Незалежні, некорумповані суди є однією із найголовніших умов функціонування демократичного суспільства, дотримання законності і правопорядку в державі. Добір судді на посаду – процес відповідальний і тривалий. Відповідно до нового закону «Про судоустрій і статус суддів», який набере чинності наприкінці вересня разом зі змінами до Конституції, суддів, що пройшли кваліфікаційне оцінювання, призначатимуть безстроково, їм також підвищать зарплату. При цьому збільшиться і відповідальність: буде введене обов’язкове електронне декларування майнового стану суддів та членів їхніх родин, а також – внесені зміни щодо недоторканості працівників судової гілки влади.

Наразі судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються на посаду на п’ятирічний термін. Після цього судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою безстроково. Уже кілька років поспіль парламент відкладає питання продовження повноважень суддів, у яких закінчився 5-річний контракт. Це спричинило дефіцит кадрів у судах по всій країні, надмірне навантаження на працівників, особливо у місцевих та районних судах, пролонгацію термінів розгляду справ та додаткові витрати з бюджету. Адже суддям, які втратили повноваження, виплачується заробітна плата. Цю ситуацію мав би виправити новий закон, але на його реалізацію піде певний час, а такі юридичні колізії можуть спричинити колапс у судах загальної юрисдикції.

 

Судді – не в моді

Місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Тут розглядаються цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законодавством.

Івано-Франківськ при нинішньому навантаженні на судову владу і правовій активності громадян міста потребує 30-35 суддів, вважає голова Івано-Франківського міського суду Тарас Антоняк. Якщо ж виходити зі старої концепції, де передбачено одного суддю на 10 000 громадян, то в суді має працювати 24-25 суддів.

У штатному розписі міського суду – 21 суддя. Проте склалося так, що один суддя після закінчення своїх повноважень вирішив не продовжувати їх і залишив суддівську практику. Суддя Володимир Барашков помер. Ще двоє суддів були призвані в армію, повернулися, але один з них повноважень не має. У такому випадку він може лише допомогами іншим працівникам, тобто займатися несуддівською роботою. Така ж ситуація ще з двома суддями.

«Суддя не може отримувати справи за два місяці до завершення його повноважень. Формально він дослуховує ті справи, які є в нього, але за два місяці в нього закривається, так би мовити, «коридор поступлень». Такий «коридор» зараз закривається в одного судді міського суду, у січні – у двох, а далі – ще у трьох суддів. Це мінус дев’ять чоловік. Одна суддя пішла у декретну відпустку. Я не знаю, як ми будемо працювати», – ділиться побоюваннями голова суду.

На думку Тараса Антоняка, така ситуація склалася через те, що Верховна Рада принципово не хоче голосувати за суддів, у яких закінчилися повноваження: «Це «мінус» в політичних дивідендах. Зараз дуже немодно говорити про суд, про суддів. Вигнати суддю буде набагато дієвіше. На сьогоднішній день є тисяча клопотань – подань у Верховній Раді суддів, за яких можна було б спокійно проголосувати. Нехай навіть буде потім переатестація. Ми вже пройшли одну люстраційну перевірку, по іншому закону – другу, зараз будемо проходити третю атестацію. Тут молоді фахові люди, я не думаю, що хтось із них боїться. Політична ситуація – основна проблема, чому за суддів зараз не голосують. Але насправді це «попахує» колапсом».

Суддівські рішення повинні бути виваженими і відповідальними. Але якщо кількість суддів зменшується, то роботи додається. Відтак це може вплинути на якість прийнятих рішень. «Якщо на ціле місто залишається двоє суддів з повноваженнями цивілістів, троє – криміналістів і двоє суддів-слідчих, це буде дуже відчутно. І це вплине на пропускну здатність судді, наступне слухання може відбуватися через півроку», – каже Антоняк.

Але така ситуація не скрізь. «Весь господарський суд розглядає таку кількість справ, як у нас один суддя. В адміністративному – суддя має 10-20 справ на місяць. Тобто це свідчить про неефективність перерозподілу ресурсів. Перша інстанція загальної юрисдикції – як «громадський туалет». Туди зливається все, а коли доходить до ремонту цього туалету, у Верховній Раді в законопроектах пишуть, що «додаткових коштів не потрібно», ресурсів не потрібно – все одно вони справляться», – зауважує голова міського суду.

