Життя після війни

Бійці, які воюють на сході України, потребують не лише зброї, спорядження і харчів. Вже повернувшись додому з підірваним здоров’ям та травмованою психікою, вони починають новий бій за мирне життя. Бо, захищаючи країну там, чимало з них втратили щось тут. Один – спокій, інший – сім’ю, ще інший – житло, а хтось – надію на впевнене майбутнє. Як Україна на сході та на заході підтримує своїх захисників, зокрема як виділяє їм землю та житло – розвідували «Галицький кореспондент» і харківський «МедіаПорт».

Згідно з законом

У 2017 році в Україні статус учасника бойових дій отримали понад 300 тисяч осіб. Учасник бойових дій – це людина, яка залучалася до проведення антитерористичної операції не менше, ніж на 30 днів, безпосередньо стикалася чи воювала з противником, ходила в розвідку або отримала поранення, контузію, каліцтво, через які продовжувати виконувати поставлені завдання просто неможливо.

Держава на рівні законодавства намагається допомогти бійцям освоїтися і стати на ноги після повернення додому. За учасниками бойових дій, які проходять службу, зберігають місце роботи та посаду, середній заробіток на місцях, де вони працювали до того, як були відправлені на схід, втім не більше одного року. Той, хто виконує особливо важливі завдання, має також отримати 100% надбавку від особового окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Атовці, які мають інвалідність першої, другої чи третьої групи, отримають також одноразову грошову допомогу в розмірі 400-, 300- чи 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня того року, в якому було підтверджено інвалідність. Люди з інвалідністю, згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» отримають також грошову допомогу до 5 травня – Міжнародного дня боротьби за права інвалідів. 3500, 3100 та 2700 грн. – невеликі суми, але теж стають у нагоді.

Намагається допомогти влада бійцям і з житлом. Відповідно до ст. 12 (п. 14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасники бойових дій, зокрема, мають право на першочергове відведення їм земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. За законом, учасник АТО повинен сам вирішити, де він хоче отримати земельну ділянку і для яких цілей, однак саме у цьому питанні на місцях виникає багато труднощів. Землі у містах на всіх не вистачить, а ті, хто її отримав, часто залишають ділянку пустувати чи продають за безцінь, щоб прожити.

У квітні 2016 р. Верховна Рада відправила на доопрацювання законопроект №7511. За його умовами, замість житла боєць може обрати земельну ділянку чи гроші. Згідно з пояснюючою запискою до законопроекту, грошова компенсація могла б скласти для однієї людини 78 тис. 400 гривень. Втім, багато бійців і досі чекають на свою землю, дах над головою чи гроші, необхідні для життя.

Всіх не забезпечити

В Івано-Франківську багато бійців і досі не отримали свої земельні ділянки. До загальної черги у ЦНАПі потрапили геть усі пільгові категорії, і забезпечити кожного місто, на жаль, не в силі. В управлінні соціального захисту пояснюють, що атовець має бути активним, контактувати з побратимами та докладати зусиль, щоб землю йому виділили.

Хоча бажану землю отримали далеко не всі, Івано-Франківськ не може нарікати на показники. П’ятьом учасникам АТО надали дозволи на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у мікрорайоні Опришівці, три з яких вже передали у їхню власність. Ще чотирьом членам сімей загиблих учасників АТО дали дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення ділянок для індивідуального житлового будівництва у районі Дем’янового Лазу та в районі вулиць Вербова-Микитинецька.

Також 22 земельні ділянки для житлового будівництва передали у власність учасникам та сім’ям загиблих, знову ж таки, неподалік Дем’янового Лазу та в Опришівцях. Хоч далеко від центру, та люди своєї землі дочекалися. Ще 106 людей отримали землі під гараж, а 35 – для садівництва. 22 учасники АТО серед них вже мають ці землі у власності.

Станом на жовтень 2018 р. до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області звернулися 663 учасники АТО з проханням про отримання земельних ділянок. На Прикарпатті вже надали 598 дозволів на це: 255 – для ведення садівництва; 343 – для ведення особистого селянського господарства.

