Народжувати у Франківську – лише в бронежилеті

(Продовження. Початок у №47 від 22 листопада 2018 року)

Після публікації першої частини статті чимало жінок відгукнулося у коментарях, що, мовляв, жінка під час пологів нічого не повинна вирішувати самостійно, а повинна довіряти лікарям і чітко виконувати їхні вказівки. Така пасивна позиція деяких жінок може свідчити про те, що вони попросту мало обізнані про перебіг вагітності і пологів, а також про свої права, тому не розуміють, що і коли вони можуть вирішувати, не усвідомлюють, що від них самих може залежати і перебіг їхньої вагітності, і те, наскільки задоволені вони будуть власними пологами.

«У пологах жінка продовжує володіти тими ж правами, що й у звичайному житті . Це право на життя і здоров’я, право на розпорядження власним тілом – згода на медичні втручання або відмова від них, право на інформацію, право на повагу, право на приватність, право на підтримку, право на свободу пересування, право на рівне ставлення і на свободу від тортур», – нагадує Анна Петровська, представниця громадської організації «Природні права Україна».

Жінка у пологах – це не об’єкт, який треба «розродити» за допомогою різноманітних медичних маніпуляцій, а особистість і основний учасник у важливому моменті її життя.  Це офіційна рекомендація лікарям, закріплена протоколом, отже, лікар не повинен ставитися до жінки у пологах як до об’єкта, якого можна ні про що не питати, замість якого можна самому приймати рішення і не отримувати на це згоду жінки, якому можна робити маніпуляції мовчки, без пояснення, що це і навіщо.

«Не пояснивши, поставили крапельницю з окситоцином. Поклали на ліжко, хоча перейми були дуже болючі. Пішли на 1,5 години, почались перейми, я кликала лікарів – сказали «не заважай». В результаті – сильні розриви. Зашили і через 15 хвилин відправили в палату – пішки, у крові. Це насилля! Це байдужість!» – пригадує свої пологи учасниця флешмобу #Годі мовчати. Це типовий приклад того, коли вагітна жінка для лікарів є лише об’єктом.

Що є нормальним і допустимим під час пологів, а чого взагалі не має відбуватися? На що жінка має право під час пологів? Відповіді на ці питання містить наказ МОЗ №624 «Клінічний протокол «Нормальні пологи». Радимо прочитати кожній вагітній, що Міністерство рекомендує кожному лікарю, щоб мати змогу обґрунтовано спілкуватися з лікарями під час вагітності і пологів.

Нормально і ненормально у пологах

Нормальні пологи – це одноплідні пологи зі спонтанним початком, тобто вони починаються самі, їх ніхто навмисно не викликає, і прогресуванням пологової діяльності у термін вагітності 37-42 тижні у потиличному передлежанні плода, перебіг яких відбувається без ускладнень і при задовільному стані матері та новонародженого після пологів.

Переношена вагітність, згідно з протоколами, – це вагітність, яка триває більше 42 тижнів. «Протокол каже, що коли жінка досягла 41-го тижня вагітності, вона має право обрати подальшу практику ведення своєї вагітності. Тобто лікарі повинні запропонувати або індукцію пологів, або очікувальну тактику, але вибір має зробити жінка. Ніхто не має права їй казати: «в понеділок з речима на вихід» або якось залякувати, що вона шкодить дитині. Якщо жінка обирає очікувальну тактику, їй пропонують просто більш ретельний нагляд за станом дитини – роблять КТГ і вимірюють стан амніотичних вод. На жаль, вже на початку 40-го тижня вагітності лікарі часто кажуть: «негайно народжувати, інакше буде біда», – наголошує Анна Петровська.

Якщо жінка високого ризику, у неї є якісь захворювання, але її пологи мають нормальний перебіг, це також є підставою застосовувати протокол «Нормальні пологи». Не є винятком із нормальних пологів передчасний розрив амніотичного міхура, розрив промежини першого ступеня та амніотомія, якщо не відбувається подальша індукція (застосування лікарських препаратів або інших методів, щоб спровокувати початок родової діяльності – авт.)

Протокол рекомендує вагітним скласти свій план ведення пологів і узгодити його з лікарем. Там варто описати, чого би вагітна жінка хотіла, чого би не хотіла. Протокол заохочує партнерські пологи, широке використання немедикаментозних засобів знеболювання, вільне пересування жінки, вільні пози для пологів. Картинка з протоколу із різними позами для пологів навіть висить у багатьох пологових, але на практиці дуже часто лікарі її ігнорують, змушуючи жінку народжувати лежачи, бо так вигідно приймати пологи самим лікарям.