Наразі на суддю міського суду, який розглядає цивільні й адміністративні справи, припадає від 800 до 1200 справ на рік. Тоді як оптимальним, на думку голови суду, є до сотні справ.

Ситуація може змінитися зі вступом у дію нового закону «Про судоустрій та статус суддів», прийнятого 2 червня. Реформа судової системи дуже масштабна. З чотириланкової системи вона міняється на триланкову, введено багато нових інституцій і скасовано деякі попередні.

«Безперечно, ця реформа має дуже багато позитивних елементів. Я дотримуюсь позиції, що в нас одне з найкращих законодавств. Чого нам бракує – це тільки виконувати його, і все. Тобто ми можемо приймати ще дуже багато законів, але якщо вони не будуть працювати і не буде людей, які їх будуть реалізовувати, в цьому великого сенсу не буде», – підкреслює Тарас Антоняк.

 По області не краще

У 17-ти місцевих судах загальної юрисдикції на території Івано-Франківської області є 103 посади суддів. «Наразі працює 98 суддів, з них, станом на 1 липня ц.р., дев’ять – без повноважень. Тобто це судді, в яких закінчилися 5-річні повноваження перебування на посаді. Троє суддів були мобілізовані. По кожному суду є окрема ситуація. Наприклад, голова Богородчанського суду склав свої повноваження у зв’язку з досягненням 65-річного віку і подав у відставку», – розповідає Оксана Рибак, начальник територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області.

За її словами, у Богородчанському суді суддя Олег Шишко – без повноважень, і все навантаження припадає на двох суддів, що працюють. У Снятинському райсуді два судді, Михайло Калиновський та Василь Собко, працюють без повноважень. Правосуддя там здійснює голова суду Микола Боднарук та суддя Сегін, переведений з Донецької області.

Ще гірша ситуація у Тлумачі. Голова суду подав у відставку і звільнений за станом здоров’я. Суддя Лущак – без повноважень. Третій суддя не може піти у відпустку, не має права захворіти. Іншим судом тієї ж інстанції їхні справи не можуть бути розглянуті. «Якщо ж виникне ситуація, що у суді немає судді, який може здійснювати правосуддя, справа передається в апеляцію, яка повинна розподілити, куди передати справу», – роз’яснює начальник ТУ ДСА в області.

Вона вважає, що ситуація з нестачею суддів виникла через зміни законодавства і наприкінці вересня, коли новий закон вступить у дію, все внормується.

 Адмінсуд

У штатному розписі Івано-Франківського окружного адміністративного суду передбачено 22 посади суддів. Наразі зайнята 21 посада, але 10 суддів – без повноважень. Тобто фактично здійснюють судочинство 11 суддів. Восени один суддя іде у відставку за віком, а у квітні 2017 р. закінчуються повноваження ще у двох суддів.

Як повідомила головний спеціаліст із забезпечення взаємодії із ЗМІ Надія Бойко, через ситуацію, що склалася, навантаження на суддів зросло, вони змушені розглядати більшу кількість справ. «Ми справляємося, тому що в адміністративному суді, порівняно з судами загальної юрисдикції, дещо менше навантаження. Залучаємо працівників апарату суду для забезпечення ефективної роботи суддів, щоб вони могли якісно здійснювати судочинство. Але якщо забігати наперед і спробувати спрогнозувати ситуацію на майбутнє, стає очевидним і логічним, що збільшення навантаження буде забирати більше часу і можливостей. Та в будь-якому випадку суддівські рішення будуть справедливі і законні», – запевнила вона.

Господарський суд

У Господарському суді Івано-Франківської області без повноважень – троє суддів, це триває вже понад рік. Така ситуація викликає певний дискомфорт у решти суддів, особливо у період відпусток.

У суді є три колегії. Одна розглядає спори, пов’язані з банківською діяльністю, інша – спори через розрахунки за електроенергію, газ, комунальні послуги, третя – питання банкрутства. Але на період відпусток тут прийняли рішення, щоб справи розподілялися без визначення спеціалізації, бо не вистачає суддів.

