«Пряні» ліки

Гвоздика знищує паразитів, фенхель стимулює лактацію, а куркума відновлює печінку. Здавна спеції використовували не лише в кулінарії, але й у народній медицині.

Фенхель завдячує своїми корисними властивостями вмісту в ньому активної речовини – анетола. Численні клінічні дослідження показали, що анетол стимулює перистальтику кишечника, відхаркування і секрецію слизу в дихальних шляхах.

Плоди фенхеля в багатьох країнах, де росте ця рослина, традиційно використовуються для поліпшення травлення, при відрижці, здутті й болях у шлунку. Корінь фенхелю є чудовим очисним засобом – він сприяє активному виведенню з організму продуктів обміну речовин з фекаліями і сечею.

Лікувальні властивості фенхелю знайшли застосування і в гінекології. Рослина стимулює вироблення естрогену в жіночому організмі, полегшує перебіг передменструального та клімактеричного синдрому, допомагає при затримці менструації. Крім того, фенхель використовують для стимуляції лактації.

Гвоздика – відома приправа, незамінна в приготуванні маринадів, соусів і кондитерських виробів. Цю пряність не сплутати з жодною іншою – настільки своєрідний у неї аромат і смак.

Широке застосування гвоздики в кулінарії часом затьмарює її дивовижні лікарські властивості. Між тим гвоздика використовується в медицині з найдавніших часів. Вона є чемпіоном за кількістю антиоксидантів. За даними недавніх досліджень, 15 мл ефірної олії гвоздики містять таку ж кількість антиоксидантів, скільки є в 45 кг чорниці.

Пряність здавна широко застосовувалася при зубних захворюваннях, для посилення родових перейм, для прискорення загоєння ран і при очних хворобах.

Гвоздика має антимікробну дію, і цю властивість застосовують для усунення діареї, поліпшення травлення, зменшення газоутворення. Це чи не єдина приправа, яка настільки сильно впливає на паразитарні інвазії. Крім того, гвоздика діє збудливо і дуже корисна для тих, хто вирішив стати батьком, адже покращує якість сперми.

За її допомогою лікарям вдавалося перемогти навіть малярію і холеру. В аюрведичній культурі гвоздика знайшла своє застосування як засіб для очищення лімфатичної системи і як афродизіак.

Чорний кмин можна назвати універсальними ліками, оскільки він володіє безліччю цілющих властивостей і здатний позитивно впливати на різноманітні біологічні процеси в організмі.

За даними сучасних археологічних досліджень, історія застосування чорного кмину в народній медицині країн Азії, Африки, Середземномор’я і Близького Сходу налічує більше 3000 років. Про дивовижні лікувальні властивості чорного кмину згадували у своїх медичних трактатах знаменитий Гіппократ і давньоримський військовий лікар, фармаколог і натураліст Діоскорид. Про цю рослину згадується в Сунні пророка Мухаммада, який називав чорний кмин «засобом від усіх недуг, крім смерті».

Примітно, що в наш час вивченням властивостей чорного кмину зайнялися вчені, і в результаті досліджень вдалося підтвердити унікальне значення цього продукту. Вивчаючи хімічний склад олії чорного кмину, науковці з’ясували, що вона містить більше 100 різних компонентів, 50 з яких є каталізаторами обмінних процесів, що відбуваються в організмі людини.

Олія чорного кмину позитивно впливає на загрудинну залозу (тимус), активно стимулюючи її діяльність. Як відомо, ця залоза відповідає за продукування клітин т-лімфоцитів, які постійно присутні в крові людини. Вони є носіями клітинного захисту – виявляють і знищують зародки ракових пухлин, борються з вірусами і грибковими збудниками захворювань. Тимус забезпечує повноцінний імунітет, запобігає поширенню інфекцій. З’ясували, що при регулярному прийомі олії чорного кмину кількість т-лімфоцитів у крові збільшується в кілька разів, а отже, підвищується імунітет і активізуються захисні сили організму.

У 1992 році в медичному департаменті університету в Даха (Бангладеш) проводили дослідження антибактеріальних властивостей олії чорного кмину порівняно з п’ятьма антибіотиками: ампіциліном, тетрацикліном, котримоксазолом, гентаміцином і налідиксовою кислотою. Результат був вражаючим: натуральний продукт виявився набагато ефективнішим від синтетичних засобів проти багатьох бактерій, включаючи навіть такі, що чинять найбільший опір медичним препаратам. До того ж застосування олії чорного кмину не викликає у пацієнтів характерного для антибіотиків побічного ефекту – дисбактеріозу, а отже, олія чорного кмину не порушує баланс мікрофлори кишечника.

Куркума. Про корисні властивості куркуми в Індії знають із давніх часів. У південно-східній Азії куркуму використовують для очищення організму. Вважається, що ця приправа виводить токсини, тонізує і оздоровлює тіло.

Куркума дуже корисна людям, які пройшли через важкі хвороби, операції. Вона допомагає відновлювати сили і повернути бадьорість. Також куркума вважається натуральним антибіотиком.

Фахівці дотримуються думки, що куркума ефективна при профілактиці й навіть у боротьбі з різними формами раку.

Куркума дуже корисна для травної системи, вважається ліками від виразки шлунка, оскільки має властивість регулювати флору в шлунку. Покращує роботу стравоходу, жовчного міхура, стан хворих на ревматизм, бореться з кишковими інфекціями.