У пологах виділяють три періоди. Перший – до повного розкриття шийки матки. Другий – вставляння голівки і народження дитини. Третій – народження плаценти. У першому періоді, згідно із протоколом, передбачена перевірка серцебиття дитини, перевірка шийки матки. Жінка може вільно пересуватися, вільно їсти і пити, якщо їй цього хочеться! У другому періоді протокол радить жінці вільний вибір пози для народження дитини та контакт із малюком «шкіра до шкіри» на дві години. Для народження плаценти передбачено 30 хвилин, пуповина має перетинатися не пізніше хвилини після народження.

Нерідко жінки, згадуючи свої пологи, які закінчились екстреним кесаревим розтином, переконані, що лікарі врятували життя їм та їхнім дітям. Серед цих випадків є й такі, коли саме лікарі своїми маніпуляціями завадили жінці народити природно.

Ризик кесаревого

Протоколом не рекомендується або заборонено: призначення клізми та гоління лобка, активне застосування КТГ (кардіотокографія – дозволяє оцінити стан плода та динаміку його розвитку – авт.). Науково доведено: велика кількість втручань призводить до кесаревого розтину. Тобто численні дослідження з’ясували, що чим частіше жінці у пологах роблять КТГ, тим більший ризик кесаревого розтину. Не рекомендується рання амніотомія (розтин плодового міхура), примушення до потуг та контрольовані потуги, положення на спині – це призводить до погіршення стану плода і, відповідно, до додаткових втручань аж до кесаревого розтину. Серцебиття дитини рекомендовано перевіряти за допомогою слухової трубки, тож жінка у пологах може попросити лікарів не робити КТГ.

Не рекомендується рутинна епізіотомія – вона має робитися виключно за показами, а не так масово, як це робиться сьогодні у пологових. Катетеризація сечового міхура після пологів теж не рекомендована – жінка може сама сходити в туалет. Не можна порушувати контакт «шкіра до шкіри». Досить часто дитину забирають від матері помити та одягнути, а вже після цього дозволяють прикласти до себе.

Заборонений прийом Кастелера – видавлювання дитини. «Цей прийом не має застосовуватися за жодних обставин! Але, на жаль, наше дослідження, наприклад, у Львові у 2016-2017 роках показало, що цей прийом застосовують досі для 25% жінок у пологах», – наголошує Анна Петровська.

Контакт «шкіра до шкіри» може відбуватися і після кесаревого розтину, але дитина може бути із батьком. Якщо під час розтину застосовувалась епідуральна, а не загальна анестезія, контакт «шкіра до шкіри» може бути і з матір’ю. Після пологів дитині рекомендують зробити профілактику офтальмії та профілактику геморагічної хвороби (вітамін К). Усі призначення та маніпуляції з дитиною мають відбуватися за присутності матері в палаті і виключно за її інформованої згоди. Мати підписує цю згоду.

Пустіть мене до жінки!

«Про це лікарі майже не повідомляють, але на пологи жінка може взяти із собою для підтримки не одну особу, а двох! Це може бути чоловік і мама або подруга, або доула. Це право дає наказ МОЗУ №224. А наказ «Про профілактику внутрішньолікарняних інфекцій» каже, що ці особи повинні мати лише змінний чистий домашній одяг та чисте взуття – це все! Не потрібно ніяких аналізів, флюорографій!» – розповідає доула Лідія Коноваленко.

Крім того, наказ МОЗУ №224 дозволяє присутність двох осіб і для підтримки породіллі. Причому у протоколі немає обмеження в часі. «Чи жінці потрібна підтримка після пологів цілодобово, чи впродовж трьох або п’яти діб – вирішує вона сама. Для осіб, які підтримують жінку,  потрібен лише чистий одяг – саме чистий, а не куплений халат, а також не передбачено,  що вони мають проходити які-небудь курси. Законодавство не зобов’язує чоловіка нічого здавати, але у більшості пологових ввели таку практику, що зобов’язують чоловіка зробити флюорографію і здати кров на донорство. Це роблять для того, щоб покращувати статистику виконання закону «Про профілактику туберкульозу». Жінка не знає про те, що це не обов’язково, і просить чоловіка зробити флюорографію, а як чоловік відмовить своїй вагітній дружині?» – зауважує Лідія Коноваленко.

Згідно з законом «Про охорону здоров’я», у нас немає закритих медичних закладів. Нещодавно навіть реанімацію відкрили. В Україні уся медицина є добровільною, тому для підтримки пацієнта 24 години на добу 7 днів на тиждень може бути хтось із близьких. Все решта – це вимога пологових, які не хочуть мінятися. Зокрема, таблички про карантин у зв’язку з епідемією грипу, які висять у франківських пологових ледь не цілий рік.

