У минулому – столиця могутнього Галицько-Волинського князівства, зараз – звичайний райцентр з невеликою кількістю туристів. Втім Галич важко назвати зовсім звичайним, адже 1100 років історії так просто не сховаєш. Прикарпатські посадовці поставили перед собою амбітну мету: відновити колишню славу міста князів.

 

Гріхи та останки

12 вересня у Галичі відбулося засідання Консультативної ради з питань місцевого самоврядування. До цієї структури входить керівництво Івано-Франківської обласної ради, очільники районних та міських рад, засідання проводяться на виїзді. Озвучена мета була простою – сфокусувати увагу місцевих посадовців на конкретній проблемі й допомогти у її вирішенні.

«Сьогодні досить мало земель можуть похвалитися такими родзинками, як місто Галич, – розповідає голова облради Олександр Сич. – А він свого часу дав назву цілій державі, Галицько-Волинському князівству. Це важлива точка для всієї України, а скористатися нею – в доброму значенні – повинні саме прикарпатці… Ми визначили розвиток туристично-рекреаційного потенціалу як стратегічний напрямок регіону, і в цьому контексті потрібно відновити славу давнього Галича. Якщо ми втратимо такий шанс, це буде просто гріх. Обласною радою буде розроблена програма, на це будуть виділятися кошти».

Павло Андрусяк, голова Галицької райради, пояснив, чому знову порушується питання возвеличення міста, і розказав, як можна це зробити: «Нам не вистачає погляду в майбутнє. Ми говоримо про збереження пам’яток і разом з тим хочемо надати Галичу нового звучання і нового змісту. Адже історія є важливою для майбутнього України, мова йде про «зшивання» країни в нинішніх умовах. Якщо ми хочемо вибудувати вісь Київ-Галич, то потрібно трішки змінити акценти в питанні реставрації церков. Відновлення туристичної складової – надзвичайно довгий та складний процес, адже і науковці, і можновладці, і прості галичани бачать масу проблем, які потрібно вирішити. Що стане точкою кристалізації, з чого все почнеться? Все просто – у нас є останки галицького князя Ярослава Осмомисла. Вони були знайдені Ярославом Пастернаком під час розкопок у фундаменті Успенського собору, а зараз останки знаходяться у Львові, в Соборі святого Юра. Якщо ми хочемо повернути славу древнього Галича, треба говорити про повернення сюди останків Ярослава Осмомисла та їх перезахоронення».

 

Білокам’яна історія

Любителям старовини у Галичі є на що подивитись. У місті та поруч з ним є чимало древніх церков та їх фундаментів, деякі з них білокам’яні, яких немає більше ніде. Ці храми будували з так званої туронської крейди, а стіни викладали літотамнієвим вапняком та білим алебастром. Всі вони об’єднані у національний заповідник «Давній Галич».

Зокрема, в самому Галичі розміщена церква Різдва Христового, яку датують ХІІІ століттям, а біля нього, у селі Шевченкове, знаходиться церква святого Пантелеймона, збудована в 1194 році. Будівля дійсно вражає, незважаючи на те, що вона багато разів була зруйнована та відреставрована. На її стінах збереглись «графіті», які дослідники датують середніми віками. Це зображення коней, храмів та людей, древні написи, від яких просто-таки віє духом Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

А поруч, у селі Крилос, є фундамент згаданого в літописах Успенського собору – визначної споруди в контексті архітектурного стилю Галичини. Дослідник Ярослав Пастернак свого часу визначив дату спорудження цього собору – 1157 рік. На жаль, храм не дожив до наших часів – дослідники кажуть, що його було зруйновано в період з 1580 по 1750 рік, точніших даних наразі немає. Приблизне його зображення є в одному з графіті на стіні церкви святого Пантелеймона, а ще відомо, що близькими до Успенського собору за архітектурним рішенням є храми Володимиро-Суздальської землі ХІІ століття. На підставі цих даних архітектори створили проект відновлення храму. Його представив виконавчий директор «Міжнародного благодійного фонду відновлення Галицького Успенського собору» Зіновій Шкутяк.

«Вісь Київ-Галич свого часу зберегла українців як націю. Коли Київ спалили татаро-монголи, то був Галич, де зберігалась наша історія. Україна була віками розділена на частини, і коли в тій частині, що знаходилась під Російською імперію, забороняли все українське – була Галичина, куди приїжджали вчені та дослідники. А коли у Галичі були проблеми – був Київ. Ми незабаром святкуватимемо століття Злуки України, і скажу, що розуміння ролі Галича у суспільстві є. Нам потрібно зробити тут таку річ, яка працювала б і на історію, і на майбутнє», – робить екскурс в історію Зіновій Шкутяк.

 

Закласти фундамент

За словами Павла Андрусяка, Українська Греко-Католицька Церква дійсно говорить про можливість повернення останків Ярослава Осмомисла у Галич, але повертати їх у фундамент храму не збирається – лише у відновлений собор. Тож реставрація та відбудовування древнього храму цілком може стати першим каменем у фундаменті возвеличення Галича.

Підтримку в цьому починанні з Києва, до речі, пообіцяли надати. Заступник міністра культури України Тамара Мазур зазначила, що 2018 рік, указом президента Петра Порошенка, буде оголошено роком збереження культурної спадщини в Україні. Тому заповідник зможе отримати кошти з держбюджету для відновлення древніх пам’яток.

Наскільки правдивими є обіцянки посадовців, покаже лише час. Втім якраз його у Галичі не бракує – місто нікуди не спішить, все зберігає і все пам’ятає…

Тарас ВОЛОШИН