Наш сусід Альберт Гофман

Якось я вже писала про те, що за кілька кілометрів від села, де ми  мешкаємо, розташований Центр антропософії «Гьотеанум» Рудольфа Штайнера. Так от, з іншого боку від нас, у маленькому сільці Бурґ, кількість мешканців якого заледве сягає трьох сотень, понад п’ятдесят років жив інший чоловік, який у світовій історії зіграв не меншу роль, ніж Штайнер. Якщо не більшу, бо 2007 року його ім’я стояло під номером один у списку живих геніїв світу. Список цей склали в Британії, опитавши 4000 респондентів; наприклад, Стівен Гокінг у ньому – на сьомому місці, а Далай-Лама – на 26-му. Докладніше >>

Подорож в Айнзідельн

Переважно швейцарці люблять мандрувати. Канікули й вихідні швейцарської родини минають не перед телевізором, а в подорожі чи пішій мандрівці околицями. У малій країні, понад шістдесят відсотків якої займають гори, усюди є чимало маркованих й убезпечених доріг для мандрівок, і для середньостатистичного швейцарця піша мандрівка в 15 кілометрів – приємна розвага. Рух на свіжому повітрі, близькість до природи й можливість пізнавати нове. Докладніше >>

Диво Давосу

Давос лежить у швейцарських Альпах, в кантоні Ґраубюнден. Феномен цього віддаленого, розташованого на висоті 1500 метрів над рівнем моря містечка полягає в тім, що воно зробило собі успішну кар’єру в кількох галузях і стало законодавцем санаторних і туристичних стандартів для всієї Європи. Давос має кілька облич, і про нього можна говорити щонайменше в чотирьох контекстах. По-перше, тут був побудований найперший у світі санаторій для хворих на туберкульоз, що дало поштовх для розвитку пульмонології в Європі. Докладніше >>

Місто тринадцяти джерел

Знаєте, чому потужність автомобілів досі вимірюють у кінських силах? Бо Штутґарт, в якому народився автомобіль, пов’язаний з кіньми ще більше, ніж з мерседесами. Адже назва міста складається з двох слів: Stute – кобила і Garten – сад. На гербі Штутґарта здиблений кінь – чи, радше, таки кобила – з пишною гривою й розкішним хвостом. Як усе починалося? Римський військовий табір Канштадт був на березі Некару вже на початку нашої ери, але у десятому столітті кілька кілометрів західніше виник Штутґарт, з часом просто поглинувши римську колонію. Докладніше >>

Антропософія в сусідньому селі

За кілька кілометрів від нас, у містечку Дорнах є незвичайна споруда. Вона височить на схилі одного з юрських пагорбів й здалеку привертає увагу. Масивний монументальний сірий будинок незвичайної архітектури. Зблизька впадає у вічі, наприклад, те, що будинок споруджено так, аби численні його лінії не утворювали прямих кутів. Отож десятки його вікон і дверей, як і дах, виглядають досить незвично. Докладніше >>

Осіння подорож

Шкільні канікули й чудова погода, отож погідного жовтневого ранку ми вирушили до Молесон, найпівнічнішої вершини на заході швейцарських Альп.  Це скеляста гора висотою 2002 метри над рівнем моря, на північ від якої лежить знаменита місцевість Грієр. Від дванадцятого століття з коров’ячого молока тут виготовляють знаменитий швейцарський сир з однойменною назвою. Його жирність – близько 50%, він дуже твердий і приємно кристалізується. Мій улюблений. Докладніше >>

Слідами комісара Берлаха

Довго думати, як провести вихідні, цього разу не довелося. Протягом минулого тижня ми з сином інтенсивно обговорювали твір, який у його класі невдовзі повинен увінчатися контрольним тестом з німецької мови: «Суддя і його кат» Фрідріха Дюренмата. Отож В. запропонував поїхати до музею письменника на Невшательському озері. У невеликій Швейцарії напрочуд багато великих, маєстатичних, кришталево чистих озер, і Невшательське – одне з них. Докладніше >>

Канікули у Валісі

Валіс, або Вале – південний кантон Швейцарії, межує з Італією й Францією, приблизно дві третини мешканців франкомовні, решта – німецькомовні. Це сувора місцевість – Альпи не особливо зважають на те, щоб люди в їх оточенні почувалися комфортно. Але ця байдужість гір до тих, хто їх обжив, людям тільки на користь. Вона й сформувала ментальність валійців – щоб вижити, потрібно докласти всіх зусиль, перевершити самих себе в освоєнні норовливого простору. Докладніше >>

Зі швейцарського щоденника ІІІ

Портрет середньостатистичного чоловіка-швейцарця може виглядати приблизно так: добре вихований, коректний і стриманий, незалежно від того, народився в селі чи в місті. Дисциплінований, сумлінно виконує професійні обов’язки. Добрий сім’янин, свідомий батько. Якщо і вживає алкоголь, то це вино, рідше – пиво, в помірних кількостях. Веде здоровий спосіб життя, ходить у спортзал або займається бігом чи велоспортом. Докладніше >>

Зі «Швейцарського щоденника»

Іноді увечері дивлюся новини, що відбулося у Швейцарії за минулий день. Ось приблизний «вміст» одного з випусків новин: чоловік, засуджений до шестирічного ув’язнення за шахрайство й фінансові махінації, утік із в’язниці, залишивши листа, в якому пообіцяв повернутися через кілька днів. Дивлячись на добродушний і відкритий погляд в’язня, а також на в’язницю, яка радше нагадує затишний інтернат або будинок престарілих, я схильна була йому повірити. До речі, кілька днів керівництво в’язниці теж не втрачало надії. Докладніше >>

Школа у Швейцарії

Уже п’ять місяців мій чотирнадцятилітній син відвідує школу в Швейцарії, поблизу Базеля. Можливо, наш шкільний досвід цікавий читачам, можливо, він комусь знадобиться. Шкільна система у Швейцарії різниться, залежно від кантону, але всюди вона диференційована. До школи діти йдуть у сім років. Але перед цим вони повинні два роки відвідувати дитячий садочок. У початковій школі – у більшості кантонах вона з недавнього часу триватиме аж шість років – усі вчаться разом. Докладніше >>