Для забезпечення потреб учасників АТО на Франківщині зарезервовано земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 997,4 га, з них 830,6 га – для особистого селянського господарства та 166,8 га – для індивідуального садівництва.

Найбільше атовців шукали ділянки у Тисменицькому районі, де з 270 заяв видали вже 261 дозвіл на розроблення проектів землеустрою. Наступними серед затребуваних є Надвірнянський район, де з 90 заяв дозвіл надали вже на 82 ділянки, та Городенківський – там з 80 заяв розробляють проект землеустрою на 75 ділянок. Жодних даних немає про Косівський район, а в Коломийському з чотирьох ділянок дозвіл надали лише на одну.

Житловий проект атовців

Загалом же ситуація на Франківщині, як вважається, краща, ніж у багатьох областях України. Але дуже часто, навіть маючи земельну ділянку під будівництво, немає за що будувати житло. Атовці ж Франківська знайшли спосіб, як самотужки, не вимагаючи фінансування з міського чи обласного бюджетів, отримати квартири.

Щоб вирішувати житлові питання, вони створили абсолютно новий проект «Житло воїнам АТО». Міська влада виділяє атовцям землю під будівництво багатоквартирного житлового будинку, інвестор-забудовник зводить багатоповерховий будинок, і частину квартир у ньому отримують учасники бойових дій. Таким чином, за словами голови Івано-Франківської міської асоціації учасників АТО Василя Андріїва, в першу чергу хотіли подбати про тих, хто залишився поза увагою закону – інвалідів 3-ї групи та батьків багатодітних сімей.

Питання забезпечення житлом, як розповідає Андріїв, досить гостро стояло з самого початку. Після демобілізації учасники бойових дій поверталися додому, і в кожного з них були свої проблеми. Фактично рік-півтора їх не було вдома, вони поверталися зовсім іншими, часто бували непорозуміння у сім’ях і навіть траплялися розлучення. Проблемним було й забезпечення сім’ї елементарними речами, щоб зібрати дітей у садок чи школу. Багато бійців не повернулися до попередньої роботи, певний період часу звикали до мирного життя.

«Звичайно, дуже багато виникало сімейних проблем, а питання з житлом було не закрите і до війни. Багато хто наймав житло, жив у гуртожитках, де на 12-14 кв. м тіснилося 5-6 людей. Потім держава забезпечувала сім’ї тих, хто загинув. Згодом включили інвалідів 1-ї та 2-ї групи. Але є такі категорії, як інваліди 3-ї групи, які отримали поранення вогнепальні чи осколкові, багатодітні сім’ї, де є 3-5 дітей, малозабезпечені – всі вони залишилися поза увагою держави», – пояснює голова міської асоціації атовців.

Він каже, що процес був дуже тривалий і складний. Адже запустити проект, якого до цього не існувало, важко, і в це не вірили навіть члени правління. Першу чергу сформували окремо від ЦНАПу, зібрали разом тих, хто потребує житла. Бійці особисто розповідали про свої умови, показували фото. Згодом вже сформовану чергу перевіряли, навідувалися до бійців у гості, щоб бачити, кому в першу чергу потрібен дах над головою.

«Відсоток атовців, які користуються отриманими земельними ділянками, дуже малий. За нашими підрахунками, лише 3% людей будувалися на цих земельних ділянках. Решта ж пустували або їх продавали, і часто за безцінь. Було багато перешкод, але своє розуміння я виклав на папері. Спершу нам відмовили. Я довго розбирався із земельними, архітектурними питаннями. Переконав хлопців я лише на п’ятих чи сьомих зборах», – згадує Андріїв.

Потім були перемовини, отримання відмови від влади, мирні страйки. Шукали землю самотужки. Але вже наступного дня після кількох перших вручених квартир в офісі асоціації зібралося понад сто осіб, які повірили в реальність задуму.