«Викликає обурення таке тривале непризначення на посаду суддів, у яких закінчився 5-річний термін роботи. Психологічний стан цих людей тяжко собі уявити. Крім того, заробітна плата мінімальна. Одружені жінки можуть покластися на своїх чоловіків, а хто не одружений, то що їм робити? Чи чоловікам? Це якийсь підвішений стан! Ти не маєш права займатися іншою діяльністю, бо це забороняє закон. Ти повинен ходити на роботу, але ти нічого не можеш робити, тому що в тебе немає повноважень. Одна із суддів, яка без повноважень, є головою колегії. Наразі вона займається тільки статистичною звітністю, проводить аналіз розглянутих та скасованих справ. А її роботу з розгляду справ виконують інші судді, навантаження, відповідно, покладається на решту працівників. Крім того, це ж державні кошти. Людина ходить на роботу, їй платять нехай і мінімальну, та все ж зарплату. Все одно це гроші», – ділиться наболілим суддя-спікер, суддя господарського суду Оксана Фанда.

За її словами, у деяких судах може скластися критична ситуація. Адже судді з 20-річним стажем мають право на відставку і масово користуються ним. Може дійти до того, що в деяких судах, особливо маленьких, взагалі не залишиться людей, які будуть здійснювати судочинство.

Апеляційний суд

«Люди, які працюють у судах роками, є професіоналами у своїй справі. Вони чогось прагнули, чогось досягли і зараз відчувають на собі зневагу суспільства, це їм не подобається. Законодавством вони не захищені. Це державні службовці, вони не можуть протестувати, страйкувати, не можуть висловити своє власне бачення ситуації, не можуть це коментувати, адже законодавством це заборонено», – зауважує Людмила Безусова-Попович, прес-секретар Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Хоча ситуація для апеляційного суду не настільки актуальна. Тут працює 37 суддів, у всіх є повноваження.

Законодавчий аспект

«Закон про «Судоустрій і статус суддів» і зміни до Конституції уже прийняті і наберуть чинності наприкінці вересня. Вони передбачають, що після закінчення п’ятирічного терміну суддя може й надалі обіймати цю посаду за умови, якщо він пройде конкурс на посаду судді. Ця проблема надалі не поставатиме, оскільки суддів відразу призначатимуть безстроково, тобто не буде такого, що судді потраплятимуть у залежність від народних депутатів – політичні органи будуть усунуті від вирішення кар’єри суддів», – пояснює ситуацію Роман Куйбіда, заступник голови правління «Центру політико-правових реформ», член ради з питань судової реформи, один із розробників закону «Про судоустрій і статус суддів» та змін до Конституції.

Відповідно до нового закону, конкурс на посаду судді буде проводити Вища кваліфікаційна комісія. До цього процесу можуть долучитися представники громадських об’єднань, які матимуть можливість давати свої висновки щодо того чи іншого кандидата. Після цього відбору комісія рекомендуватиме кандидата на посаду судді. Вища рада правосуддя, яка наразі називається Вища рада юстиції, за результатами відбору представлятиме Президенту подання на призначення.

«Ні Верховна Рада, ні Президент фактичного відношення до призначення суддів мати не будуть. Після підписання акту призначення Президент не зможе звільнити суддю з посади – таке рішення прийматиме Вища рада правосуддя», – продовжує юрист.

Новим законом також передбачено, що весь суддівський корпус пройде атестацію. Чинний нині закон «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає звільнення у випадку непроходження суддею атестації: коли суддя не склав тести, його направляли у школу суддів навчатися. Суддю могли звільнити за порушення присяги, якщо він повторно не склав іспити. Натомість новий закон у такому випадку передбачає негайне звільнення. Крім того, найближчим часом буде введено систему електронного декларування майна, декларації будуть відкритими і вестимуться в цифровому форматі. Якщо буде якась різка невідповідність між доходами і наявним майном, це відразу буде підставою для перевірок. Підставою для звільнення буде порушення обов’язку, коли суддя не зможе довести походження свого майна.

«Судді, в яких повноваження закінчаться після вступу в дію закону, допрацюють п’ятирічний термін, на який їх було призначено. Після того їхні повноваження припиняться. Якщо у людей виникне бажання працювати на цій посаді, вони можуть подаватися на конкурс і проходити його на загальних підставах. Проблема недоукомплектації деяких судів існує уже певний час. Вона спостерігатиметься й надалі, оскільки багато суддів не підуть на переатестацію, це проявляється уже зараз. Ситуація вирішуватиметься таким чином, що суддю, у якого навантаження не таке велике, можуть відрядити для здійснення правосуддя в інший регіон. Таким чином проблема недоукомплектації буде зменшена», – підсумував експерт.

Ірина ФЕДОЛЯК