Вони стоять поблизу вокзалів, під церквами та на центральних площах. Жебраки, злидарі, убогі – як тільки не називають людей з простягнутою рукою.

Насправді ж ледь не половина прохачів – успішні бізнесмени. Вони заробляють більше, ніж багато працевлаштованих людей. Крім того, їх “кришують”, а якщо випадковий жебрак займе одну з прибуткових точок, одразу ж приходять чоловіки у спортивному одязі з вимогами піти геть.

У ситуації – зсередини – намагались розібратися журналісти “Народного контролю”.