«Аліта: Бойовий ангел»

Бойовик / мелодрама / пригоди / трилер / фантастика

Режисер: Роберт Родрігес

У ролях: Дженніфер Коннеллі, Мішель Родрігес, Махершала Алі, Ейза Гонсалес, Роза Салазар

Порпаючись на місцевому звалищі, доктор-кібернетик Ідо (Крістоф Вальц) знаходить верхню частину дівчинки-кіборга (Роза Салазар) з великими очима і, як пізніше виявиться, таким же великим серцем, причому цілком буквально. Доктор лагодить дівчину і повертає її до життя: тепер їй належить пізнати гіркоту і радощі постапокаліптичного світу, зустріти любов і зіткнутися зі смертельною загрозою. Серйозні люди з останнього небесного міста хочуть отримати АЛІТА, а точніше, давно втрачені технології, що лежать в основі кібернетичного організму дівчини.

Джеймс Кемерон ще на початку століття задумав екранізувати мангу Gunnm, у США більш відому як «Бойовий ангел», – нехитру, але колоритну історію про дівчинку-кіборга в похмурому і жорстокому постапокаліптичному майбутньому. І якось все не складалося. Пройшло багато років. Вчасно зрозумівши, що зі своїх «Аватарів» він не вибереться ще років з десять, Кемерон вирішив-таки відірвати «Бойового ангела» від серця і віддати на піклування комусь іншому, а самому скромно доглянути за проектом з затишного продюсерського (і сценаристського) крісла. Найпростіше, звичайно, було найняти Джей Джей Абрамса або подібного йому режисера – людини майстерну, яка не надто виділяється, вміє підлаштовуватися під чуже бачення. Але чи то комусь нагорі стало нудно, чи у Кемерона розігралося почуття гумору, та свій вибір він зупинив на Роберті Родрігесі, авторові «Мачете» і «Міста гріхів».

Мексиканський режисер, в основному знімає кіно за копійки у своєму сараї (майже буквально), двохсотмільйонних бюджетів у житті не бачив – тим цікавіше було подивитися, чи не загнеться його творча жилка під вагою такого проекту. Не загнулася: виявляється, з великими грошима візіонерський дар Роберта лише розквітає. У плані постановки і візуальної витонченості «Аліта» далеко попереду більшості конкурентів і в окремі моменти впритул підбирається до спілбергівського «Першому гравцеві приготуватися». З ним, до речі, фільм точно будуть активно порівнювати – і не завжди в позитивному ключі. Родрігес завжди тяжів до атракціонів (згадайте хоча б його експеримент із запахами в жахливих «Дітях шпигунів 4-D») – в «Аліті» його любов до всього стильного, гучного і ревучого доходить до якихось зовсім божевільних висот. І начхати, що «книга краща», що вийшло нерозумно, місцями безглуздо і вкрай інфантильно: інакше з адаптацією манги все одно вийти не могло, а тут хоча б щиро намагалися зробити прикольно. «Аліта» цілком існує в деталях: фізичній фактурі світу, де що не кінцівка – то або гарпун, або лезо, або ще якийсь жах. Вона захоплюється маленькими креативними радощами, абсолютно не бажаючи працювати з історією в цілому, і цим нерідко нагадує вдосконалену версію «Дітей шпигунів».

Фільм дуже легко і зручно характеризувати через його титульну героїню. Аліта загалом теж не сильно париться через смисли, вона абсолютно стихійний персонаж: щоб діяти, їй не потрібні якісь там сценарні умовності. Це у всіх навколо свої особисті драми: доброго доктора Ідо і його дружину розкидала по різні боки барикад смерть дочки, хлопця Х’юго мучить совість через не надто чесний спосіб заробітку, навіть у злодіїв, дрібних і великих, є свої дріб’язкові страхи і травми. А ось Аліта нічого не боїться: вона ламає і шматує, тому що інакше не може, насильство в її ДНК, про що фільм говорить дуже буквально. З ним (тобто насильством) у фільмі, до речі, все в повному порядку – Родрігесу навіть щадний рейтинг PG-13 не заважає рубати голови, розрізати людей навпіл і показувати крупним планом калюжі крові. Причому не тільки блакитної кібернетичної – дістається тут і звичайним людям, і – о жах! – навіть одній маленькій милій собачці, чиєю кров’ю вимажеться Аліта, перш ніж остаточно стати на шлях руйнування.

ФЕЛІНСЬКИЙ

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!