«Внутрішні інструкції і протоколи медичного закладу не можуть ущемляти права, закріплені законом України, які, згідно з верховенством права, є вищими, ніж будь-які інструкції медзакладу. Є Конституція України – право на вільне пересування, є цивільний кодекс, є закон «Про охорону здоров’я». Оскільки медицина в Україні є виключно добровільною, нагадаю, в нас немає примусового лікування навіть відкритої форми туберкульозу чи СНІДУ, всі протоколи є обов’язковими для виконання медиками і не є обов’язковими для виконання громадянами. Громадяни повинні мати необхідну інформацію в повному обсязі для прийняття відповідного рішення, натомість медики часто дають обмежену інформацію і залякують».

Чому важливо, щоб жінка мала підтримку у пологах? Присутність близької особи допомагає жінці розслабитися і відчути себе у безпеці, що позитивно впливає на перебіг пологів. Але є й інший нюанс: підтримуюча особа може допомогти захистити жінку від небажаних втручань, проконтролювати ставлення медперсоналу. «Якщо жінка не згідна із тактикою пологів, яку обрав лікар, або із його ставленням до себе, вона має вільний вибір лікаря і навіть під час пологів може попросити замінити лікаря. Як правило, чергує двоє-троє лікарів, і якщо один із них ні за яких обставин не хоче йти на поступки, то жінка може вимагати замінити лікаря. Або ще один варіант: якщо присутній, наприклад, чоловік, він може сказати, що проведе відеозйомку і викладе це в інтернет, адже це ваші пологи і ваша конфіденційність, і ви маєте право на зйомку й оприлюднення ваших пологів, і тоді лікар може змінити поведінку. Так, це може дивно виглядати, що треба погрожувати лікарям, але інколи не залишається іншого виходу», – розповідає Лідія Коноваленко.

На що впливають пологи?

Пологи невипадково порівнюють із війною. Згідно з британськими дослідженнями 2012 року, близько 30% жінок оцінюють свої пологи як травму – за критеріями травматичної події при посттравматичному стресовому розладі (ПТСР). Аналогічні за впливом на подальше життя травми отримують люди, які повертаються з війни. Здавалося б, у житті жінки пологи – це лише один день, але якщо вони були травмуючими, вона пам’ятатиме цей день все своє життя. При цьому типове заспокоювання близьких, мовляв, все добре, всі живі, травмовану жінку від травми не позбавить.

Цікаво, що найбільш травматичними факторами для жінки у пологах є не тип пологів і кількість втручань, а сприйняття своїх пологів і догляду, який вона отримує. Чим гірше ставляться до породіллі лікарі, тим вищий ризик, що пологи для неї стануть травмою, навіть якщо і вона, і дитина будуть здоровими. Ті жінки, які відчували нестачу контролю під час пологів або не мали належної турботи та підтримки, мають вищий ризик виникнення ПТСР. Зокрема, жінки, які почувалися травмованими, часто описують негативну взаємодію з персоналом, говорять, що відчували себе покинутими, заляканими, осудженими, ігнорованими, повідомляють про продовження втручань, як-от накладання щипців чи епізіотомія, без їхньої згоди навіть після того, як вони висловили свою відмову, розповідають про недбалість догляду, наприклад, коли їх залишили у гінекологічному кріслі голими при відчинених дверях.

Дослідження показують, що жінки із травматичним досвідом пологів можуть страждати від ПТСР протягом багатьох років. Це виявляється у таких формах: жінки часто відчувають гнів; стосунки з дитиною сильно порушені, принаймні спочатку; жінки можуть уникати сексу із партнером через страх нової вагітності; ПТСР негативно впливає на стосунки жінки із її партнером через гнів, незгоду, відчуття провини та сексуальні порушення. Якщо травмована жінка не отримає психологічної допомоги, її стан може погіршуватися аж до тривалого розладу здоров’я і втрати працездатності.

Травмовані пологами жінки часто потерпають від заниження самооцінки та самоповаги, бо «не впоралися». Вони бачать себе неспроможними дати лад навіть хатнім справам, не те що якимось серйозним речам, вони втрачають мотивацію до нових досягнень. Натомість, коли жінка має позитивний досвід пологів, вона швидко відновлюється і може не лише про дитину піклуватися, а здатна гори звернути, буде дбати і про чоловіка, і про сім’ю, має купу енергії ще на якісь ініціативи, щоб щось міняти і робити світ кращим.

У статті використано інформацію із брошури «Права жінки у пологах та їх реалізація в Україні», підготовленої ГО «Природні права Україна».

Наталка ГОЛОМІДОВА

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!