Шанс на гідне життя

Учасники АТО писали заяви від руки, і вони ретельно перевірялися. Саме так відсіювали тих, хто був готовий брехати заради отримання квартири.

Існували також принципи черговості. Перш за все, це мав бути боєць з Івано-Франківська, адже будували житло на землі міста, інвалід 3-ї групи внаслідок бойових травм або захворювання, якщо воно отримане на війні. Наступні у черзі – багатодітні сім’ї і малозабезпечені. Інші заяви просто не розглядали. Згодом до проекту долучили також сім’ї, де діти хворіють на ДЦП.

«У другій та третій черзі було понад 200 осіб. Ми сформували її ще у 2016 році, а затвердили вже у 2017-му, бо кожного перевіряли. Звісно, зараз я багато чого змінив би, але ми набиралися досвіду, якого тоді просто не було. Було безліч образ, які зараз особисто мені дають відлуння, бо багатьом ми відмовляли. Втім десятки квартир здані, і бійці вже обживаються там», – наголошує Василь Андріїв.

Свого житла і землі дочекався і батько трьох дітей, боєць 80-ї десантно-штурмової бригади Петро Соломка. Він пішов на війну одразу після того, як його батько та тесть пройшли курси хіміотерапії. Тут залишив кохану з двома доньками, жили разом в орендованій квартирі. Має теж доньку від першого шлюбу.

Петро Соломка з дітьми

Соломка воював з 2014 року, щоразу повертався на фронт після отримання травми. Навіть ордер на квартиру вручили його дружині з доньками, адже чоловік у той час був на війні. Він згадує, що спершу не вірили у такий шанс, і каже, що довелося пройти справді складний шлях.

«Я потрапив у госпіталь з травмою, розірвав зв’язки у плечі. Тоді, пригадую, побачив бійців із сильними пораненнями, у людей не було рук і ніг. Я зрозумів, що я просто не заслуговую на статус учасника – відмовився від госпіталю. Тоді мене попередили, що травма дасть про себе знати. Це було ще у 2014 році. Після завершення служби я ще кілька разів підписував контракт, і травма таки далася взнаки. Весь час, поки я був на сході, моя дружина залишалася з двома дітьми, з ними і бігала по установах, щоб оформити квартиру», – розповідає боєць.

Зараз Петро Соломка повернувся додому і виховує своїх дітей, адже працювати через проблеми зі здоров’ям не може досі. Живуть на зарплату дружини і поки що не можуть собі дозволити навіть облаштувати ту квартиру, яку отримали. Тому доводиться і далі наймати помешкання. Власниця квартири пішла назустріч і не піднімає оплату.

Петро Соломка

Від держави чоловік отримав земельну ділянку в Тисмениці та ділянку під гараж. Поки що там він навіть не був – не має можливості. Розповідає, що отримати житло, як і земельні ділянки можна, але для цього потрібно спілкуватися з побратимами, знати, що і як працює, багато часу займає робота з документами.

«Хлопці втратили сім’ї, адже не мали часу на вирішення будь-яких особистих проблем. Коли я підписував контракти і йшов воювати, бачив, як бійці змінювалися. Багато хто справді не мав до чого повертатися і як жити», – згадує атовець.

Він каже, що спілкується з побратимами з інших міст, і там ситуація значно складніша. Хлопці розповідають, що не можуть навіть віддати дитину в садок за пільговою чергою, а про землю чи квартиру взагалі нема мови.

Досвід Франківська, де знайшли спосіб забезпечення атовців квартирами, зараз переймають в інших містах. А самі атовці визнають, що влада справді намагається їм допомагати у межах чинного законодавства. Ми не пасемо задніх у питанні виділення земельних ділянок, але квартири в першу чергу отримують ті, хто їх потребує і не забуває про це казати. Втім, воювали десятки тисяч, а жити на своїй мирній землі спокійно можуть далеко не всі.

