? Не плануєш відродитися в українській музиці як продюсер?

Безумовно, стежу. По-перше, я меломан. Тому музика мені подобається загалом. І «Вальс №»2 Шостаковича, і трек «David Guetta» мені приносять тотожне задоволення.

– Опиши свій звичайний будень зараз. Часто переслуховуєш старі хіти?

Підйом. Дитину до школи. Ранкова кава з друзями. Студія. Дитину зі школи. Студія і т. д.

– Назви п’ять алкогольних коктейлів, популярних на дискотеках 90-х, де ви виступали?

А ми не особливо пили. А якщо пили, то переважно коньяк.

– А може б, ще тряхнули стариною, так би мовити, га? Не обговорювався з Романом момент камбеку? Це могло б мати комерційний успіх…

А ми з Романом чомусь не спілкуємось. І я не думав про камбек. Хоча «АВВА», кажуть, повелися на це (сміється).

– Що, на твою думку, є добрим на музичній сцені Франека, а чого тобі не вистачає?

У Франківську спостерігається певний рух музкультури, але загалом, як на мене, багато «нафталіну» з тенденцією до зростання. Купа дітей, батькам яких підприємливі педагоги з вокалу розповідають про геніальність їхніх чад, непоганий рок і народники.

– За ці роки, коли ти зійшов зі шпальт газет і журналів, що пройшло у твоєму житті, чого досягнув, що зрозумів, а в чому, може, розкаявся?

Я багато працюю з рекламою, роблю саунд для гумор-шоу, телепроектів, записую пісеньки. Нещодавно повернулися з Франції, стрімили неофіційний чемпіонат світу з великого тенісу серед юніорів «Les petit as». Дякуймо Богу за те, що маємо, і думаймо про тих, у кого й частини того нема.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ

Категорії: Без категорії