Куркума зменшує кількість холестерину в крові, і взагалі вважається, що вона очищає кров та сприяє підвищенню гемоглобіну.

А ще вона допомагає відновити клітини печінки. Прискорює метаболізм, тим самим сприяючи схудненню.

Куркума може запобігти і сповільнити розвиток хвороби Альцгеймера та розсіяного склерозу.

Кориця покращує апетит, роботу підшлункової залози (поліпшує травлення) і підвищує секрецію в шлунку. Є одним із лідерів серед харчових продуктів за вмістом у ній антиоксидантів. Лише одна чайна ложка цих пахучих прянощів містить стільки антиоксидантів, як у цілій склянці плодів чорниці. Кориця має властивість істотно знижувати рівень цукру в крові, завдяки чому її рекомендують включати до складу дієти для людей, які хворі на діабет. Науково доведений факт: вживання в їжу кориці здатне зміцнити пам’ять і взагалі корисне для людей, які займаються розумовою працею. Але не переборщіть! Не більше дрібки кориці за один прийом їжі.

Коріандр (кінза). В культурі Індії, Стародавньої Греції і Риму коріандр використовувався не тільки для побутових потреб, але і в медицині. Відомо, що ефірні олії рослин мають унікальні властивості пригнічувати бактерії і впливати на органи та системи людського організму. Ефірна олія коріандру – не виняток; вона має бактерицидну, жовчогінну, знеболювальну дії, впливає на залози травного тракту.

Кінза містить багато вітамінів і мінералів, що робить її природним мультивітамінним комплексом. Найбільше в ній кальцію, калію, марганцю, магнію і заліза. Коріандр також містить багато флавоноїдів (різновид антиоксидантів), наприклад, кверцетин, кемпферол та рамнетин. Ці речовини захищають наші клітини від шкідливої дії вільних радикалів. У коріандрі міститься натуральний антибіотик додеценал, який надзвичайно ефективний проти сальмонели, що викликає харчові інфекції.

Імбир. Завезений в Європу з Південної Азії, використовувався як пряність і як ліки. Його, наприклад, вважали одним із засобів профілактики проти чуми, антипохмільним засобом, а також ліками від морської хвороби.

Імбир містить велику кількість різних корисних речовин, у нього дуже багатий склад, що включає до 400 хімічних сполук, тому імбир має широкі лікувальні властивості.

Допомагає при нудоті (блокує рецептори шлунка, що відповідають за сприйняття хімічного і механічного подразнення). Його використання рекомендується при порушеннях холестеринового і жирового обміну, завдяки незамінним амінокислотам, які входять до його складу. Імбир також містить речовини, що поліпшують кровопостачання, тому прискорюється обмін речовин і його можна використовувати тим, хто бореться із зайвою вагою, оскільки стимуляція процесу спалювання калорій сприяє зниженню ваги. Крім того, імбир сприяє нормалізації роботи кишечника, регулює перистальтику, збільшує виділення жовчі. Продукти харчування, які приправлені коренем імбиру, можуть краще засвоюватися організмом.

Найпопулярніше застосування кореня імбиру – це профілактика і лікування гострих респіраторних захворювань, застуди, бронхіту, ангіни, оскільки він має помірну протизапальну дію. У деяких європейських країнах для лікування застуди використовують імбирне пиво, його підігрівають перед вживанням і вважають, що це призводить до швидкого одужання. У Китаї яєчний омлет з імбиром є народним засобом від кашлю, також із кореня імбиру роблять спеціальні льодяники від кашлю.

Імбир не можна використовувати одночасно з антиаритмічними засобами; препаратами, що знижують артеріальний тиск; лікарськими засобами, що стимулюють роботу серцевого м’яза; цукрознижувальними препаратами – він підсилює їх дію, що призводить до побічних ефектів. Імбир підвищує ризик гіпокаліємії, а також знижує ефективність бета-адреноблокаторів.

Імбир протипоказаний при будь-яких захворюваннях печінки, як-от цироз, гепатит, а також при жовчнокам’яній хворобі.

Базилік культивується вже майже 5000 років і з самого початку був відомий не як ароматична харчова добавка, а як лікарська рослина. Саме ж слово «базилік» перекладається з грецької як «цар», оскільки в країнах Середземномор’я ця трава вважається царицею серед ароматичних трав. І, до речі, в Європу базилік завезли з Азії солдати Олександра Македонського – ця трава була одним із трофеїв царя-воїна.

Визнає цілющі властивості базиліка не тільки народна, а й офіційна медицина. Надземну частину рослини використовують для приготування настоїв, відварів, виготовлення ефірної олії. Доведено, що ароматна трава має загальнозміцнювальні, спазмолітичні, протизапальні, антисептичні і ранозагоювальні властивості. За необхідності може бути використана як природний антибіотик.

Настій із базиліка здавна застосовують як засіб від кашлю, також використовують його при гастритах, колітах, неврозах, епілепсії, головному болі, бронхіальній астмі, кишкових та печінкових кольках, при запаленні нирок і сечового міхура та при пониженому артеріальному тиску.

Базилік протипоказаний при вагітності, оскільки евгенол, який міститься в ньому, здатний підвищити тонус матки. Не слід застосовувати його і при гіпертонії, тромбозах та цукровому діабеті.