Серед першочерговиків був 2336-й

«Часто болить голова, тоді пігулки п’ю жменями. Постійно на знеболювальних, на уколах. Також прогресує хвороба з опорно-руховим апаратом. Щоб не турбувати під час загострень близьких, мені потрібна окрема кімната», – розповідає ветеран АТО з Харкова Руслан Агібалов. У 2014-му він добровольцем пішов на фронт. Служив сапером, двічі потрапляв до шпиталів з контузією та пораненням. Нині має 2-гу групу інвалідності.

Руслан Агібалов

Разом з дружиною Наталею та двома дітьми – 6-річним сином Родіоном і 14-річною донькою Аріною – Руслан проживає у двокімнатній квартирі в районі Південного вокзалу. Ветеран пояснює, що вирішив отримати землю у Харкові, щоб побудувати для родини будинок. Оформленням ділянки зайнявся восени 2016-го. Тоді, щоб зібрати необхідні документи для подачі заяви в мерію, чоловік витратив майже місяць.

«Збір довідок – це проходження всіх кіл пекла. До заяви треба додати довідку з управління Держрезерву міста Харкова про наявність або відсутність земельних ділянок. Зрозуміло, які там черги, – згадує Руслан. – Другий цікавий підпункт – довідка учасника бойових дій, в якій детально розписано, де конкретно брав участь у бойових діях. Навіщо ці дані міській раді? Я вважаю, що це повинна бути закрита інформація. До того ж, цей документ можна отримати тільки в частині, де служив. У людини має бути посвідчення учасника бойових дій. Навіщо вимагати цю довідку?»

Відповідь від чиновників мерії надійшла досить швидко – наприкінці 2016 року. В документі йшлося, що його номер у пільговій черзі – 2336-й, а у звичайній – 11441-й. Чи просунулася черга за два роки, Руслан не знає. За його словами, немає ні відкритого реєстру, щоб дізнатись, хто за цей час отримав ділянки, ні номера гарячої лінії.

«Я – член Спілки ветеранів АТО. Наскільки мені відомо, з наших хлопців ще ніхто не отримував земельні ділянки у Харкові, – говорить  він. – Щоб дізнатися хоч якусь інформацію, тепер знову потрібно йти на площу Конституції, 7».

Петиція до мера

Про те, щоб хтось із побратимів отримав у Харкові ділянку під будівництво, не чув і Віктор Волчелюк – автор петиції на сайті мерії та адвокат обласної Спілки учасників АТО. Чоловік підкреслює: їхня організація – одна з найбільших у Харківській області, налічує понад 7000 учасників бойових дій.

«Виділення земельних ділянок під забудову атовцям у межах міста майже не відбувалось. У той же час виділення ділянок під забудову учасникам бойових дій, учасникам АТО вже розпочалося і триває в найбільших містах України: Києві, Дніпрі, Одесі, Львові та інших містах», – йдеться в петиції.

Звернення до мера Харкова адвокат розмістив на офіційному сайті наприкінці червня. Головні вимоги – почати виділення земельних ділянок під забудову в межах міста та створити прозорий механізм їх виділення. В першу чергу автор петиції пропонує давати землю сім’ям загиблих, пораненим бійцям та добровольцям.

«Ми наполягаємо на створенні прозорої групи при міськраді, яка буде контролювати видачу земельних ділянок у місті. Кому роздають, за якими критеріями – нині все покрито мороком, – обурюється Віктор Волчелюк. – Процес видачі землі гальмується тільки в Харкові. Тим, хто звертався до мерії стосовно ділянки для забудови, не відмовляють, присилають листи, що людина тепер у черзі. Черзі, яка кілька років не рухається. Якщо в інших обласних центрах України атошники отримують ділянки, чому в Харкові виходить замкнуте коло?»

Буквально за два місяці петицію підтримали понад 5000 людей. Саме стільки потрібно, щоб її розглянув міський голова. У відповіді Геннадія Кернеса йдеться, що законодавство України у сфері земельних відносин не передбачає окремого порядку надання земельних ділянок таким категоріям, як учасники бойових дій, учасники АТО, сім’ї загиблих, поранені бійці, добровольці та іншим пільговим категоріям громадян.

«Відповідно до статей 6, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», поряд з військовослужбовцями, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва мають інші категорії населення, серед яких: учасники бойових дій у Великій Вітчизняній війні, учасники бойових дій в ДРА та інших військових конфліктах, діти війни, сім’ї загиблих та ветерани військової служби», – зазначено у документі.

У відповіді також наводяться цифри: з вересня 2015 р. до цього часу в Харкові передали у приватну власність земельні ділянки для будівництва 44 учасникам бойових дій. Ще два звернення нині в роботі. Їх планують розглянути на сесії міськради у жовтні. Крім того, учасники АТО отримали дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок двом житлово-будівельним кооперативам для будівництва багатоквартирних будинків.

У Держгеокадастрі в Харківській області наводять зовсім інші цифри. За словами юриста відомства Костянтина Рибалка, на початок жовтня у Харкові у власність ветеранам АТО за весь період передано 17 ділянок під будівництво приватних будинків на загальну площу 1,77 га.

Ділянки – різнокольорові плями

Андрій Бесараб проживає разом з родиною неподалік від Харкова, в Чугуєві. Його,  офіцера запасу, мобілізували у травні 2015 року. Андрій служив в інженерних військах. Напередодні дембеля поїхав у відрядження та потрапив у полон. Останні півтора року Андрій разом з кількома десятками полонених утримувався в колонії у Макіївці. Додому повернувся 27 грудня 2017 р. під час обміну заручників.

Андрій Бесараб з родиною

«Звільнившись з полону, я тривалий час займався лікуванням і відновленням здоров’я. Місяців зо три тому я звернувся до земельного управління в Чугуєві. Вирішив оформити 2 га, бо зацікавлений розпочати фермерське господарство», – розповідає Бесараб.

У відповідь чоловік отримав листа, де на папері надруковані номери. За словами ветерана, чиновники не надали йому ніяких пояснень з цього приводу. «На мій погляд, система виділення землі недостатньо прозора і зрозуміла, у тому числі й кадастрова карта України. Я відкриваю її і бачу різнокольорові плями. Що вони означають, я не розумію. Де вільна ділянка, як розібратися?» – журиться учасник АТО.

Андрій Бесараб каже: за допомогою до юристів чи ветеранських організацій поки що не звертався, бо зараз продовжує займатися здоров’ям.

Харків’янин Руслан Агібалов наразі отримав тільки ділянку під садівництво. Цей дачний наділ розташований за Пісочином. «Це сталося приблизно півроку тому. На жаль, ми достойні землі тільки на смітниках або болотах. У мене заболочена ділянка, – каже чоловік. – На два гектари під сільгосппризначення в Чугуївському районі теж вже третій рік чекаю. Все «завтраками» годують».

Резерв оновлюється щомісяця

На офіційному сайті Держгеокадастру є відповідний розділ – інформація для учасників АТО та членів їх сімей, каже юрист відомства Костянтин Рибалко. Саме тут можна знайти вільні ділянки під садівництво чи ведення селянського господарства, які розташовані за межами населених пунктів. З липня 2014 р. ветерани отримали 7635 ділянок площею понад 9,5 тис. гектарів.

«Задля того, щоб учасник АТО мав актуальну інформацію, ми щомісяця робимо резерв земель – не менше 3 тис. га. Це землі сільгосппризначення державної власності. Розміщуємо на офіційному сайті – площі, графічні зображення і відповідні ради, за межами яких вони розміщені і на території яких ми надаємо ці земельні ділянки», – пояснює Костянтин Рибалко, юрист головного управління Держгеокадастру в Харківській області.

За чотири роки в Чугуївському, Дергачівському, Харківському, Печенізькому та Зміївському районах області учасники АТО створили 20 садових товариств.

Марта БАРАНЕЦЬКА, Надія ШОСТАК

 

Спільний проект редакцій «Галицького кореспондента» і «МедіаПорту» здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!